Ухвала суду № 38413244, 03.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"03" квітня 2014 р. Справа № 911/349/13-г

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс», м.Харків

У справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс», м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С», м.Обухів

про стягнення 205159,35 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача (стягувача): не з'явився

Від позивача(боржника): не з'явився

Від ДВС: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс» задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс» 191909,74 грн. основного боргу, 11041,34 грн. пені, 2208,27 грн. 3% річних та 4105 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення суду від 19.03.2013 року господарським судом 15.04.2013 року видано відповідний наказ.

04.03.2014 року стягувач (позивач) - ТОВ «Прем'єр плюс» звернувся до господарського суду зі скаргою на дії Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ, обґрунтовуючи її тим, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Київської області №911/349/13-г від 15.04.2013 року, оскільки державним виконавцем не вчинено всіх дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для розшуку майна боржника, а саме, рахунків відкритих в банківських установах на які можливо звернути стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена та призначаються до розгляду у судовому засіданні.

Відповідно до п. 9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9, за змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Ухвалою суду від 05.03.2014 року розгляд скарги призначено на 18.03.2014 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 18.03.2014 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 03.04.2014 року.

В судове засідання 03.04.2014 року сторони не з'явились, від стягувача надійшло клопотання про розгляд скарги без участі його представника за наявними матеріалами, державним виконавцем надіслано до суду відзив на скаргу та клопотання розглядати скаргу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали скарги та дослідивши матеріали скарги, судом встановлено, що наведені в скарзі обставини не обґрунтовані, спростовані наданими державним виконавцем у відзиві на скаргу документами. Крім того, скаржник повторно в судові засідання не з'являвся, без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 05.03.2014 року та від 18.03.2014 року.

В обґрунтування вимог скарги, скаржник зазначив, що державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції 06.02.2014 року неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Київської області №911/349/13-г від 15.04.2013 року.

Скаржник в обґрунтування вимог скарги зазначив, що в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції не звертався до органів Міндоходів України з запитом про надання інформації, щодо наявності у боржника відкритих рахунків в банківських та інших фінансових установах; не виніс постанови про арешт коштів боржника на рахунках в банках та інших фінансових установах; не надіслав на адресу банків та інших фінансових установах, на рахунках в яких знаходяться грошові кошти боржника, платіжні доручення про примусове списання грошових коштів; не вжив заходів щодо звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб; не вжив інших заходів примусового виконання судового рішення, розшук боржника та належного йому майна.

У зв'язку з чим, скаржник просить за наслідками розгляду скарги визнати неправомірними дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції щодо винесення постанови по виконавчому провадженню № 39046594від 06.02.2014 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати недійсною постанову по виконавчому провадженню про закінчення виконавчого провадження № 39046594 від 06.02.2014 року, винесену державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Новиковою Л.О.; зобов'язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції поновити виконавче провадження № 39046594.

Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції надано до суду відзив на скаргу з підтверджуючими матеріалами виконавчого провадження, з якого вбачається, що 10.10.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу.

10.10.2013 року державним виконавцем було направлено запит до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маріупольського МУЮ. Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ «Гарт-С» код ЄДРПОУ не має право власності на нерухоме майно. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта ТОВ «Гарт-С» код ЄДРПОУ 24654657 відомості відсутні, що підтверджується доданою Інформаційною довідкою.

20.11.2013 року направлено запити до контролюючо-реєструючих органів, Управління статисти у м. Маріуполь щодо отримання відомостей щодо фінансово-господарської діяльності підприємства. 03.12.2013 року Управління статистки у м. Маріуполь повідомило, що ТОВ «Гарт-С» в єдиному реєстрі підприємств та організацій України станом на 28.11.2013 по місту Маріуполь не значиться, а інформація стосовно фактичної адреси розташування підприємства відсутня.

Враховуючи, що боржник зареєстрований в Київській області, в м. Обухів по вул. Київська, 65, кв. 120, цілком природно, що по м. Маріуполю відсутні дані щодо відповідної юридичної особи і вимоги про необхідність вжиття заходів по розшуку боржника безпідставні.

Також, державним виконавцем встановлено, що згідно комп'ютерної бази даних обліку центра №1 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Маріуполя (Іллічівський, Ордждонікідзевський) та Новоазовського району станом на 05.12.2013 року транспортні засоби за ТОВ «Гарт-С» не зареєстровані.

24.12.2013 року отримано відповідь з Управління Держземагенства у м.Маріуполь про відсутність в наявності правовстановлюючих документів на земельні ділянки, державної реєстрації земельних ділянок ТОВ «Гарт-С».

13.01.2014 року отримано відповідь Державної податкової служби України щодо номерів рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником, а саме в філії ПУАТ «Фідобанк», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Укрсоцбанк»,Маріупольська філія ПАТ КБ «Приватбанк», Донецька філія ПАТ «Укрсоцбанк». 13.01.2014 року винесено постанови про арешт коштів, які містяться на рахунках, а також на кошти на рахунки, які будуть відкрити у подальшому та направлено на виконання до банків. 25.01.2014 року ПАТ «ПУМБ»,ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Фідобанк», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив про прийняття постанови до виконання.

31.01.2014 року державним виконавцем здійснено перевірку знаходження підприємства ТОВ «Гарт-С» за адресами: м. Маріуполь, пр. Металургів,64, бул. Шевченко,315, вул. Урицького,63-а, вул. Казанцева,26, площа Лепсе, 25 та встановлено, що за вищезазначеними адресами боржник не знаходиться, про що складено відповідні акти.

06.02.2014 року Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м.Маріуполь №2 повідомив, що за ТОВ «Гарт-С» значаться зареєстрованими транспортні засоби КАМАЗ 4308 кількістю двох одиниць за адресою м.Київ, Печерський район, вул.Спортивна, 3, у зв'язку з чим, державним виконавцем 06.02.2014 року було винесено спірну постанову про закінчення виконавчого провадження керуючись п.10 ч.1ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено для подальшого виконання за належністю до Печерського ВДВС м.Київ за місцезнаходженням виявленого майна, оскільки на території, на яку поширюється компетенція Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, державним виконавцем не виявлено ні місцезнаходження боржника, ні його майна, ані грошових коштів.

Таким чином, викладені в скарзі обставини щодо неналежного виконання державним виконавцем своїх обов'язків по примусовому виконанню наказу суду, спростовані Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції та матеріалами виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частиною 4 відповідної статті передбачено, що у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Однак, державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції зазначив, що за весь час перебування виконавчого документа на виконанні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції жодного звернення стягувача з питань ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження або надання копії матеріалів виконавчого провадження не надходило, що стягувачем не спростовано.

Також, відповідною нормою Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

В той же час, як з'ясувалось в ході розгляду скарги, стягувачу було відомо, що ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2013 року прийнято заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ «Гарт-С», а постановою Господарського суду Київської області від 28.10.2013 року визнано банкрутом ТОВ «Гарт-С» у справі №911/3664/13, відкрито ліквідаційну процедуру.

Про відповідні обставини також свідчить посилання самого скаржника в тексті скарги на матеріали банкрутної справи №911/3664/13.

Як передбачено п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, визнання боржника банкрутом.

Згідно з ч. 4 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Однак, не дивлячись на обставини, які з огляду на норми Закону України «Про виконавче провадження» є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження, відтак унеможливлюють вчинення виконавчих дій (скаржнику було відомо про визнання боржника банкрутом постановою Господарського суду Київської області від 28.10.2013 року у справі №911/3664/13), скаржник безпідставно наполягає на необхідності вчинення виконавчих дій і свідомо замовчуючи про визнання боржника банкрутом, ввів державного виконавця в оману щодо дійсних обставин справи та наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, що призвело до винесення незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження з інших підстав.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, за наслідками розгляду скарги судом встановлено відсутність підстав для її задоволення виходячи зі змісту викладених в скарзі обставин та недбалого відношення стягувача до своїх обов'язків на стадії виконання судового рішення. В той же час, судом встановлено обставини, які свідчать про незаконність постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 06.02.2014 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10. ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» внаслідок неповного та неправильного сприйняття державним виконавцем фактичних обставин справи, чому сприяла недобросовісність стягувача. Від так, постанова Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 06.02.2014 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10. ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає скасуванню у зв'язку з необхідністю закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс» на дії (бездіяльність) Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції залишити без задоволення.

2. Скасувати постанову Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 06.02.2014 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10. ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» по виконанню наказу Господарського суду Київської області від 15.04.2013 року у справі № 911/349/13-г.

Суддя Кошик А.Ю.