Вирок № 38404064, 06.06.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

415/1133/13-к

1-КП/415/108/13

ВИРОК

Іменем України

06.06.2013 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Сєднєвої Г.Д.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 05 листопада 2004 року Лисичанським міським судом Луганської області за 309 ч.2, ст.310 ч.1, ст.70 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням строком на 2 роки, 18 жовтня 2005 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.2, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, 29 квітня 2009 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.2, ст.71 КК України до 4 років 06 місяців позбавлення волі, 07 вересня 2012 року звільненого з місць позбавлення волі відповідно до постанови Брянківського міського суду Луганської області від 30 серпня 2012 року (ст.81 КК України) умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 12 днів, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.1 КК України, -

встановив:

16 грудня 2012 року, приблизно о 21 годині, обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого мешкання, АДРЕСА_1, маючи намір на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, на балконі зазначеної квартири, завдавши потерпілому ОСОБА_2 - один удар кулаком в обличчя, та, затягнувши до кімнати, наніс останньому - один удар ногою по тулубу, від якого потерпілий ОСОБА_2 впав на підлогу, і не менш двох ударів кулаком в обличча, від чого потерпілий ОСОБА_2 втратив свідомість, після, витягши останнього до під'їзду, заволодів грошима у сумі 400 гривень, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді - пароорбітальної гематоми з правого боку, саднин обличчя та лобу, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №68 від 07 лютого 2013 року, як окремо, так і в своєї сукупності, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та матеріальну шкоду на зазначену суму.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.1 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, пояснивши, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся, перепрошуючи у потерпілого ОСОБА_2 за вчинене відносно останнього злочинне діяння, але вважає що своїми діями він хотів припинити протиправну поведінку з боку останнього, яка виявилась в незаконному проникненні до його житла, оскільки потерпілий ОСОБА_2, без його дозволу, з вулиці, потрапив на балкон квартири за місцем його мешкання, АДРЕСА_1, в той час, як він відпочивав дома з друзями, що, в подальшому, й спровокувало його на вказані дії. Заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_2 мотивує, як компенсування заподіяної шкоди внаслідок розбиття потерпілим ОСОБА_2 вікна на балконі його квартири.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3, провина останнього у скоєнні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладеного в данному вироку, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 16 грудня 2012 року, приблизно о 20-21 годині, у зв'язку з необхідністю зустрітися зі своєю співмешканкою - ОСОБА_4, яка на той час перебувала в гостях у обвинуваченого ОСОБА_3, підійшовши за місцем мешкання останнього - до будинку АДРЕСА_1, та, піднявшись на 3 поверх, постукав до квартири АДРЕСА_1. І, оскільки йому ніхто не відкрив двері, вважаючи, що його співмешканка - ОСОБА_4 перебуває у зазначеній квартирі проти своєї волі, заліз на балкон житлового приміщення обвинуваченого ОСОБА_3, по АДРЕСА_1, де стукаючи, розбив віконне скло. На його діії, власник житла - обвинувачений ОСОБА_3, вийшовши на балкон, і, будучи обурений його поведінкою, завдав одного удару кулаком в обличчя, і, затягнувши до кімнати та товкаючи, наніс ще одного удару ногою по тулубу, від якого він впав на підлогу, та декілька ударів кулаком в обличчя, після, витягши до під'їзду, штовхнув на сходовий майданчик, після чого, обшукавши кармани його одягу, з кишені штанів, витяг гроші у сумі 400 гривень, повернувшись до квартири і зачинивши двері, у зв'язку з чим він, в подальшому, викликав спіробітників міліції. Будь-якого опору обвинуваченому ОСОБА_3 в процесі виниклих подій він не чинив, так як, на його думку, з причини отимання тілесних ушкоджень, періодично втрачав свідомість, крім того, знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння. Обвинуваченого ОСОБА_3 - вибачив, будь-які претензії до останнього - відсутні.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надав аналогічні потерпілому ОСОБА_2 пояснення, зазначивши суду, що 16 грудня 2012 року, приблизно о 20-21 годині, він і потерпілий ОСОБА_2, з метою знайти співмешканку останнього - ОСОБА_4, прийшли за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3, по АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що їм ніхто не відчинив двері, потерпілий ОСОБА_2, з метою впевнитися щодо місцезнаходження своєї співмешканки - ОСОБА_4., заліз на балкон квартири обвинуваченого ОСОБА_3, по АДРЕСА_1, при цьому, що відбувалось безпосередньо на балконі та в квартирі, йому не відомо. Через деякий час, він, піднівшись по сходах на 3 поверх, до квартири АДРЕСА_1, зустрів потерпілого ОСОБА_2, який знаходився на сходовому майданчику біля вхідних дверей квартири обвинуваченого ОСОБА_3 Будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі або інших частинах тіла потерпілого ОСОБА_2 не проглядувалось, і з цього приводу останній йому нічого не розповідав. Через деякий час приїхали співробітники міліції.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 16 грудня 2012 року, приблизно о 21 годині, вона разом зі своїм знайомим - ОСОБА_6, знаходячись в квартирі за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3, по АДРЕСА_1, вживали спиртне. В процессі вживання алкогольних напоїв, почувши стукіт у вхідні двері зазначеної квартири, зрозуміла, що за дверима знаходиться її співмешканець - потерпілий ОСОБА_2 На її прохання власник житла - обвинувачений ОСОБА_3 двері не відчинив. Через деякий час, на грохіт та звук розбитого скла з боку балкону обвинувачений ОСОБА_3, підвівшись, спрямував до балкону, звідкіля до кімнати завів її співмешканця - потерпілого ОСОБА_2, штовхнувши того, від чого останній впав на підлогу, як їй вважалось, на деякий час, знепритомнівши. Після чого, обвинувачений ОСОБА_3, піднявши потерпілого ОСОБА_2 під руки, провів останнього до виходу із квартири, вивіши на сходовий майданчик та зачинивши двері, при цьому, через двері, їй було чутно голос потерпілого ОСОБА_2, який вимагав у обвинуваченого ОСОБА_3 повернути якісь гроші.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав аналогічні свідку ОСОБА_4 пояснення, зазначивши суду, що 16 грудня 2012 року, у вечірній час, він та разом зі своєю знайомою - ОСОБА_4, прийшовши за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3, по АДРЕСА_1, вживали спиртні напої. Через деякий час, почувши стукіт у вхідні двері квартири, зрозуміли, що за дверима знаходиться співмешканець ОСОБА_4 - потерпілий ОСОБА_2 На прохання ОСОБА_4, власник приміщення - обвинувачений ОСОБА_3 двері не відчинив. Потім, почувши грохіт та звук розбитого скла з боку балкону, зрозуміли, що на балконі знаходиться співмешканець ОСОБА_4 - потерпілий ОСОБА_2 Обвинувачений ОСОБА_3, обурений поведінкою потерпілого ОСОБА_2, вийшов на балкон, звідкіля до кімнати завів потерпілого ОСОБА_2, який знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння, вивівши того, в подальшому, через квартиру у під'їзд, де залишив, зачинивши вхідні двері квартири. Особисто він не бачив, як обвинувачений ОСОБА_3 спричиняв потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, оскільки за подіями того дня достатньо щільно не спостерігав.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 16 грудня 2012 року, у вечірній час, він був присутнім в якості понятого при проведенні огляду місця події - під'їзду будинку АДРЕСА_1, в ході проведення якого, на сходовому майданчику 3 поверху, біля квартири АДРЕСА_1, на стінах та на підлозі було виявлено плями речовини бурого кольору, про що було складено відповідний протокол.

