Постанова № 38430806, 24.04.2014, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 р. Справа №818/775/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

представника позивача Татаренко А.І.,

представника відповідача Шульга М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/775/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (далі - позивач, ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2014 року № 0000312205 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в розмірі 30638,97 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 17.03.2014 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 13.03.2014 року № 0000312205, винесене ДПІ у м. Сумах за результатами перевірки, в ході якої встановлено порушення позивачем п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України. Порушення виявилось у сплаті ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в розмірі 1 % від грошової оцінки землі замість 3 %, що призвело до збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з орендної плати в розмірі 30638,97 грн. Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, оскільки відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного з Сумською міською радою, розмір орендної плати складає 1 % від грошової оцінки землі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, в письмовому відзиві, поданому до суду, зазначив, що з 01.01.2011 року будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу України. Починаючи з 01.01.2011 року питання орендної плати за землю регулюються ст. 288. Відповідно до п. 288.5 ст. 288 Кодексу розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку. Позивачем було самостійно узгоджено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки на 2013 рік в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в зв'язку з чим ДПІ у м. Сумах проведено перевірку даних, задекларованих позивачем. В ході перевірки встановлено заниження відповідачем податкового зобов'язання з орендної плати за землю, що було зафіксовано в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві, в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 23.01.2013 року ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" була подана до ДПІ у м. Сумах податкова декларація № 1186 з плати за землю за 2013 рік, якою визначено суму орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності із розрахунку 1 % від нормативної грошової оцінки землі (а.с.7-10).

20.02.2014 року ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2013 рік, за результатами якої складено акт № 584/2205/01555007/24 (а.с.11-12).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме занижено розмір орендної плати за грудень 2013 року на 20425,98 грн. За даними перевірки, мінімальний розмір орендної плати для ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" повинен складати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2014 року № 0000312205 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 30638,97 грн., в тому числі 20425,98 грн. основного платежу та 10212,99 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що орендна плата сплачується виключно в порядку та розмірі, передбачених договором оренди. Питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 05.03.1996 року між Сумською міською радою та ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" укладено договори на право тимчасового користування землею № 28 та № 29, відповідно до яких ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" отримало в тимчасове користування на 50 років земельні ділянки за адресами: м. Суми, вул. Харківська, 123 та м. Суми, пров. 9-го Травня, 13 (а.с.19-22). Договорами передбачено, що орендна плата на рік становить 1 % від грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України. Згідно ст. 270 ПК України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У відповідності до п. 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу, відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу та для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

Разом з тим, згідно з п. 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Аналогічне положення міститься і в пункті 288.4 ст. 288 ПК України, відповідно до якого розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Наведені норми Податкового кодексу України кореспондують положенням Закону України "Про оренду землі", відповідно до статті 15 якого, істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру. При цьому, згідно зі статтею 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, розмір орендної плати встановлюється саме в договорі оренди, який є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати, а жодної іншої форми встановлення розміру орендної плати ніж договір оренди не існує.

Податковий орган має право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.

Водночас, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною та не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.

Суд, зазначає, що ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто, на переконання суду, особа зобов'язана буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Тобто зміна коефіцієнтів до ставок земельного податку може бути підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору.

При цьому, в ході розгляду даної справи судом не встановлено фактів внесення змін у договори на право тимчасового користування землею від 05.03.1996 року № 28 та № 29, тому позивач нараховував та сплачував орендну плату за землю в порядку передбаченому ст. 286 ПК України та відповідно до вимог статті 288 ПК України.

Дана позиція суду ґрунтується на висновках Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.06.2013 року. Так, Верховний Суд України зазначає, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2014 року № 0000312205 правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В зв'язку із задоволенням позовних вимог на користь позивача з Державного бюджету України необхідно стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 182,70 грн., сплачені платіжним дорученням № 211 від 21.03.2014 року (а.с.2).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000312205 від 13.03.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (м. Суми, вул. Харківська, 123, і.к. 01555007) суму судового збору в розмірі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2014 року.

Суддя С.М. Гелета