Постанова № 38413473, 23.04.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 910/13258/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівПолянського А.Г., Швеця В.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Могунція - Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід17.02.2014р.у справі№910/13258/13Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії Сіті"доПриватного акціонерного товариства "Могунція - Україна"простягнення суми у порядку регресу

за участю

- відповідача:Григор'єв Р.І. (довіреність від 10.01.14р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії Сіті" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Могунція - Україна" (далі - відповідач) 10338,02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у позивача в разі неповідомлення його як страховика у встановлені законом строки про страховий випадок передбачене право звернутись з регресним позовом після виплати страхового відшкодування до страхувальника, яким є відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.) позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.08.2011р. між сторонами був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом АА/5385628, за умовами якого позивачем було застраховано цивільно-правову відповідальності відповідача як власника наземного транспортного засобу марки "Citroen Berligo" реєстраційний номерний знак - НОМЕР_1.

29.11.2011р. в м. Запоріжжя сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Citroen Berligo" реєстраційний номерний знак - НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 (працівник відповідача) та "ЗАЗ DAEWOO" реєстраційний номерний знак - НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, з вини водія транспортного засобу "Citroen Berligo" реєстраційний номерний знак - НОМЕР_1 - ОСОБА_5, що підтверджується постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.12.2011р. у справі №3-7197.

На виконання умов договору, на підставі страхового акту №130995 від 31.01.2012р. позивач виплатив потерпілому страхове відшкодування в розмірі 10338,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1316 від 06.02.2012р.

Позивач вважаючи, що відповідачем було порушено п.33.1.2 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до останнього з претензією від 16.06.2012р. №130995 про відшкодування йому в порядку регресу 10338,02 грн. на підставі статті 38 вказаного Закону.

Однак, зазначена претензія залишилась без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що законом передбачено обов'язок страхувальника повідомити страховика про страховий випадок і в разі не виконання вказаного обов'язку страховик має право подати регресний позов до страхувальника.

Між тим, такі висновки не ґрунтуються на нормах матеріального права виходячи з наступного.

Спростовуючи висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову відповідач у касаційній скарзі, посилавсь на те, що суди неправильно мотивували свої рішення положеннями статей 22, 1187, 1188 Цивільного кодексу України. Також посилавсь на те, що із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з 19.09.2011р. ця норма не обтяжує особу, причетну до ДТП, обов'язком повідомляти страховика у триденний термін про таку подію.

Між тим наведені доводи висновків судів не спростовують виходячи з наступного.

Пославшись на положення статей 22, 1187, 1188 Цивільного кодексу України суди обох інстанцій приймали судові рішення посилаючись на положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону N 1961-IV України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте, відповідні зміни до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Разом з тим п. 33.1.4. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка кореспондується з визначеним статтею 38 цього Закону правом страховика подати регресний позов, обов'язок письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, покладено на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, а не на страхувальника.

Отже, висновок судів про те, що на відповідача як страхувальника покладено обов'язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, не ґрунтується на положеннях п. 33.1.4. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відтак і відповідати за даним позовом, він не повинен.

При цьому судами не враховано, що правове визначення регресного позову у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не наведено, разом з тим, за приписами статті 1191 Цивільного кодексу України регресом визнається право зворотної вимоги до винної особи.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що винною у заподіянні майнової шкоди особою є не відповідач, а водій транспортного засобу "УАЗ 3962" реєстраційний номерний знак - НОМЕР_3 ОСОБА_7

Крім того, за положеннями частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Між тим, положення цієї норми не змінюють прав та обов'язків із регресних зобов'язань.

Отже право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, який у даних правовідносинах не є винною особою, за приписами статті 1191 Цивільного кодексу України не виникає.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.11 Господарського процесуального кодексу України належить здійснити новий розподіл судових витрат на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Могунція - Україна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. та рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі №910/13258/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові Публічному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії Сіті" до Приватного акціонерного товариства "Могунція - Україна", відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії Сіті" на користь Приватного акціонерного товариства "Могунція - Україна" 1773 (одну тисячу сімсот сімдесят три) грн. 75 коп. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді А.Г. Полянський

В.О. Швець