Постанова № 38404882, 03.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-752/10/1570

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

Яковлєва О.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Південної митниці Міндоходів та Прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Південної митниці Міндоходів, за участю Прокуратури м. Одеси про визнання дій посадових осіб протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати неправомірними дії Південної митниці Державної митної служби України щодо визначення митної вартості товару, які виразилися у відмові здійснення митного оформлення автомобілів ЗІЛ-41047, ЗІЛ-115А, ЗІЛ-111В за задекларованою митною вартістю на підставі Висновків експертизи Київського Політехнічного музею №135/08 від 30.08.2007 року, №153/11 від 26.11.2007 року, №156/11 від 26.11.2007 року, визнати протиправними та скасувати Рішення Південної митниці Міндоходів від 09.10.2009р. №500000000/2009/003618/1, №500000000/2009/003619/1, Довідку Південної митниці Міндоходів від 09.10.2008р. №2883 про визначення митної вартості товару, визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску через митний кордон України Південної митниці Міндоходів від 09.10.2008р. №500000002/2008/000057, від 09.10.2009р. №500000000/9/001421, №500000000/9/001422 та зобов'язати Південну митницю Державної митної служби України здійснити митне оформлення зазначених автомобілів ЗІЛ-41047, ЗІЛ- 11 5А, ЗІЛ-111В за вантажною митною декларацією за заявленою декларантом митною вартістю на підставі вказаних Висновків експертиз.

В обґрунтування позову зазначено, що дії співробітників митного органу є протиправними з огляду на те, що при відмові у здійсненні митного оформлення належних йому автомобілів за заявленою митною вартістю, ними не були враховані експертні висновки та порушено чинне на момент виникнення спірних правовідносин митне законодавство при самостійному визначенні митної вартості товару. Зокрема, на думку позивача, сумнів контролюючого органу щодо визначення митної вартості декларантом та не прийняття до уваги експертних висновків Київського політехнічного інституту, рівно як і застосування мережі Інтернет в якості джерела інформації для самостійного визначення митної вартості задекларованого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування Рішень Південної митниці Міндоходів від 09.10.2009р. №500000000/2009/003618/1, №500000000/2009/003619/1, Довідки від 09.10.2008р. №2883 про визначення митної вартості товару, визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску через митний кордон України від 09.10.2008р. №500000002/2008/000057, від 09.10.2009р. №500000000/9/001421, №500000000/9/001422 залишено без розгляду відповідно до п.9 ч.1 ст.155 КАС України, у зв'язку із пропуском позивачем законодавчо визначеного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів в означеній частині позову.

Зазначена ухвала сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили, а відтак, предметом розгляду у даній справі є виключно вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у митному оформлення спірних автомобілів за митною вартістю, визначеною декларантом в митних деклараціях та зобов'язання Південої митниці Державної митної служби України здійснити митне оформлення автомобілів ЗІЛ-41047, ЗІЛ- 11 5А, ЗІЛ-111В за заявленою декларантом митною вартістю на підставі вказаних Висновків експертиз.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційних скаргах Південна митниця Міндоходів та Прокуратура Одеської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що 16.04. 2008 року довіреною особою позивача було ввезено на митну територію України три автомобілі російського виробництва, а саме: ЗІЛ-41047 (1987 року випуску, шасі -НОМЕР_1, кузов -НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2), ЗІЛ-115А (1981 року випуску, шасі -81, кузов -81, двигун 63), ЗІЛ-111В (1961 року випуску, шасі -НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4).

З метою митного оформлення зазначених автомобілів позивачем до Південної митниці подано ВМД (ІМ 40Г) №50000002/8/000478, №50000002/8/000480 від 13.05.2008 року, №500000002/8/000599 від 06.06.2008 року. Для визначення митної вартості автомобілів та колекційної цінності довіреною особою позивача до Південної митниці були надані висновки експертного автотоварознавчого дослідження «Е.К.О. Гупп» від 24.04.2008 року №015/08-NB, від 24.04.2008 року № 016/08-NB, висновки автотоварознавчого дослідження Київського науково-дослідного інститут судових експертиз від 05.05.2008 року № 4209, від 05.05.2008року№4210, висновки науково-технічної експертизи ДП «Державтотрансдніпроект» від 29.11.2007 року № 775/3275 та № 775/3274, від 31.10.2007 року № 775/3270, експертні висновки Державного Політехнічного музею Національного технічного університету України «Київського політехнічного інституту» від 30.08.2007 року № 135/08, від 26.11.2007 року № 153/11, від 26.11.2007 року № 156/11.

Задекларована вартість вказаних вище автомобілів склала: ЗІЛ 41047 - 99 737,50 грн., ЗІЛ 115А - 189 375 гривень, ЗІЛ 111В - 54 190,06 гривень.

На підтвердження митної вартості та класифікаційного коду УКТЗЕД до Південної митниці також були надані інвойс, паспорти транспортних засобів, довідки-рахунки, довідки про транспортні витрати, договори про транспортне обслуговування, копії ВМД країни відправлення, дозволи Міністерства транспорту та зв'язку України на ввезення автомобілів в Україну.

09.10.2008 року Південною митницею прийняті рішення про визначення митної вартості транспортних засобів №500000000/2009/003618/1 та №500000000/2009/003619/1, 09.10.2008 року - довідка про визначення митної вартості, та відповідні картки відмови в митному оформленні транспортних засобів №500000002/2008/000057, № 500000000/9/001421, № 500000000/9/001422, які були отримані довіреною особою позивача 17.02.2009 року та 09.10.2009 року відповідно для подальшого митного оформлення транспортних засобів.

Зазначені рішення мотивовані тим, що у митного органу виникли сумніви щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості імпортованих автомобілів, у зв'язку з чим митна вартість транспортних засобів була визначена митницею самостійно у відповідності до ст.249 МК України, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог Митного Кодексу, зокрема з використанням наявної інформації в мережі Інтернет, на рівні: ЗІЛ 115А - 100 000 дол. США, ЗІЛ 41047 - 117 000 дол. США, ЗІЛ 111В - 231 030,01 дол. США.

На час розгляду справи митне оформлення вантажу не здійснено.

Вирішуючи даний спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження вжиття будь-яких заходів, спрямованих на застосування послідовності у виборі методу (від першого до шостого) визначення митної вартості товару позивача. Оскільки митним органом не проводилась процедура консультацій, Південною митницею при визначенні митної вартості товару порушено порядок застосування методів визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим контролюючим органом безпідставно скориговано митну вартість заявленого до митного оформлення товару. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення автомобілів ЗІЛ-41047, ЗІЛ- 11 5А, ЗІЛ-111В за заявленою декларантом митною вартістю, яка зазначена у вантажних митних деклараціях, на підставі Висновків експертизи Київського Політехнічного музею №135/08 від 30.08.2007р., №153/11 від 26.11,2007р., №156/11 від 26.11.2007р.

Однак колегія судів такі висновки суду першої інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

В свою чергу, за приписами ст.249 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обгрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Таким чином, зобов'язавши відповідача здійснити митне оформлення автомобілів за митною вартістю, визначеною декларантом, суд першої інстанції перебрав на себе повноваження контролюючого органу та без наявності законних підстав вирішив питання щодо обчислення митної вартості товару.

В свою чергу, колегією суддів встановлено, що на підтвердження митної вартості імпортованих автомобілів позивачем надано висновки Державного політехнічного музею від 30.08.2007 року №135/08, від 26.11.2007 року №№153/11 та 156/11, згідно яких вартість наданих на експертизу предметів може приблизно скласти 4 700 дол. США, 37 000 дол. США, та 100 000 дол. США відповідно.

Зі змісту вказаних Висновків вбачається, що в якості джерела інформації при складанні висновків експертиз Політехнічний музей користувався матеріалами інтернет-сторінок.

Поряд з цим, в ході проведення перевірки щодо відповідності заявленої митної вартості імпортованих автомобілів фактичній ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, Південною митницею встановлено, що дві інтернет-сторінки, на які зроблено посилання у вказаних експертних Висновках, взагалі не існують, одна - не знайдена, а сам сайт містить лише опис раритетних автомобілів без зазначення цін на них (а.с.181-190 т.1).

Крім цього, колегією суддів встановлено, що експертизи автомобілів проведено Політехнічним музеєм без огляду зазначених транспортних засобів, адже у 2007 році вказані автомобілі не знаходились на митній території України.

До того ж зазначена в цих висновках ринкова вартість автомобілів є приблизною, тому вона не може бути беззаперечно визначена як митна вартість імпортованого товару.

Поряд з цим, в ході проведення перевірки обґрунтованості заявленої митної вартості автомобілів, митницею отримано інформацію про те, що вартість транспортних засобів марки «ЗИЛ 115А» та «ЗИЛ 41047» з об'ємом двигуна 7 695 см3 у країні продажу становить від 100 000 до 200 000 дол. США.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна в митному органі. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для відмови у здійсненні митного оформлення автомобілів, що ввозились позивачем на митну територію України, за заявленою митною вартістю на підставі Висновків експертизи Київського Політехнічного музею №135/08 від 30.08.2007 року, №153/11 від 26.11.2007 року, №156/11 від 26.11.2007 року, за першим методом.

Враховуючи ту обставину, що судом першої інстанції залишено без розгляду позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску через митний кордон України та рішень відповідача про визначення митної вартості товару, і зазначена ухвала суду сторонами не оскаржена, колегія суддів, розглядаючи дану справу виключно в межах позовних вимог відповідно до положень ст.11 КАС України, не має підстав давати правову оцінку правомірності рішень та довідки Південної митниці про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, так само, як і досліджувати дотримання відповідачем процедури визначення митної вартості.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання протиправними дій Південної митниці Державної митної служби України щодо відмови у здійсненні митного оформлення автомобілів ЗІЛ-41047, ЗІЛ-115А, ЗІЛ-111В за задекларованою митною вартістю на підставі Висновків експертизи Київського Політехнічного музею №135/08 від 30.08.2007 року, №153/11 від 26.11.2007 року, №156/11 від 26.11.2007 року, та зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення зазначених автомобілів за заявленою декларантом митною вартістю, зазначеною у вантажних митних деклараціях на підставі вказаних Висновків експертиз.

За встановленими в ході апеляційного розгляду даної справи обставинами колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалене у справі рішення та прийняти нову постанову про відмову в позові з підстав його необґрунтованості.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Південної митниці Міндоходів та Прокуратури Одеської області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Південної митниці Міндоходів, за участю Прокуратури м. Одеси про визнання дій посадових осіб протиправними, зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

О.В.Яковлєв.