Свідок ОСОБА_8, свідок ОСОБА_9, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надали аналогічні один одному пояснення, зазначивши, що 16 грудня 2012 року, у вечірній час, у складі-слідчо-оперативної групи виїзджали на місце скоєння злочину - під'їзд будинку за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3, по АДРЕСА_1, про що було складено відповідний протокол огляду місця події, в ході проведення якого, на сходовому майданчику 3 поверху, біля квартири АДРЕСА_1 - за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3, в присутності понятих та в присутності потерпілого ОСОБА_2, на стінах та на підлозі було виявлено плями речовини бурого кольору та вилучено змиви останніх.

Свідок ОСОБА_11 і свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні надали аналогічні один одному пояснення, зазначивши, що обвинуваченого ОСОБА_3 вони знають достатній проміжок часу, отстаннього можуть охарактеризувати лише з позитивного боку, як людину доброзичливу, порядну, завжди готову прийти на допомогу. 16 грудня 2012 року, у вечірній час, мешкаючи з обвинуваченим ОСОБА_3 в одному під'їдзі будинку по АДРЕСА_1, будь-якого конфлікту, сварок або бійок не спостерігали.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що обвинувачений ОСОБА_3 є їй рідним племінником, якого вона може охарактеризувати лише з позитвного боку. Будь-яких скарг від сусідів на поведінку обвинуваченого ОСОБА_3, для вжиття відповідних заходів реагування, до неї не надходило. Приблизно у середні грудня 2012 року, дізнавшись від правоохоронних органів щодо затримання обвинуваченого ОСОБА_3 за підозрою у скоєнні злочину, і, приїздивши за місцем мешкання останнього, по АДРЕСА_1, угледіла розбите вікно та скло на балконі зазначеної квартири, що викликало у неї певну незрозумілість, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 завжди тримав своє житло в належному порядку та чистоті.

Крім вищевикладеного, вина обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.1 КК України, викладеного в данному вироку, підтверджується наступними дослідженими та перевіренними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду.

Із протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16 грудня 2012 року (а.с.3-4) вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 повідомив до правоохоронних органів щодо скоєного відносно останнього злочину 16 грудня 2012 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, - спричиненні тілесних ушкоджень та заволодінні грошима у сумі 400 гривень в під'їзді №3 будинку АДРЕСА_1, при цьому, вказавши на обвинуваченого ОСОБА_3, як на особу, що причетна до вчинення злочину.

Із протоколу огляду місця події від 16 грудня 2012 року (а.с.7-9) з фототаблицею (а.с.10-11) вбачається, що співробітниками міліції, в присутності понятих, в ході огляду під'їзду №3 будинку АДРЕСА_1, на площадці 3 поверху, біля квартири АДРЕСА_1 - за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3, виявлено та вилучено - плями речовини бурого кольору, в змивах якої, відповідно до висновку судово-медичної експертизи у відношенні речових доказів №9 від 01-07 лютого 2013 року (а.с.67-68) - знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої був виявлений антиген А, кров могла походити від людини з групою А з ізогемаглютинином анти-В і може належати потерпілому ОСОБА_2

Із протоколу огляду місця події від 17 грудня 2012 року (а.с.30-34) з фототаблицею (а.с.35-38) вбачається, що співробітниками міліції, в присутності понятих, в ході огляду квартири за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3, - по АДРЕСА_1, виявлено та вилучено:

гроші, з плямами речовини бурого кольору, у загальній сумі 320 гривень, купюрами номіналом 200 гривень - серії ЕЄ за №9160437, 50 гривень - серії КА за №4375020, 20 гривень - серії КЧ за №4097230, 20 гривень - серії МВ за №0068234, 10 гривень - серії ЗВ за №5867914, 10 гривень - серії ИГ за №8793781, номіналом 10 гривень - серії КР за №4917574, при цьому, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №9 від 01-07 лютого 2013 року у відношенні речових доказів (а.с.67-68) - на грошових купюрах номіналом 200 гривень серії ЕЄ за №9160437, 50 гривень серії КА за №4375020, 20 гривень серії КЧ за №4097230, 20 гривень серії МВ за №0068234, 10 гривень серії ЗВ за №5867914 слідів крові не знайдено, на грошовій купюрі номіналом 10 гривень серії ИГ за №8793781 знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої був виявлений антигени В, кров могла походити від особи з групою В з ізогемаглютинином анти-А, кров не належить потерпілому ОСОБА_2, на грошовій купюрі номіналом 10 гривень серії КР за №4917574 знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої був виявлений тільки антигени Н, що не виключає можливості походження крові від особи з групою О з ізогемаглютининами анти-А і анти-В, кров не належить потерпілому ОСОБА_2,

чоловічий капелюх чорного кольору,

мобільний телефон марки «Соні Эріксон К-750», IMEI НОМЕР_1, в корпусі чорного кольору,

плями речовини бурого кольору, в змивах якої, відповідно до висновку судово-медичної експертизи у відношенні речових доказів №9 від 01-07 лютого 2013 року (а.с.67-68) - знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої був виявлений антигени А і В, антиген А міг походити за рахунок крові особи групи А з ізогемаглютинином анти-В і може належати потерпілому ОСОБА_2, отриманні данні при наявності антигену В не можуть бути вірогідними із-за незнімаємого впливу предмета-носія,

сліди рук - розмірами 47х118 мм, 17х13мм, 18х12 мм, 36х49 мм, відкопійовані на відрізки липкої стрічки розмірами 48х133 мм, 48х103 мм, 48х105 мм, та розмірами 33х17 мм, 14х12 мм, 22х67 мм, 11х41 мм, 23х12 мм, 21х12 мм, 23х14 мм, 22х16 мм, 20х21 мм, 17х14 мм, відкопійовані на відрізки липкої стрічки розмірами 48х39 мм, 48х36 мм, 48х96 мм, 48х66 мм, 48х54 мм, 48х56 мм, 48х103 мм, з яких сліди рук розмірами 47х118 мм, 17х13мм, 18х12 мм, 36х49 мм, відкопійовані на відрізки липкої стрічки розмірами 48х133 мм, 48х103 мм, 48х105 мм, відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи за №11/3 від 22 січня 2013 року (а.с.75-77) з фототаблицею (а.с.78-80), придатні для ідентифікації особи, і залишені не потерпілим ОСОБА_2, а іншими особами.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №9 від 01-07 лютого 2013 року у відношенні речових доказів: змивів речовини бурого кольору грошових купюр (а.с.67-68) - кров потерпілого ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В.

Із довідки травмпункту ЦМЛ імені Титова міста Лисичанська (а.с.17) вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 17 грудня 2012 року, о 01 годині 10 хвилин, пройшов обстеження у медичному закладі на предмет виявлення спричинених тілесних ушкоджень, котрим встановлено - «ЗЧМТ, СГМ-?, пароорбітальна гематома з правого боку, садни обличчя, лобу, закритий перелом VI ребра з правого боку?, алкогольне сп'яніння».

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №68 від 07 лютого 2013 року у відношенні потерпілого ОСОБА_2 (а.с.67-68) - при зверненні до травмпункту ЦМЛ імені Титова міста Лисичанська 17 грудня 2012 року потерпілому ОСОБА_2 було встановлено діагноз - «ЗЧМТ, СГМ-?, пароорбітальна гематома з правого боку, садни обличчя, лобу, закритий перелом VI ребра з правого боку?, алкогольне сп'яніння». При експертизі 07 лютого 2013 року потерпілого ОСОБА_2 було встановлено рубець слизової нижньої губи. Виникли ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами, ймовірно в строк та при обставинах вказаних потерпілим ОСОБА_2, тобто, 16 грудня 2012 року. Враховуючи, що час виникнення ушкодження, в результаті загоювання якого залишився рубець на слизової нижньої губи, встановити не надалось можливим, у зв'язку з давниною його виникнення, а також, що діагнози «струс головного мозку та закритий перелом VI ребра з правого боку» об'єктивними клінічними даними не підтверджені, данні ушкодження, при встановленні ступеня тяжкості, не враховуються. Пароорбітальна гематома з правого боку, садни обличчя, лобу, як окремо, так і в своєї сукупності, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Не виключається ймовірність виникнення даних ушкоджень, як в результаті вільного падіння, так і при падінні зі швидкістю із положення стоячи на підлогу. Не виключається ймовірність виникнення ушкоджень в результаті нанесення ударів руками, ногами. Найбільш ймовірно, що в момент отримання ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 був повернутий передньою частиною тіла по відношенню до травмуючих предметів.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), доведено і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії останнього за ст.187 ч.1 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно (а.с.107), не працює, у скоєному - щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

На підставі викладеного, і разом з тим, беручи до уваги данні про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який позитивно характеризується у побуті та серед мешканців будинку за місцем свого проживання, щиро розкаявся, у судовому засіданні вибачався за скоєне, а також, з урахуванням обставин, що пом'якшують та обставину, що обтяжуює покарання, активної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 щодо розкриття злочину та думки потерпілого ОСОБА_2, який на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягав, суд, враховуючи суспільну небезпеку злочинного діяння, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання - у виді позбавлення волі, оскільки, обвинувачений ОСОБА_3 скоїв умисний злочин, який, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного та щирого каяття останнього, суд вважає за можливе застосувати вимоги ст.69 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ст.187 ч.1 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв злочин, викладений в данному вироку, в період невідбутої частини покарання за вироком Лисичанського міського суду від 29 квітня 2009 року, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання, - за сукупністю вироків: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком - вироком Лисичанського міського суду від 29 квітня 2009 року.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 грудня 2012 року (а.с.45), слід обчислювати з 17 грудня 2012 року, оскільки, строк тримання під вартою, згідно до ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється - з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У зв'язку з проведенням дактилоскопічної експертизи за №11/3 від 22 січня 2013 року (а.с.75-80), витрати у сумі 245 гривень (а.с.81), на залучення експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не заявлений, що не позбавляє останнього права звернутися до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі:

чоловічий капелюх чорного кольору, мобільний телефон марки «Соні Эріксон К-750», IMEI НОМЕР_1, в корпусі чорного кольору, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 (а.с.39),

підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_2,

гроші у загальній сумі 320 гривень, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області (а.с.100-102),

підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_2,

змиви плям речовини бурого кольору, зразки крові, зразки папілярних ліній, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області (а.с.100-102),

підлягають знищенню.

Керуючись ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.1 КК України, та призначити йому покарання, на підставі 69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду від 29 квітня 2009 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, і, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 17 грудня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

245 (двісті сорок п'ять) гривень за проведення дактилоскопічної експертизи.

Речові докази по справі:

чоловічий капелюх чорного кольору, мобільний телефон марки «Соні Эріксон К-750», IMEI НОМЕР_1, в корпусі чорного кольору, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2,

- повернути потерпілому ОСОБА_2,

гроші у загальній сумі 320 гривень, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області,

- повернути потерпілому ОСОБА_2,

змиви плям речовини бурого кольору, зразки крові, зразки папілярних ліній, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області,

- знищити.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: