Вирок № 38404039, 07.03.2014, Лисичанський міський суд Луганської області

415/672/14-к

1-КП/415/157/14

ВИРОК

Іменем України

07.03.2014 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Кім Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 24 грудня 2004 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.70 ч.1 КК України до 3 років 06 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 2 роки, 15 квітня 2005 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.2, ст.70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 3 роки, 30 вересня 2005 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.70 ч.1, ст.70 ч.4, ст.71 КК України до 5 років 06 місяців позбавлення волі, 25 червня 2009 року звільненого з місць позбавлення волі відповідно до постанови Краснолуцького міського суду Луганської області від 17 червня 2009 року (ст.81 КК України) умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 06 місяців 07 днів, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, -

встановив:

10 серпня 2013 року, приблизно о 23 години 35 хвилин, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи, в стані алкогольного сп'яніння, в районі магазину «Для Вас», на кварталі Ленінського Комсомолу міста Лисичанська, та, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно, за попередньою змовою з іншою особою, підбігши до потерпілої ОСОБА_2, схопив останню ззаду за тулуб, утримуючи та закриваючи рота долонями, що є насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в той час, як інша особа, діючи погоджено, шляхом ривку, відкрито викрала у тій - сумку з клатчем, вартістю 450 гривень, та мобільним телефоном марки «LG», модель «P715 Optimus L7 II Dual», вартістю 1637 гривень 37 копійок, з захисною плівкою для екрану мобільного телефону, вартістю 30 гривень, у чохлі для мобільного телефону, вартістю 35 гривень, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 2152 гривні 37 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, і пояснюючи та відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Завдана потерпілій ОСОБА_2 матеріальна шкода - відшкодована шляхом повернення викраденного.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_1, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, та, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабіжу), повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, доведено і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.186 ч.2 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання, за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.72-74), не працює, у скоєному - щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні дітей неповнолітнього віку - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, а також, матері пенсійного віку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка страждає на захворювання очей, у зв'язку з чим, потребує у догляді.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1, обставини, що пом'якшують покарання, а також, враховуючи обставину, що обтяжує покарання, і, разом з тим, враховуючи суспільну небезпеку злочинного діяння, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.186 ч.2 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисний та корисливий злочин, який, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, крім того, у відношенні неповнолітньої особи, а також, у короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де відбував покарання за попереднім вироком суду за скоєння умисних злочинів, у з'язку з чим, на переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливо лише із застосуванням покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Питання щодо зміни запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 учасниками зазначеного кримінального провадження - не ставилося.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 07 лютого 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.91-92), слід обчислювати з 07 лютого 2014 року, оскільки, строк тримання під вартою, згідно до ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється - з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У зв'язку з проведенням в рамках зазначеного кримінального провадження - судово-товарознавчої експертизи за №908-271/7 від 13 грудня 2013 року (а.с.35-40), витрати на залучення експертів - у сумі 489 гривень 44 копійки (а.с.41), відповідно, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речовий доказ по справі:

мобільний телефон марки «LG», модель «P715 Optimus L7 II Dual», ІМЕІ (1) НОМЕР_1, ІМЕІ (2) НОМЕР_2, що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с.43-44),

підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_2

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 не заявлений, що не позбавляє останню права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, та призначити йому покарання - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, - у вигляді тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 07 лютого 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

489 (чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 44 копійки за проведення судово-товарознавчої експертизи.

Речовий доказ по справі:

мобільний телефон марки «LG», модель «P715 Optimus L7 II Dual», ІМЕІ (1) НОМЕР_1, ІМЕІ (2) НОМЕР_2, що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с.43-44),

- повернути потерпілій ОСОБА_2

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: