Ухвала суду № 38421759, 25.04.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/18407/13-ц Провадження № 22-ц/772/1341/2014Головуючий в суді першої інстанції:Курбатова І. Л.Категорія: 42Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

за участю: прокурора Волошеної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення першкод у користуванні нерухомим майном шляхом примусового виселення без надання іншого житла та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту, -

встановила:

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона являється власником будинку АДРЕСА_1. Відповідачі самовільно, без будь-яких правових підстав вселилися в належний їй будинок та проживають у ньому. На неодноразові звернення до відповідачів звільнити будинок останні не реагують, та продовжують там проживати.

Посилаючись на те, що відповідачі відмовляються звільняти будинок, чим чинять їй прешкоди в користуванні та розпорядженні власністю, ОСОБА_3 просила усунути перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 з даного будинку без надання іншого житлового приміщення; стягнути солідарно з відповідачів на її користь судові витрати по справі.

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом, вказуючи, що ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_5 з яким вона постійно підтримувала родинні відносини, допомагала по господарству та періодично проживала разом із сім'єю у його будинку АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5, ніхто з його спадкоємців спадщиною не цікавився, а тому вона продовжила доглядати будинок, а в 1997 році зробила його капітальний ремонт.

Посилаючись на те, що вона за власні кошти зробила капітальний ремонт будинку та з 1997 року постійно проживає в ньому, ОСОБА_2 просила встановити право користування (сервітуту) щодо спірного будинку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди в користуванні житловим будинком

АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити та залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

При цьому уточнили, що рішення суду ними оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, в іншій частині рішення суду не оскаржується.

Відповідач ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор Волошина І.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_7, яка представляє інтереси ОСОБА_3, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Задовольняючи позов та відмовляючи у зустрічному позові, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі незаконно, без відповідних правових підстав користуються майном.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Установлено, ОСОБА_3 являється власником будинку АДРЕСА_1. Відповідачі самовільно, без будь-яких правових підстав вселилися в належний їй будинок та проживають у ньому. На неодноразові звернення до відповідачів звільнити будинок останні не реагують, та продовжують там проживати.

Відповідно до Витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії СЕІ № 532634 від 21 березня 2013 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Згідно довідки квартального комітету «Лівобережний»від 26 листопада 2012 року № 1752, , ОСОБА_3 постійно проживає АДРЕСА_2, в

с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області, а у спірному будинку, який належить ОСОБА_3, проживають ОСОБА_2, ОСОБА_4, які там не зареєстровані.

На неодноразові звернення про звільнення будинку відповідачі не реагують (а.с. 13).

Ця обставина ОСОБА_2 не заперечується.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, передбачений ст. 391 ЦК України, згідно вимог якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачі порушують право власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Матеріалами справи встановлено, що правові підстави проживання ОСОБА_2, ОСОБА_4 у будинку адресою АДРЕСА_1 - відсутні. Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_3 дозволила їм проживати у вказаному будинку є безпідставними, так як відповідачі проживають у спірному будинку з 1997 року, а власником будинку ОСОБА_8 стала лише у 2012 році.

Відповідно до ст. 65 ЖК наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших

осіб.

Отже, доводи апелянта про те, що відповідачі набули права користування будинком за згодою ОСОБА_3, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці обставини не підтверджуються жодними допустимими доказами.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.І. Чорний

З оригіналом вірно: