Ухвала суду № 38416452, 19.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. справа № 804/10436/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

представника відповідача Копань А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 р. по справі № 804/10436/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Метал України"

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

02.08.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Метал України" (далі ТОВ "Інвестиційна компанія Метал України") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпроському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "р" від 15.07.2013 року № 0002742250 за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів" на суму 125 250,00 грн., направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" (код ЄДРПОУ 30431978).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Абсолют-Бест", оскільки факт виконання договору підтверджується видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Позивач зазначає, що порушення ТОВ "Абсолют-Бест" податкової дисципліни не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 позовні вимоги ТОВ "Інвестиційна компанія Метал України" задоволені в повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення форми "р" від 15.07.2013 року № 0002742250 за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів" на суму 125 250,00 грн., направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" (код ЄДРПОУ 30431978) визнано протиправним та скасовано, з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" був стягнутий в рахунок сплаченого судового збору 1252,50 гривень.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в момент вчинення правочину з ТОВ «Абсолют-Бест», який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Абсолют-Бест" за період з 25.06.2013 року по 26.06.2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 1624/22-6/30431978 від 27.06.2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем ст..185, ст..188, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит по операціях з придбанням товарів від ТОВ «Абсолют-Бест» за вересень 2012 року на суму 501000,00гривень, у тому числі сума ПДВ у розмірі 83500,00гривень (а.с.65-75).

Згідно акта перевірки, відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочину по операціям з придбання товарів (робіт/послуг) позивачем від ТОВ "Абсолют-Бест" на настання правових наслідків.

Висновок відповідача щодо нереальності правочину обгрунтовується тим, що діяльність ТОВ "Абсолют-Бест" не є господарською, оскільки податковим органом складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Абсолют-Бест".

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми "р" від 15.07.2013 року № 0002742250 за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів" на суму 125 250,00 грн. (а.с. 77-78).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача є протиправним, а тому підлягає скасуванню, оскільки прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Абсолют-Бест» укладено договір купівлі-продажу від 27.09.2012 року №27-09, предметом якого є поставка товару відповідно до специфікації (а.с. 95-99). В свою чергу пози вачем був укладений договір на отримання транспортних послуг №15\08 від 15.08.2012 року (а.с.100-101). Згідно видаткової накладної № РН-0927\02 від 27.09.2012 року та акта приймання-передачі автранспортних послуг від 27.08.2012 року позивач скористався послугами з перевезення ТОВ «Украпартнертрейд» для перевезення товару (а.с. 102-103). Поставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспртною накладною (а.с. 104). Відповідно до виписки з особового рахунку оплату вартості придбаного товару, та послуг за перевезення товару позивачем в повному обсязі (а.с.106-107). Також, позивачем укладений договір з ТОВ «Лотос-Днепр» на оренду нежитлових приміщень, які були передані за Актом від 01.01.2012 року (а.с.111-120). За штатним розкладом позивач має штатну одиницю фрезерувальника, що також підтверджує факт про необхідність підприємства у придбаному товарі (а.с. 121-123).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Абсолют-Бест», оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, намір використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Крім того, зазначені в акті перевірки обставини, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, щодо помилок при оформленні первісних документів, а також неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Абсолют-Бест"не можуть бути підставою для висновку суду про відсутність господарської операції, оскільки з сукупності інших досліджених судом доказів, вбачається, що дійсно відбувався фактичний рух активів у зв'язку із здійсненням господарської діяльності. Зазначені докази не спростовані іншими належними доказами.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 р. по справі № 804/10436/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко