Рішення № 38419249, 25.04.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/29557/13-ц Провадження № 22-ц/772/1442/2014Головуючий в суді першої інстанції:Воробйов В. В.Категорія: 41 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: КП «Вінницяоблводоканал», про усунення перешкод у користуванні водопроводом, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні і обслуговуванні водопроводу, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

встановила:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється власником 2/5 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1. 20 жовтня 2005 року вона отримала технічні умови на проектування водопостачання до належної їй частини будинку та замовила робочий проект водопостачання та водовідведення (на вигріб води).

17 листопада 2005 року, після оформлення технічної документації, вона уклала з ВКГ «Вінницяводоканал», правонаступником якого є КП «Вінницяоблводоканал», договір приєднання № 12074-Л для надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до акту балансової приналежності водопровідних, каналізаційних мереж і меж технічного обслуговування, який складено ВКГ «Вінницяводоканал» 16 листопада 2005 року, їй належить відрізок водопроводу від місця підключення у водопровідному колодязі до її частини будинковолодіння.

Частина належного їй водопроводу прокладена під землею через територію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3, і який проживає в іншій частині будинку та є абонентом щодо надання населенню послуг з водопостачання.

У кінці серпня 2013 року нею було виявлено пошкодження водопроводу, а саме: водопровідна труба була розрізана на території відповідача, а на кінці труби встановлена заводська заглушка.

З метою відновлення водопроводу, її чоловіком було придбано 25 метрів метало-пластикової труби та комплектуючі до неї на загальну суму 267, 10 грн., а також сплачено 6 600 грн. за виконану роботу для відновлення водопроводу.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 навмисно пошкодив водопровідну трубу, внаслідок чого їй та її родині завдана майнова шкода, а також моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та погіршенні стану здорові, ОСОБА_2 просила усунути перешкоди в користуванні належним їй водопроводом діаметром 25 мм, довжиною 18 м, від місця підключення у водопровідному колодязі до житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за нею право користування вказаним водопроводом; зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні та обслуговуванні належного їй водопроводу; стягнути з відповідача на її користь 7 173, 10 грн. майнової шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом, мотивуючи вимоги тим, що являється власником 43/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки біля вказаної частки будинку. Власником іншої частки будинку та суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2

04 серпня 2005 року він оформив та отримав технічні умови на проектування водопостачання до його частки житлового будинку у ВКГ «Вінницяводоканал» та отримав акт балансової приналежності водопровідних, каналізаційних мереж та меж технічного обслуговування, відповідно до яких він є балансоутримувачем цієї мережі, також водопровідного колодязя.

25 серпня 2013 року на своїй земельній ділянці він почав викопувати яму під фундамент прибудови, яку мав намір добудувати до своєї будівлі. Приблизно на глибині 0,5 метра він випадково зачепив та пошкодив невідому йому водопровідну трубу, яка була проведена від водопровідного колодязя через його земельну ділянку, біля його будинку до частини будинковолодіння ОСОБА_2

На пошкоджену трубу ним були встановлені заводські заглушки, а також він звернувся із заявою до КП «Вінницяоблводоканал», щоб зобов'язати ОСОБА_2 забрати водопровід з його земельної ділянки, оскільки вона без його згоди, таємно провела водопровід від його водопровідного колодязя до своєї частки будинку через належну йому земельну ділянку.

При оформленні проектної та технічної документації на проведення водопроводу через його земельну ділянку, ОСОБА_2 надала дозвіл на підключення до мережі водопроводу, посвідчений головою квартального комітету, проте ніяких дозволів він не підписував.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 у добровільному порядку не бажає усунути перешкоди в користуванні його власністю, ОСОБА_3 просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належної йому земельної ділянки площею 0,0253 га, розташованої біля житлового будинку

№ АДРЕСА_1, шляхом знесення прокладеного до її будинковолодіння водопроводу через територію його земельної ділянки;

визнати недійсним дозвіл від 27 вересня 2005 року виданий ОСОБА_2 на прокладення водопроводу по території належної йому земельної ділянки;

зобов'язати ОСОБА_2 підключити водопостачання до її частини будинку

№ АДРЕСА_1 по належній їй земельній ділянці до водопровідного колодязя.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні належної йому земельної ділянки площею 0,0253 га, розташованої біля житлового будинку № АДРЕСА_1, шляхом знесення прокладеного до її будинковолодіння водопроводу через територію його земельної ділянки.

Визнано недійсним дозвіл від 27 вересня 2005 року виданий ОСОБА_2 на прокладення водопроводу по території земельної ділянки належної ОСОБА_3, розташованої по АДРЕСА_1.

Вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: КП «Вінницяоблводоканал», про усунення перешкод у користуванні водопроводом, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні і обслуговуванні водопроводу, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_4, який представляє інтереси ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник КП «Вінницяоблводоканал» підтримав апеляційну скаргу в частині скасування рішення про задоволення позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що останній не давав дозвіл на прокладення водопроводу через належну йому земельну ділянку, а відтак ОСОБА_2 не було дотримано вимог законодавства, чинного на час проведення останньою водопроводу до свої частини будинку через земельну ділянку ОСОБА_3, зокрема нею не було отримано дозволу на такі дії.

За таких обставин, місцевий суд прийшов до висновку про визнання дозволу від 27 вересня 2005 року на проведення водопроводу недійсним та усунув перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено та суду не надано доказів щодо наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_2, використовуючи своє право власності на мережу водопроводу до її частки будинку, порушує право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, так як водопровід був проведений через територію його земельної ділянки без відповідного дозволу з його боку. При цьому, в діях відповідача ОСОБА_3 щодо пошкодження водопроводу ОСОБА_6 на території його земельної ділянки, не вбачається вини, оскільки таке пошкодження відбулось випадково, під час виконання підготовчих земельних робіт під фундамент прибудови, що підтверджується його поясненнями та зверненням із заявою до КП «Вінницяводоканал» після виявлення вказаного водопроводу з вимогою усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна.

Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог, у повній мірі не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_2 являється власником 2/5 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд із відповідною часткою земельної ділянки по АДРЕСА_1. ОСОБА_3 являється власником 43/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки біля вказаної частини будинку (а.с.14, 72-73, 74, 98).

Земельні ділянки сторін розмежовані і між ними встановлені межові знаки, що підтверджується актами встановлення межових знаків та прийому-передачі межових знаків на зберігання (а.с.86-87).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу усунення перешкод ОСОБА_2 з боку ОСОБА_3 у користуванні водопроводом, який перебуває у її власності, та який проведено через земельну ділянку останнього, чим, на його думку, ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в користуванні своєю земельної ділянкою.

Відповідно до п. 1.13. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року № 65, в редакції чинній на час проведення сторонами водопроводу до своїх будинковолодінь, водопровідні вводи підприємств, відомчих жилих будинків і жилих будинків громадян, а також прилади й пристрої на них, у тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники, витратоміри та інші прилади обліку (надалі - водолічильники), стабілізатори тиску й обмежувачі витрат, належать абонентові та ним експлуатуються.

Згідно з актом балансової приналежності водопровідних, каналізаційних мереж і меж технічного обслуговування від 04 серпня 2005 року ОСОБА_3 є балансоутримувачем та власником мережі водопроводу діаметром 25 мм та довжиною 9 м, а також водопровідного колодязя, що розташований в провулку загального користування з вул. Ватутіна, який проходить з боку його частини будинку та межує з його земельної ділянкою (а.с.75).

Актом балансової приналежності водопровідних, каналізаційних мереж і меж технічного обслуговування від 16 листопада 2005 року встановлено, що власністю ОСОБА_2 є мережі водопроводу діаметром 25 мм, довжиною

18 м до житлового будинку № АДРЕСА_1, який проведений через земельну ділянку ОСОБА_3 (а.с.24).

Відповідно до п. 3.4. зазначених Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення, в містах і селищах України, прокладання транзитних ліній вводів водопроводу через територію сусіднього об'єкта може бути здійснене за згодою його власника та водоканалу.

Сторонами не заперечується та обставина, що для проведення водопроводу до своєї частини будинку, через суміжну земельну ділянку, ОСОБА_2 повинна була отримати відповідний дозвіл від ОСОБА_3

ОСОБА_2 з метою виготовлення технічних умов для проектування водопостачання житлового будинку надала ВКГ «Вінницяводоканал» дозвіл від ОСОБА_3 від 27 вересня 2005 року без підпису останнього, однак за підписом голови квартального комітету «Тяжилів» ОСОБА_7 (а.с.18).

Вирішуючи спір, судом першої інстанції вірно було встановлено, що ОСОБА_3 дозвіл підключитись до мережі водопроводу (каналізації) діаметром 25 мм по вул. Ватутіна через належну йому земельну ділянку ОСОБА_2 не давав.

Це в судовому засіданні підтвердила ОСОБА_2, яка пояснила, що власноручно заповнювала бланк дозволу (а.с.18).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що зазначений дозвіл він посвідчив своїм підписом, як голова вуличного комітету «Тяжилів». Крім того свідок підтвердив ту обставину, що вказаний дозвіл не можна вважати дійсним, оскільки станом на вересень 2005 року такий дозвіл повинен був бути посвідчений також керуючим справами Замостянської районної ради м. Вінниці ОСОБА_8, на підпис якого ставилась печатка відповідної районної ради.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 не було дотримано вимог законодавства, чинного на час проведення останньою водопроводу до своєї частини будинку через земельну ділянку ОСОБА_3, а саме: нею не було отримано дозволу від останнього на проведення водопроводу.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 7 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Особа, яка завдала шкоди, відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір, місцевий суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2, використовуючи своє право власності на мережу водопроводу до її частини будинку, порушує право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, так як водопровід був проведений через територію його земельної ділянки без відповідного дозволу з його боку. При цьому, в діях відповідача ОСОБА_3 щодо пошкодження водопроводу ОСОБА_6 на території його земельної ділянки, не вбачається вини, оскільки таке пошкодження відбулось випадково, під час виконання підготовчих земельних робіт під фундамент прибудови, що підтверджується його поясненнями та зверненням із заявою до КП «Вінницяводоканал» після виявлення вказаного водопроводу з вимогою усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою (а.с.76).

Також суд вірно встановив, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою та дійшов правильного висновку про необхідність усунути такі перешкоди, шляхом знесення прокладеного водопроводу до її будинокволодіння через його земельну ділянку.

Доводи ОСОБА_2 про те, що на момент проведення водопроводу ОСОБА_3 не мав юридичного права власності на земельну ділянку, колегія суддів не приймає до уваги, так як рішенням Замостянського районного суду

м. Вінниці від 28 січня 1987 року було встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка належить сторонам (а.с.112). Таким чином, земельна ділянка на законних підставах перебувала у користуванні ОСОБА_3

Також безпідставними є доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 умисно пошкодив належний їй водопровід, оскільки доказів умисних дій відповідача надано не було. Власник на свій розсуд розпоряджається належним йому майном, а відтак доводи ОСОБА_2 про те, що починаючи будівельні роботи ОСОБА_3 повинен був отримати відповідний дозвіл не заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу і твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 знав про існуючий водопровід з 2005 року, а тому сплив строк позовної давності звернення до суду, так як відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про своє порушене право ОСОБА_3 дізнався під час виконання підготовчих земельних робіт під фундамент прибудови, що підтверджується його поясненнями та зверненням із заявою від 25 вересня 2013 року до КП «Вінницяводоканал», після виявлення вказаного водопроводу, з вимогою усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою (а.с.76).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги

ОСОБА_2 суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність визнання недійсним дозволу про підключення до мережі водопроводу (каналізації) діаметром 25 мм по вул. Ватутіна через належну ОСОБА_3 земельну ділянку, оскільки визнання недійсним такого дозволу не відповідає способам захисту, передбачених ст. 16 ЦК України.

Відсутність у цьому дозволі підпису ОСОБА_3 є доказом того, що дозвіл на проведення водопроводу через земельну ділянку останній не надавав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним дозволу від 27 вересня 2005 року виданого ОСОБА_2 на прокладення водопроводу по території земельної ділянки належної ОСОБА_3, розташованої по АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним дозволу від 27 вересня 2005 року виданого ОСОБА_2 на прокладення водопроводу по території земельної ділянки належної ОСОБА_3, розташованої по АДРЕСА_1 скасувати та в задоволенні цих вимог відмовити.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.І. Чорний

З оригіналом вірно: