Рішення № 38422493, 17.04.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/23282/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/497/14 Доповідач - Козак І.О.Категорія - 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів - Хоми М. В., Демковича Ю. Й.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін - представника ДТГО "Львівська залізниця", ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" з вимогою про стягнення коштів, а саме заробіток за час вимушеного прогулу 4604, 16 грн, премію в сумі 4 270,00 грн згідно наказу начальника Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" від 30.05.2013р. №103 та премію в сумі 4 270,00 грн згідно наказу начальника Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" від 16.07.2013р. №151.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач зволікав із негайним виконанням рішення апеляційного суду Тернопільської області від 03.10.2013р., згідно з яким ОСОБА_1 поновлено на роботі. Позивача було поновлено на роботі згідно наказу начальника Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") лише 28.10.2013р., внаслідок чого йому не було нараховано і не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з вини відповідача за період з 04.10.2013р по 28.10.2013р. Крім того, внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 наказом начальника ДТГО "Львівська залізниця" від 13.03.2013р. не було нараховано і не виплачено премії від 30.05.2013р. та від 16.07.2013р. на загальну суму 8 540 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.02.2014 р. позов задоволено. Ухвалено рішення стягнути з ДТГО "Львівська залізниця" в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2013р. по 28.10.2013р. в розмірі 4 604, 16 грн., заохочення у вигляді премії в розмірі 8 540, 00 грн., з відрахуванням обов'язкових платежів і зборів.

Відповідач з даним рішенням не погоджується, тому звернувся до апеляційного суду Тернопільської області з апеляційною скаргою з вимогою скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Дані вимоги ДТГО "Львівська залізниця" мотивує необгрунтованістю і незаконністю, не відповідність висновків суду дійсним обставинам справи, не повним з'ясуванням характеру, правової природи спірних правовідносин, порушенням норм процесуального права.

Зокрема, на думку відповідача, суд першої інстанції не встановив і не довів факт затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі саме з боку ДТГО "Львівська залізниця". Оскільки у справі відсутні докази вчинення ОСОБА_1 усіх передбачених дій для отримання виконавчого листа та подальшого, на його основі, негайного поновлення на роботі відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Також, ДТГО "Львівська залізниця" мотивує апеляційну скаргу неправомртним стягненням з залізниці 4604, 16 грн середнього заробітку, оскільки дані розрахунки наведені позивачем згідно посадового окладу головного бухгалтера станом на 01.10.2013р., з порушенням п.8 Порядку №100, а отже, невірним розрахунком суму відшкодування за час затримки виконання рішення суду.

Крім того, відповідач вказує на відсутність правових підстав для нарахування ти виплати заохочування позивача у вигляді премій за період з 13.03.2013 по 03.10.2013р.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, з 04 червня 1987 року ОСОБА_1 працює на посаді головного бухгалтера рефрижераторного вагонного депо, яке в подальшому було реорганізоване у відокремлений підрозділ "Пасажирське вагонне депо Тернопіль" ДТГО "Львівська залізниця".

За результатами наради при начальникові ВП "Пасажирське вагонне депо Тернопіль" зігдно протоколу №25 від 25.06.2012р. при розгляді питання про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Пасажирського вагонного депо Тернопіль за період з 01.11.2010р. по 01.04.2012р. до дисциплінарної відповідальності притягнуто ряд працівників бухгалтерії, проте серед них головного бухгалтера ОСОБА_1 немає.

Відповідно до протоколу опеативної наради при начальнику служби колії Черніцькому Р.Р. від 27.06.2012р. №12-ПФ(П) за наслідками розгляду результатів ревізії фінансово-господарської діяльності Пасажирського вагонного депо Тернопіль за період з.01.11.2010р. по 01.04.2012р. нарпда постановила клопотати перед начальником залізниці про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Пасажирського вагонного депо Тернопіль ОСОБА_1

Наказом ДТГО "Львівська залізниця" від 26.07.2012 року № 64-С/Н за недостатній контроль за виконанням вказівок та наказів залізниці в підрозділі головному бухгалтеру ОСОБА_1 оголошено догану.

Згідно протоколу засідання балансової комісії служби колії Львівської залізниці при головному інженері - першому заступнику начальника залізниці Заньківу З.З., від 13.02.2013 року постановлено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за допущене перевищення доведеного плану на оплату праці в експлуатаційних витратах на 118 тис. грн., зростання загальновиробничих витрат в структурі вартості ремонтів колійної техніки, допущені непродуктивні витрати внаслідок сплати штрафних санкцій за перевищення допустимих концентрацій забруднень стічних вод.

Відповідно до протоколу проведення балансової комісії за результатами роботи ДТГО "Львівська залізниця" у 2012 році від 27.02.2013 року № Н-06/57 постановлено притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків.

Наказом ДТГО "Львівська залізниця" від 27.02.2013 року № 36-С/Н про підсумки фінансово-господарської діяльності залізниці за 2012 рік наказано ОСОБА_1 за систематичне недотримання вимог нормативних документів без поважних причин, враховуючи раніше накладене дисциплінарне стягнення наказом залізниці від 26.07.2012 року №64-с/7, звільнити за п.3 ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків у перший робочий день після закінчення його тимчасової непрацездатності.

З 13.03.2013 року, на підставі наказу начальника залізниці від 27.02.2013 року №36-с/Н "Про підсумки фінансово-господарської діяльності залізниці за 2012 рік, наказом ДТГО "Львівська залізниця" від 13.03.2013 року №179/ОС ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Тернопіль" за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин - п.3. ст.40 КЗпП України.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 03.10.2013р. вирішено скасувати наказ ДТГО "Львівська залізниця" від 13.03.2013 року №179/ОС та наказ про звільнення ОСОБА_1.з посади головного бухгалтера ВП "Пасажирське вагонне депо Тернопіль" за п.3 ст.40 КЗпП України з 13.03.2013р. та поновити ОСОБА_1 на зазначеній посаді з 13.03.2013р., стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2013р по 03.10.2013р. в сумі 26231, 8 грн з відрахуванням обов'язкових платежів і зборів. Рішення суду в частині поновлення його на посаді головного бухгалтера з 13.03.2013р. допустити до негайного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи 04.10.2013р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника ДТГО "Львівська залізниця" про поновлення на роботі та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Начальник залізниці Піх Б.П. поновив позивача на посаді головного бухгалтера ВП "Пасажирське вагонне депо Тернопіль" з 13.03.2013р. наказом №1001/ос від 28.10.2013р.

Листом №Н39-10/3399 від 06.11.2013р. ДТГО "Львівська залізниця" відмовила ОСОБА_1 у задоволенні його заяви від 29.10.2013р. про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з вини відповідача з 04.10.2013р по 28.10.2013р.

Також листами №2815 та №2816 від 07.11.2013р. ДТГО "Львівська залізниця" відмовила позивачу у задоволенні його заяв від 29.10.2013р. про нарахування та виплату премії за якісну підготовку та надання в строк фінансової звітності 2012р. (наказ №103 від 30.05.2013р.) та про нарахування та виплату премії з нагоди Дня бухгалтера (наказ №151 від 16.07.2013р.), мотивуючи це тим, що на момент заохочення ОСОБА_1 не виконував посадових обов'язків та функцій бухгалтера.

Згідно ч.4 п.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Відповідна норма закріплена і у ч.5 ст. 235 КЗпП України.

Оскільки відповідачу було відомо про рішення апеляційного суду Тернопільської області від 03.10.2013р., воно підлягало негайному виконанню, але ДТГО "Львівська залізниця" добровільно його не виконала і після надходження відповідної заяви ОСОБА_1, то колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно не нарахував і не виплатив заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2013р по 28.10.2013р.

Відповідно до положень ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995р. №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абз.3 п.32 Постанови Пленуму Верховного суду України від від 06.11. 1992 року №9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку невиконанням рішення про поновлення на роботі він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивач перебував у вимушеному прогулі 16 робочих днів, тому на його користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2013р по 28.10.2013р., виходячи з середньоденного заробітку (згідно рішення апеляційного суду від 03.10.2013р.) 187, 37 грн. в розмірі 2997,92 грн., а не 4 604,16 грн, як розрахував позивач, оскільки він не виходив з розміру заробітної плати за останні 2 місяці роботи.

Згідно ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ст.2 Закону структура заробітної плати включає у себе:

- основну заробітну плату. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.;

- додаткову заробітну плату. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Стягнення судом першої інстанції в користь ОСОБА_1 заохочень у вигляді премії в розмірі 8 540,00 грн., з відрахуванням обов'язкових платежів і зборів, не відповідає нормам матеріального права та обставинам справи в частині суми премій. Так, розмір премій рохрахований з посадового окладу головного бухгалтера відповідно до наказу №300 від 18.09.2013р. в розмірі 4270 грн., а відповідні заохочення нараховувались 30.05.2013р. та 16.07.2013р. - тобто за посадовим окладом, який становив на час виплат у травні 4069 грн та у липні 4272 грн, згідно довідки наданої суду "Пасажирським вагонним депо Тернопіль" №776 від 10.04.2014р.

У такому разі задоволенню підлягає стягнення премії на користь ОСОБА_1 в розмірі 100% від посадового окладу відповідно до наказів від 30.05.2013р. та від 16.07.2013р., а саме загальна сума у розмірі 8341грн.

Згідно ч.1. с. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільси суд першої інстанції в цілому правильно вирішив справу, проте допустився помилок щодо розміру сум, що підлягає стягненню на користь позивача, то таке рішення підлягає зміні в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2014 року змінити.

У частині стягнення в користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2013р. по 28.10.2013р. змінити його розмір з 4604, 16 грн до 2997,92 грн, розмір заохочення у вигляді премії - з 8540, 00 грн до 8341,00 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів.

У решті рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.О. Козак