Ухвала суду № 38421641, 16.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 р. Справа № 521/16018/13-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Жуган Л.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.

- Шевчук О. А.

при секретарі - Троян І.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату, Міністерство оборони України про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

27.05.2013 року до суду звернувся ОСОБА_2 із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення одноразової грошової допомоги.

В процесі розгляду справи позивач подав уточнений адміністративний позов до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністра Оборони України №655 від 08.11.2005 року полковник ОСОБА_2 був звільнений з військової служби в запас у зв'язку зі скороченням штатів.

З 05.12.2005 року ОСОБА_2 був виключений зі списків військової частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Малиновського РВК м. Одеси, згідно витягу з наказу командира військової частини А0800 за №236 від 05.12.2005 року.

Згідно довідки ВАТ НАСК «Оранта» №10-09/1598 від 05.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 25.01.2006 року була проведена виплата страхової суми у розмірі 850 грн. за державним обов'язковим страхуванням військовослужбовців (МОУ) на підставі встановлених МСЕК 10% втрати працездатності на час звільнення.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №957487 від 03.12.2012 року ОСОБА_2 було встановлено безстроково ІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час перебування у країнах, де велися бойові дії.

ОСОБА_2 встановлено 60% ступеня втрати професійної працездатності відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, серії ОА-1, №001959 від 03.12.2012 року.

Позивачу було видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.12.2012 року, згідно якого він є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що норма Закону щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, поширюється на тих осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10 травня 2006 року, відповідно, особи, які звільнені з військової служби та стали інвалідами до цього часу, права на зазначену грошову допомогу не мають.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом Міністра Оборони України №655 від 08.11.2005 року позивач був звільнений з військової служби в запас у зв'язку зі скороченням штатів. З 05.12.2005 року ОСОБА_2 був виключений зі списків військової частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Малиновського РВК м. Одеси, згідно витягу з наказу командира військової частини А0800 за №236 від 05.12.2005 року.03.12.2012 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби. У зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити виплату разової грошової допомоги у розмірі 24-місячного грошового забезпечення. Однак, у виплаті зазначеної допомоги позивачу відмовлено, у зв'язку з тим, що дія зазначеної постанови не поширюється на дані правовідносини.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції на час звільнення позивача зі служби та встановлення інвалідності) військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум» від 19 серпня 1992 року № 488 державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори проводиться Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Міністерству транспорту та зв'язку, Національній гвардії, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.

Пунктом 6 зазначених Умов передбачено, що Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач отримав від страхової компанії «Оранта» страхову суму за втрату працездатності у розмірі 850 грн.

Таким чином, позивач скористався своїм правом, передбаченим статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності.

04 квітня 2006 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» № 3597-IV, яким Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено у новій редакції.

Відповідно до частини 3 статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих положень цей Закон України набрав чинності з 10 травня 2006 року, крім частини 1 статті 21, яка набирала чинності з 01 січня 2007 року. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції від 03 листопада 2006 року № 328-V, який набув чинності в цій частині 01 січня 2007 року, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 499, якою затверджено "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби" (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 зазначеної Постанови, призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності у період проходження військової служби та особам звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Разом з тим, частиною 9 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції від 03 листопада 2006 року № 328-V передбачалось, що якщо військовослужбовці, військовозобов'язані або резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, та члени їх сімей одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат, а пунктом 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році встановлено, що за наявності права на грошову допомогу та інші передбачені законами України виплати у зв'язку із загибеллю (смертю), заподіянням каліцтва або настанням інвалідності військовослужбовця та інвалідності особи, звільненої з військової служби, члени сім'ї або утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовослужбовець та особа, звільнена з військової служби, мають право лише на одну з них.

Враховуючи, що позивач скористався передбаченим статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності, судом першої інстанції зроблено обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, колегія суддів ,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: