Постанова № 38402821, 22.04.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р.Справа № 916/3452/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Таран С.В.

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Клименко Б.В.

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2014р.

у справі № 916/3452/13

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 12014,20грн.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 12014,20грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2014р. у справі № 916/3452/13 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку у розмірі 9611,37грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1376грн. 40коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Своїм правом прийняти участь у розгляді апеляційної скарги представник відповідача не скористався, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.10.2003р. між Малиновською районною адміністрацією м.Одеси (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №12/1, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 49,2кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення офісу. Строк дії договору з 10.09.2003р. по 10.09.2004р. Додатковими погодженнями строк продовжений до 14.04.2009р., після чого орендар за відсутності заперечень орендодавця продовжував користуватись орендованим майном, що дає право вважати Договір продовженим на той самий термін на тих самих умовах відповідно до ст.. 764 ЦК України та ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 27.06.06р. №56-У, функції Орендодавця нежилих приміщень покладені на Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до рішення Одеської міської ради №273-VI від 31.01.2011р. найменування виконавчого органу, Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, замінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Згідно положення про Департамент комунальної власності, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.11р. №384-УІ, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Пунктами 2.2, 2.4 Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 655,25грн. з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до пункту 4.9 Договору, у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує Орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п.5.2 цього договору, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

З огляду на несплату орендарем плати за користування приміщенням представництво, керуючись ст.782 ЦК України надіслало повідомлення від 05.11.2010р. №01-13/1041, про те, що договір оренди №12/1 від 06.10.2003р. на новий строк продовжуватися не буде.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.04.11р. по справі №19/17-763-2011, залишеним без змін Постановою ОАГС від 14.06.2011р. та Постановою ВГСУ від 30.08.2011р., виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з нежилого приміщення підвалу, загальною площею 49,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з грудня 2008р. по листопад 2010р. 18271,13грн. - заборгованість з орендної плати, 574,51грн. пені, 3651,50грн. неустойки, 309,97грнвитрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Згідно акту державного виконавця від 26.08.2011р. фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 було виселено з нежитлового приміщення підвалу 26.08.2011р.

21.10.2013р. позивач звернувся на адресу Орендаря з претензією №01-13/8430, згідно якої запропонував в строк до 10.11.13р. оплатити неустойку у сумі 12014,20грн. за період з 01.02.11р. по 26.08.11р., але відповіді не отримав, в зв'язку з чим, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із вказаним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості з неустойки у розмірі 12014,20грн. за період з 01.02.11р. по 26.08.11р.

Суд першої інстанції позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з ФОП ОСОБА_2 неустойки у розмірі 12014,20грн. за період з 01.02.11р. по 26.08.11р. задовольнив частково в сумі 9611,37грн., виключив податок на додану вартість у сумі 2402,84 грн., яким оподатковувалась сума неустойки.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки суд першої інстанції обґрунтовано керувався вимогами ст. ст. 175,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629, 785 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом правильно зазначено, що неустойка повинна нараховуватись за період з 01.02.2011р. по 26.08.2011р.

Судова колегія погоджується також з тим, що неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України, не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією, тому податком на додану вартість вона не оподатковується.

Аналогічної правової позиції з аналогічних спірних правовідношень щодо нарахування ПДВ на штрафні санкції, дотримується і Державна податкова адміністрація України в листі №15098/10/15-0217 від 28.04.11р. „Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість штрафних санкцій та пені", в листі від 25.07.2001р. №9049/7/16-1277 "Щодо обкладення податком на додану вартість отриманої неустойки"; а також Вищий господарський суд України (постанова від 14.03.13 р. по справі №5017/1355/2012).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач безпідставно включив до складу неустойки суму податку на додану вартість у розмірі 2402,84грн., а тому з відповідача відповідно із ч.2 ст. 785 ЦК України підлягає стягненню неустойка у розмірі 9611,37грн. за період з 01.02.2011р. по 26.08.2011р.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2014р. у справі № 916/3452/13 без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 25.04.2014р.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран