Ухвала суду № 38416616, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 року

справа № 811/1938/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Корнієнко Р.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Міндоходів Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі №811/1938/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Ойл» до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Міндоходів Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

10 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан-Ойл» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати відсутність повноважень (компетенції) у Знам’янської об’єднаної Державної податкової інспекції із самостійного визнання недійсними (нікчемними) правочинів ТОВ «Титан-Ойл» за ІІІ-ІV квартали 2010 року з постачальниками ПП «Ріо-гранде» та ПП «Джетта-Плюс», згідно акту №16/22/36812455 від 30.01.2013 р. складеного за результатами проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Титан-Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Ріо-гранде» та ПП «Джетта-Плюс» за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р.; скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 р. №0000501500 про сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 244790,00 грн., за основним платежем та 61197,50 грн. за штрафними санкціями, №0000511500 про сплату податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 305988,00 грн. за основним платежем та 76497,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Кіровоградського оружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі №811/1938/13-а адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000501500 від 23 квітня 2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Титан-Ойл» збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 305 987,50 грн. (за основним платежем у сумі – 244 790,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 61197,50 грн.). Скасовано податкове повідомлення-рішення Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000511500 від 23 квітня 2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Титан-Ойл» збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 382 485 ,00 грн. (за основним платежем у сумі – 305 988,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7 6497,00 грн.) у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду Знам’янська об’єднання державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. посадовими особами Знам’янської ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Ріо-Гранде» та ПП «Джетта-Плюс» за період з 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р., за наслідками якого складено акт №16/22-10/36812455 від 30.01.2013 р..

За наслідками перевірки податковою зроблено висновок щодо порушення позивачем:

п.3.1 ст.3, пп.5.3.9, п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами і доповненнями та порушено ч.1 ст.203, 215, 228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлені (п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України ) при обсягах придбання та продажу, які є недійсними встановлено заниження податку на прибуток у сумі 305987,5 грн., у т.ч. за: ІІІ квартал 2010 року у сумі 220609,79 грн., ІV 2010 року у сумі 85377,71 грн.

пп. 7.4.1 п. 7.4 пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР, із змінами та доповненнями та порушено ч.1 ст.203, 215,223,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України)при обсягах придбання та продажу, які є недійсними встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 244790,01 грн. у тому числі:

вересень 2010 року – 176487,84 грн.

грудень 2010 року – 68302,17 грн.

На підставі акту перевірки Знам’янською ОДПІ прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

№0000501500 від 23 квітня 2013 року, яким Товариству з Обмеженою відповідальністю «Титан-Ойл» збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем з податку на додану вартість у розмірі 244790 грн. та застосовано суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 61197,50 грн.

№0000511500 від 23 квітня 2013 року, яким Товариству з Обмеженою відповідальністю «Титан-Ойл» збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем з податку на прибуток у розмірі 305988 та застосовано штрафні (фінансові) санкції штрафи 76947 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0000501500 та №0000511500 від 23 квітня 2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки №16/22-10/36812455 від 30.01.2013 р. не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі означеного Акту є незаконними та необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов’язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 23030 грн. та визначення податку на приубток стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із контрагентами ПП «Ріо-гранде», ПП «Джетта-Плюс».

Означеного висновку Знам’янська ОДПІ дійшла з огляду на матеріали перевірки ПП «Джетта-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Титан-Кір», ПП «Червона брама», ПП «Анубіс», ТОВ «Євросвіт», ПП «Аваї», ПП «Алтіма», ПП «Ріо-граде» за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р.. та результати перевірки ПП «Ріо –гранде» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012р..

У зв’язку з виявленими порушеннями податкового законодавства контрагентами позивача, податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності настання наслідків обумовлених господарськими операціями між позивачем та ПП ПП «Ріо –гранде» та ПП «Джетта-Плюс».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

У відповідності пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп.7.4.2. п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

У відповідності до пп.7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

За приписами пп. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5.п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами ПП «Ріо-гранде», здійснювались на підставі наступних договорів:

Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №1/12/2010 від 01.12.2010 р. відповідно до якого, ПП «Ріо-гранде» (продавець) зобов’язаний поставити нафтопродукти (товар), а ТОВ «Титан-Ойл» (покупець) зобов’язується прийняти та оплатити товар, за ціною та на умовах, визначених договором.

Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №15/12/2010 від 15.12.2010 р. відповідно до якого ПП «Ріо-гранде» (продавець) зобов’язаний поставити нафтопродукти (товар), а ТОВ «Титан-Ойл» (покупець) зобов’язується прийняти та оплатити товар, за ціною та на умовах, визначених договором.

В подальшому внаслідок укладення трьохстороннього договору про передачу заборгованості між ТОВ «Епіка», ПП «Джетта-Плюс» та ПП «Титан-ойл», ПП «Джетта-Плюс» взяло на себе зобов’язання щодо поставки нафтопродуктів позивачеві.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкового органу, свідчить про фіктивність укладених договорів.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов’язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з’ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами ПП «Джетта-Плюс», ПП «Ріо-гранде».

Так, факт реального виконання умов договорів підтверджується копіями наступних документів: податковими накладними №15 від 18.12.2010 р., №21 від 20.12.2010 р., №13.5 від 30.09.2010 р. видатковими накладними №РН0000015 від 16.12.2010 р., №РН-0000021 від 20.12.2010 р. №РН-00013.5 від 30.09.2010 р., товарно-транспортними накладними №2116, №2920, №2120. та відповідними рахунками-фактурами.

Перелічені вище документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо своєї форми та змісту, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Ріо-Грант» та ПП «Джетта-Плюс» наслідком яких є поставка та придбання товару.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності формування податку на додану вартість та податку на прибуток за правочинами, укладеними позивачем з ПП «Ріо-Грант» та ПП «Джетта-Плюс», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Міндоходів Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі №811/1938/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим