Рішення № 38413273, 10.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа № 911/761/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Житомирський військовий лісгосп», м.Житомир

до Приватного підприємства «Арті», м.Біла Церква

про стягнення 16817,28 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Житомирський військовий лісгосп» (далі – позивач) до Приватного підприємства «Арті» (далі – відповідач) про стягнення 16817,28 грн.

Провадження у справі №911/761/14 порушено відповідно до ухвали суду від 07.03.2014 року та призначено справу до розгляду на 27.03.2014 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 27.03.2014 року без поважних причин не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. У зв’язку з чим, розгляд справи відкладався до 10.04.2014 року.

В судове засідання 10.04.2014 року позивач не з’явився, надіслав до суду клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи за наявними матеріалами без участі уповноваженого представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 10.04.2014 року повторно без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ?

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Житомирський військовий лісгосп» (позивач) та Приватним підприємством фірмою «Арті» (відповідач) 29.10.2009 року було укладено Договір № 20 купівлі - продажу (далі – Договір).

Відповідно до умов п.1.1. Договору, позивач зобов'язувався поставити, а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити лісопродукцію (товар).

Відповідно до п.2.3. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити товар протягом п'яти календарних днів після відвантаження товару та (або) шляхом попереднього перерахування грошей у розмірі 30% на розрахунковий рахунок згідно товарно-транспортної накладної або виставленого рахунку-фактури.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12930,60 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними 01 КВЛ №000358 від 28.04.2009 року; ЗА №000394 від 03.11.2009 року; ЗА №000405 від 04.11.2009 року; ЗА №000415 від 06.11.2009 року; ЗА №000425 від 10.11.2009 року; видатковими накладними ЗА-0000394 від 03.11.2009 року; ЗА-0000405 від 04.11.2009 року; ЗА- 0000415 від 06.11.2009 року; ЗА-0000425 від 10.11.2009 року та довіреністю № 643990 від 09.02.2009 року. Факт поставки та отримання товару відповідачем не заперечено та не спростовано.

Однак, відповідач свої зобов’язання з оплати товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим заборгував позивачу 12930,60 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання покупцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, за наслідками розгляду спору встановлено заборгованість відповідача в сумі 12930,60 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов’язань по оплаті отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 1687,41 грн. 3% річних та 2199,27 грн. інфляційних.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплати боргу з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних, що є способом захисту його майнового права та інтересу.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що річні та інфляційні нараховані на фактичну суму заборгованості за період прострочення, що відповідає фактичним обставинам справи та ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимога про стягнення 1687,41 грн. 3% річних та 2199,27 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Арті» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайок, 222б) на користь Державного підприємства «Житомирський військовий лісгосп» (10005, м. Житомир, вул. Черняхівського, 120, код 36548884) 12930,60 грн. боргу, 2199,27 грн. інфляційних, 1687,41 грн. 3% річних та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.