Ухвала суду № 38424047, 10.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 р. Справа № 876/14300/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Фостяк О.Я., відповідача Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у адміністративній справі №813/7474/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нове Місто» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нове місто» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 вересня 2013 року №0001872210, №0001892210, №0001882210 та №0001862210 Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з ПП «Один, два, три», ТОВ «Інтеграл Ай.Ті.» є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності і нереальності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 року № 0001872210. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 року № 0001892210. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 року № 0001882210. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 року № 0001862210.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зазначає, що під час перевірки ТзОВ «БК «Нове місто» було використано акти ДПІ у Печерському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Один, два, три», ТзОВ «Інтеграл Ай.Ті.», у яких зазначено про те, що дані підприємства не мають матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, стан платника - 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», тому всі укладені з ним правочини не мали на меті настання правових наслідків та спрямовані на надання податкової вигоди третім особам. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає, постанову суду законною та обґрунтованою, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 04 вересня 2013 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Будівельна компанія «Нове місто» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Один, два, три», ТОВ «Інтеграл Ай.Ті.» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, про що складено акт №141/22-10/30994450, яким встановлено порушення позивачем вимог: п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1., п.44.3., ст.44, п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України, які полягали у завищенні валових витрати та податкового кредиту з ПДВ за операціями з ПП «Один, два, три», ТзОВ «Інтеграл Ай.Ті.», ненаданні до перевірки усіх первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За результатами перевірки, відповідачем 17 вересня 2013 року прийнято повідомлення-рішення № 0001872210, яким позивачу нарахована суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 29 524,69 грн. (в т.ч. 19 683,13 грн. - основного платежу і 9 841,56 грн. - штрафних санкцій), податкове повідомлення-рішення №0001892210, яким позивачу нарахована суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22 916,66 грн. (в т.ч. 18 333,33 грн. - основного платежу і 4 583,33 грн. - штрафних санкцій), податкове повідомлення-рішення № 0001882210 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 4 125,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001862210, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн. за ненадання до перевірки всіх первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що доводи відповідача на обґрунтування висновків про заниження податку на додану вартість в контексті правовідносин позивача з ПП «Один, два, три», ТзОВ «Інтеграл Ай.Ті.» зводяться до суб'єктивного твердження про економічну недоцільність укладення договорів про надання послуг, купівлю-продаж товару та будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податкового кредиту та валових витрат за охоплений перевіркою період по відносинах з ПП «Один, два, три», ТзОВ «Інтеграл Ай.Ті.» відповідач не надав і не назвав.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх таким, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Між ТзОВ «БК «Нове місто» та ПП «Один, два, три» було укладено договір №CA-01/10 від 04.01.2010 року, згідно з яким ПП «Один, два, три» прийняло на себе зобов'язання виконати оздоблювальні роботи, роботи по звукоізоляції ліфтової шахти, монтажу гіпсокартонних конструкцій з шпаклюванням та фарбуванням на будівництві будинку по вул. Панча, 18б у м. Львові.

Загальна вартість виконаних за вказаним договором робіт становила 110 000,00 грн. в тому числі ПДВ - 18 333,33 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, податковою накладною №913 від 30.09.2010 року.

В якості доказу оплати вартості зазначених робіт позивач подав суду отримані ним повідомлення про відступлення права вимоги №53 від 12.11.2010 року, №15 від 01.04.2011 року, №17/11-01 від 17.11.2011 року та платіжне доручення №30 від 27.01.2012 року.

18.11.2011 року ТзОВ «БК «Нове місто» уклало з ТзОВ «Інтеграл Ай.Ті.» договір №18/11 про придбання вагончика побутового за 24 750,00 грн. в тому числі ПДВ - 4 125 грн.

Отримання позивачем вагончика, оплата його вартості та факт введення в експлуатацію підтверджуються видатковою накладною №29/12-15 від 29.12.2011 року, податковою накладною №746 від цієї ж дати, платіжним дорученням №29 від 27.01.2012 року, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.06.2012 року, карткою обліку основних засобів.

Будь - яких зауважень у відповідача до податкових накладних не було та відповідні суми податку на додану вартість відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та в деклараціях по податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку, а аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Доводи апелянта про відсутність контрагента позивача за податковою адресою суд до уваги не бере, оскільки доказом такої відсутності може слугувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а не акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента.

Посилання відповідача в акті перевірки від 04.09.2013 року на безтоварність операцій позивача з контрагентами ПП «Один, два, три», ТзОВ «Інтеграл Ай.Ті.» ґрунтуються на припущеннях та на сумнівах, пов'язаних із наявною в базі даних відповідача інформацією.

Таким чином, будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податкового кредиту та валових витрат за охоплений перевіркою період по відносинах з ПП «Один, два, три», ТзОВ «Інтеграл Ай.Ті.» відповідач не надав і не назвав.

Що стосується посилань апелянта на додаткові докази, зокрема, лист ТзОВ «Галицька основа» про те, що ПП «Один, два, три» не виконувало жодних підрядних робіт по об'єкту по вул. П.Панча, 18б у м. Львові та лист ІДАБК у Львівській області про те, що замовником робіт було ТзОВ «Нове місто», а генеральним підрядником ТзОВ «Галицька основа», то такі судом дот уваги не беруться, оскільки підрядник робіт не позбавлений права залучати до робіт субпідрядників, що також передбачено п. 2 Договору підряду.

Щодо посилання відповідача на протоколи допитів посадових осіб ПП «Один, два, три», ТзОВ «Інтеграл Ай.Ті.», то такі не є доказом відсутності діяльності цих підприємств, та крім цього, відсутній вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо посадових осіб вказаних підприємств.

Крім цього, висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у адміністративній справі №813/7474/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

І.І. Запотічний

Повний текст ухвали складено 15.04.2014 р.