Ухвала суду № 38416567, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 808/6338/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Корнієнка Р.А.,

за участю

представника відповідача: Прокофєва С.А.,

представників позивача: Хамзіна Т.Р., Черненко М.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Запорізької митниці Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №808/6338/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №92 від 10.07.2013 р. в частині, -

в с т а н о в и в:

18.07.2013 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати повідомлення-рішення №92 від 10.07.2013 року Запорізької митниці Міндоходів в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 613 522,16 грн., в тому числі 7 035 455,39 грн. з податку на додану вартість, та 2,578 0066,77 грн. - штрафу.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що посадовими особами відповідача було помилково застосовано положення ст. 267 Митного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки роялті, сплачуване GM DAT, не стосується оцінюваних товарів (комплектуючі до автомобілів), що закуповуються у вказаного контрагента відповідно до контракту поставки товару. Таким чином, позивач не зобов'язаний включати до митної вартості товару суми роялті, оскільки контрактом на постачання комплектуючих для автомобілів, укладеного між ПАТ «ЗАЗ» та GM DAT, не передбачено жодних умов сплати роялті за поставлені товари.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 р. №92 Запорізької митниці Міндоходів в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 613 522 грн. 16 коп., у тому числі 7 035 455 грн. 99 коп. за основним платежем та 2 578 066 грн. 77 коп. штрафу.

Не погодившись з рішенням суду Запорізька митниця Міндоходів, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що запчастини, що постачаються на підприємство ПАТ «ЗАЗ» передбачені спеціально для збирання автомобілів і мають оцінюваний характер. У зв'язку чим, сплачуване роялті має включатись до митної вартості як автомобіля, так і поставлених запчастин для автомобілів. У зв'язку з чим, на думку відповідача, митний орган правомірно здійснив нарахування митної вартості, із включенням до неї сум роялті, за кожну поставку запчастин для автомобілів. Відтак, висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, що є безумовною підставою для його скасування.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 08.08.2012 р. по 06.06.2013 р. комісією у складі фахівців Запорізької митниці було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством «Запорізький автомобілебудівний завод» вимог законодавства України з питань державної митної справи за період його діяльності з 01.04.2010 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки від 17.06.2013 р. №0036/13/112000006/0025480917.

За висновком акту перевірки, митним органом зроблено висновки, зокрема, про порушення вимог положень ст.261 розд.ХІ Митного кодексу України (чинного на час митного оформлення), ст.ст. 4,6,7, 8, 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 (із змінами та доповненнями), п.п.4.3 п.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями), ст.185, п.187.8, ст.187, п.190.1 ст.190, ст.193, ст.194, п.10 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок порушення вимог п.3 ч.2 ст.267 Митного кодексу України, (чинного на час митного оформлення) щодо не включення декларантом до митної вартості товарів сум роялті, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо або опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 7 924 800 грн. 29 коп., з них ПДВ (вид 028) у сумі 7 924 800 грн. 29 коп. й підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Не погодившись з означеним актом перевірки позивач подав заперечення на акт до митного органу, які за наслідками перегляду залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки від 17.06.2013 р. №0036/13/112000006/0025480917 прийнято податкове повідомлення-рішення №92 від 10.07.2013 р., відповідно до якого Публічному акціонерному товариству «Запорізький автомобілебудівний завод» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 7 055 285,30 грн. та штрафні санкції на суму 2 587 392,13 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №92 від 10.07.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сплата ліцензійних платежів, пов'язаних з виробництвом позивачем продукції по ліцензії автомобілів на митній території України не може вважатися умовою продажу оцінюваних товарів - комплектуючих частин до автомобілів у розумінні статті 267 Митного кодексу України, а є платою за використання відповідних об'єктів промислової власності при виробництві готової продукції - автомобілів на території України. Вказане свідчить про безпідставність висновків митного органу та є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, у відповідності до акту перевірки підставою для донарахування сум податку на додану вартість на суму 7 055 285,30 грн. стало порушення, на думку митного органу, позивачем вимог ст. 267 Митного кодексу України, а саме: не включення до митної вартості поставлених товарів роялті, що є пов'язаним з оцінюваними товарами.

З таким висновком митного органу неможливо погодитись з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема,роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, виходячи зі змісту статті 267 Митного кодексу України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, слід додавати роялті у тому випадку, коли покупець сплачує їх на виконання умови продажу оцінюваних товарів. (Вказана позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 31.10.2011 р..)

З огляду на аналіз вищезазначених норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність з'ясування сутності господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом GM DAT, шляхом дослідження укладених між ними договорів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до Угоди про ліцензування технології від 06.04.2004 GM DAT надає ПАТ «ЗАЗ» ліцензію на використання інформації з метою збирання та реалізації автомобілів. Згідно п.1 даної Угоди, інформацією є технічна та комерційна інформація, яка відноситься до збирання автомобілів та інших допоміжних операцій. За надання зазначеної вище ліцензії на використання інформації ПАТ «ЗАЗ» зобов'язується сплачувати GM DAT певну суму роялті за кожну одиницю товару без будь-яких утримань, за винятком тих, які зазначені в п. 4.1 Доповнення 1 та ст.7.3 Угоди наступним чином:

- 55 доларів США за кожний автомобіль Ланос, який буде реалізовано на на внутрішньому ринку України, Сенс, Шанс, Сенс Пикап, Шанс Пикап.

- 75 доларів США за кожний автомобіль Ланос, який буде реалізовано на експорт.

У відповідності до ст. 2 Угоди від 14.12.2010 р. на час дії даної угоди GM DAT надає ПАТ «ЗАЗ» наступну невиключну ліцензію на використання Інформації, розробленої за цією Угодою з єдиною метою для:

- забезпечення та виробництва деталей місцевого виробництва для встановлення на автомобілі;

- встановлення силового агрегату не GM на автомобілі для експорту в Росію для продажу на іншій території;

- складання автомобілів на складальних потужностях ПАТ «ЗАЗ» в Україні;

- розповсюдження автомобілів на території за відповідних умов.

Згідно з п.7.1 ст.7 цієї Угоди ПАТ «ЗАЗ» повинен сплачувати GM DAT банківським переводом поточну суму роялті в розмірі 2.5% ціни франко-завод автомобілю, проданого ПАТ «ЗАЗ» або від його імені протягом періоду роялті, яка не повинна перевищувати 200 доларів США за автомобіль.

Отже, з огляду на досліджені вище угоди, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що предметом господарських правовідносин є оплатне надання ПАТ «ЗАЗ» права на використання комерційної та технічної інформації (тобто комерційної таємниці) стосовно саме технології виробництва автомобілів та деталей для автомобілів з метою збирання та їх подальшої реалізації.

Таким чином, обов'язок позивача щодо включення до митної вартості товару сум роялті може виникати лише у разі реалізації оцінюваного готового товару (автомобілів), мова про який йдеться в угодах про ліцензування технології від 06.04.2004 р. та від 14.12.2010 р..

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем сплачено суми роялті визначені угодами про ліцензування технології від 06.04.2004 р. та від 14.12.2010 р..

При цьому, як вбачається з матеріалів акту перевірки, митний орган дійшов висновку щодо необхідності включення позивачем до митної вартості поставлених комплектуючих деталей для автомобілів сум роялті, обумовлених угодами про ліцензування технології від 06.04.2004 р. та від 14.12.2010 р..

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені висновки митного органу безпідставними з огляду на наступне.

За своїм визначенням роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації. відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду.

Отже, підставою для включення до митної вартості товарів сум роялті є, крім іншого, фактична наявність обов'язку сплати вказаних платежів під час здійснення господарських операцій із відповідною групою товарів, авторського права на такі товари, у відповідності до укладених угод.

В свою чергу, встановлені обставлені справи свідчать про те, що між ПАТ «ЗАЗ» (покупець) та GM DAT (продавець, укладено контракт від 02.03.2007 р. №410/25480917/72036, відповідно до якого покупець зобов'язався придбати у продавця певні комплектуючі деталі для автомобілів Ланос (товар) згідно специфікацій, які додаються до контракту у вигляді Додатків.

На виконання даного контракту GM DAT було поставлено позивачу на умовах (INCОTERMS 2000), постачання здійснювалось морським та авіа транспортом, в подальшому товар підлягав митному оформленню, яке здійснювалось позивачем.

При цьому, вказаний контракт за своєю формою та змістом є господарським договором поставки товару, та жодних умов щодо сплати роялті за поставлені товари, не містить.

Більш того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо подальшої реалізації ПАТ «ЗАЗ» комплектуючих для автомобілів, придбаних у GM DAT, окремо, не в складі готового товару. Вказане також свідчить про відсутність підстав для включення до митної вартості комплектуючих деталей сум роялті, оскільки, як вже зазначалось, обов'язковою умовою для сплати роялті є виконання умови продажу оцінюваних товарів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що сплата роялті за право використання інформації щодо виробництва автомобілів та деталей для автомобілів жодним чином не пов'язано із контрактом на постачання комплектуючих для автомобілів і не стосується оцінюваних товарів, які закуповуються у GM DAT на підставі контракту на поставку товарів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у період з 01.04.2010 р. по 31.07.2012 р. (період діяльності ПАТ «ЗАЗ», що перевірявся) не було встановлено на законодавчому рівні механізму визначення, коригування, й уточнення митної вартості щодо сплати роялті. Вказаний механізм було встановлено лише з прийняттям та набранням законної сили Митним кодексом України від 01.06.2012 року та Постановою КМУ №446 від 21.05.2012 р.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що положення ст. 267 не підлягає до застосування до спірних правовідносин, що є предметом спору, переданого на вирішення суду, а роялті сплачуване позивачем GM DAT, не стосується оцінюваних товарів (комплектуючих для автомобілів), поставних позивачу GM DAT.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ПАТ «ЗАЗ» не повинен сплачувати прямо чи опосередковано роялті, як умову продажу оцінюваних товарів, роялті не стосується патентів, товарних знаків, або авторських прав, факт сплати роялті позивачем GM DAT за використання технології виробництва автомобілів, за угодами ліцензування, не має відношення до постачання комплектуючих для автомобілів, та їх оцінки.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №808/6338/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко