Постанова № 38416492, 19.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. справа № 804/11128/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня2013 року у справі № 804/11128/13-а за позовом фермерського господарства «Ліон» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Ліон» (далі - ФГ «Ліон») 19 серпня 2013 року звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за відсутністю підстав відповідачем був прийнятий наказ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.07.2013 року №623, в наслідок чого був складений акт №519/222-25530747 від 09.07.2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0001302210, в зв'язку з чим, просив суд визнати дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки протиправними, та прийняті відповідачем документи з при воду перевірки, а саме наказ та податкове повідомлення-рішення скасувати, в зв'язку з їх протиправністю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року адміністративний позов повністю задоволено, суд визнав дії Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Ліон» протиправним, визнав протиправним та скасував наказ Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від.05.07.2013 р. №623 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ФГ «Ліон» по взаємовідносинам з ТОВ «Трансстандарт-2002 за червень 2012 року», визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0001302210, яким було визначено ФГ «Ліон» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3715,20 грн. в т. ч. за основним платежем - 2476,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1238,40грн..

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій та оскаржуваного наказу та податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що проведення позапланової документальної перевірки позивача було здійснено у відповідності до вимог Податкового Кодексу України, а висновки посадових осіб з приводу перевірки, які зазначені в акті перевірки, свідчать про порушення контрагентами порядку складання первинних документів, в зв'язку з чим, на думку податкового органу діяльність ФГ «Ліон» не була спрямована на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, а тому відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 01.06.2013 року відповідачем був зроблений запит до позивача з приводу надання інформації щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Трансстандарт-2002» за червень 2012 року та її документальне підтвердження (а.с.20).

11.06.2013 року позивач надав письмову відповідь відповідачу з приводу здійснення господарських операцій з ТОВ «Трансстандарт-2002» за червень 2012 року та на її підтвердження надав ряд документів (а.с.21-22).

05.07.2013 року наказом відповідача №623 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.07.2013 року №623 по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ «Трансстандарт -2002» за червень 2012 року(а.с.23).

За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений акт №519/222-25530747 від 09.07.2013 року із зазначенням висновку про порушення позивачем п.198.1, п.198 п.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого, фіскальний орган прийшов до висновку про допущення позивачем заниження суми податку на додану вартість за червень 2012 року у сумі 2476,8гривень (а.с.24-28).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001302210 від 05.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2476,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1238,4 грн. (а.с. 29).

Правомірність дій відповідача з приводу проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, правомірність прийняття наказу щодо призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у відповідності до вимог ст..78 ПК України, та висновки останнього про нереальність та нікчемності угод викладених в акті перевірки на підставі якого було прийнято податкове рішення повідомлення не відповідають дійсності.

Також, задовольняючи вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно проведення документальної позапланової перевірки, суд взагалі не навів мотивів, з яких він виходив при прийнятті постанови, і якими положеннями закону він керувався.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідач 01.06.2013 року відповідачем був зроблений запит до позивача з приводу надання інформації щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Трансстандарт-2002» за червень 2012 року та її документальне підтвердження (а.с.20).

11.06.2013 року позивач надав письмову відповідь відповідачу з приводу здійснення господарських операцій з ТОВ «Трансстандарт-2002» за червень 2012 року та на її підтвердження надав ряд документів (а.с.21-22).

Отже, тільки перевіривши надіслані документи позивачем, які на думку відповідача свідчили про можливі порушення платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючим органом був прийнятий наказ № 623 від 05.07.2013 року.

Судом першої інстанції вищевказані обставини та положення зазначеної правової норми до уваги не прийняті, трактовані на власний розсуд, що є порушенням норм матеріального права.

В свою чергу, порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.( п. 78.8. ст. 78 ПК України).

Пунктом 86.1. статті 86 ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

В той же час, згідно з пунктом 79.2 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Зазначене дає підстави вважати, що при здійснені перевірки Відповідач діяв у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені законом.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, Позивач вказував у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право та охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до змісту позовної заяви предметом спору є саме визнання неправомірними дій Відповідача на підставі якої був складений Акту перевірки , яке, фактично зводиться до незгоди з висновками Акту перевірки, які є протиправними та не відповідають нормам діючого законодавства.

За вимогою процесуальних норм права, вирішуючи по суті вказані спірні правовідносини, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу Позивача на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права Позивача.

Ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні Позивач не зазначив, яким чином, за його позицією, протиправні дії податкового органу, порушили його права та у чому це виражається, оскільки наказ на проведення перевірки Товариству надсилався, акт перевірки вручено та підписано директором без будь-яких зауважень.

Судом першої інстанції вищевказані обставини та положення зазначених правових норм до уваги не прийняті, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин постанова суду першої інстанції у частині задоволених вимог, відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям рішення про відмову у задоволенні цієї частини вимог.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0001302210, яким було визначено ФГ «Ліон» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3715,20 грн. в т. ч. за основним платежем - 2476,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1238,40грн., суд першої інстанції виходив з недоведеності суду відповідачем про нереальність та нікчемності угод укладених позивачем з контрагентом «Трансстандарт-2002».

Зазначені висновки суду взагалі не відповідають обставинам справи.

Так, за змістом акт №519/222-25530747 від 09.07.2013 року на підставі якого його було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0001302210, контролюючий орган зазначає, що первинні документи, які надані позивачу контрагентом ТОВ «Трансстандарт-2002» складені в порушення податкових зобов'язань, приписів цивільного законодавства, а тому не можуть бути прийняті до уваги та використані позивачем з метою оприбуткування товару (дизельного палива (а.с.24-28).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування вимог, також посилався на неіснуючий висновок відповідача в акті перевірки про нікчемність угод.

Суд першої інстанції, задовольнивши позов, належним чином не перевірив зазначені доводи, в своєму рішенні суд привів висновки які не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим, колегія суддів також приходить до висновку, що рішення суду в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0001302210 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України в зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Трансстандарт-2002» укладено договір купівлі-продажу від 09.04.2012 року №0000029-д, предметом якого є поставка товару відповідно специфікації - дизельне паливо Євро марки Е (а.с. 7-9). Згідно видаткової накладної № РН-0000137 від 19.06.2012 року вказаний товар було передано позивачу (а.с. 10). Поставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспртною накладною (а.с. 11). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено відповідно до виставленого рахунку-фактури №СФ-00001113 від 18.06.2012 року (а.с. 10) в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ «Трансстандарт-2002» в повному обсязі.

Враховуючи зазначені докази в сукупності, колегія суддів приходить до висновків про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трансстандарт-2002», оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності, повернення залишку товару.

Отже, доводи позивача про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства, заслуговують уваги.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішеннями є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового рішення повідомлення підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, кошти сплачені позивачем в рахунок судовго збору у сумі 114,70 гривень повинні бути стягнуті з Державного бюджету України на користь позивача.

За таких обставин постанова суду першої інстанції у частині задоволених вимог, відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям рішення про відмову у задоволенні цієї частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі № 804/11128/13-а за позовом фермерського господарства «Ліон» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - скасувати.

Позовну заяву фермерського господарства «Ліон» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0001302210, яким було визначено ФГ «Ліон» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3715,20 грн. в т. ч. за основним платежем - 2476,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1238,40гривень.

В іншій частині позовних вимог Фермерського господарства «Ліон» в задоволені відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фермерського господарства «Ліон» кошти сплачені в рахунок судовго збору у сумі 114,70 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко