Рішення № 38419252, 25.04.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/14106/13-ц Провадження № 22-ц/772/1374/2014Головуючий в суді першої інстанції:Бойко В. М.Категорія: 27 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу

ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про застосування наслідків нікчемного правочину, -

встановила:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 24 жовтня 2007 року з ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № 037-2900/756-0344.

У забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання ОСОБА_2 передала в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1.

Відповідачем ОСОБА_2 без згоди іпотекодержателя, було надано згоду на реєстрацію в жилому приміщенні, що є предметом іпотеки - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Посилаючись на те, що відповідачем без згоди іпоткодержателя було надано згоду на реєстрацію зазначених осіб, ПАТ «Універсал Банк» просив в якості застосування наслідків нікчемного правочину визнати такими, що не набули права користування житловим будинком по АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2014 року позов задоволено.

В якості застосування наслідків нікчемного правочину визнано такими, що не набули права користування житловим будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та ухвалите нове рішення, яким в позові відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_10, який представляє інтереси відповідача ОСОБА_2, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_11 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 без згоди іпотекодержателя надала згоду на реєстрацію в будинку АДРЕСА_1 відповідачів по справі.

При цьому, зауважив, що доказів того, що банк не заперечує проти реєстрації відповідачів у будинку ОСОБА_2 не надала.

Однак погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та належним чином не дослідив обставини справи, що є підставою для скасування рішення суду.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно до ст. 156 ЦК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Статтями 9 та 12 ЗУ «Про Іпотеку» визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його дійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину дійсним судом не вимагається.

Згідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Установлено, 24 жовтня 2007 року між Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № 037-2900/756-0344.

У забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання ОСОБА_2 передала в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 4-9).

Згідно довідки Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці квартального комітету від 01 вересня 2012 року № 498 у житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані такі особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1-5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із роз'яснень, викладених у абзаці 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1991 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк», суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, не з'ясував чи є реєстрація осіб правочином.

Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація особи являє собою внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, реєстрація особи є лише інформацією про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з нею можна вести офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів, не відповідає способам захисту визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки згода ОСОБА_2 на реєстрацію за місцем проживання членів її сім'ї не є правочином, а відтак не можна застосовувати наслідком нікчемного правочину визнання осіб такими, що не набули права користування житловим будинком.

Реєстрація осіб за місцем проживання є адміністративною дією направленою на встановлення місця проживання або місця перебування особи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, колегія суддів вважає, що з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 229, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про застосування наслідків нікчемного правочину відмовити.

Стягнути з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 229, 40 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.І. Чорний

З оригіналом вірно: