Постанова № 38402874, 22.04.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р.Справа № 916/2849/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Таран С.В.

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Кучерявенко О.М.

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алвона"

на рішення господарського суду Одеської області від 05.03.2014р.

у справі № 916/2849/13

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю "Алвона"

про стягнення 62109,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "Алвона" про стягнення 62109,06 грн., в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" заборгованість з орендної плати у сумі 59947,50 грн., заборгованість за спожиту електроенергію та водопостачання у сумі 2161,56 грн. за договором оренди № 01/09/2010 від 01.09.2010р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.03.2014р. у справі № 916/2849/13 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвона" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати у сумі 59947 грн. 50 коп., судовий збір у сумі 1434 грн. 29 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ "Алвона" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 59,947,50грн., та судового збору в сумі 1434,29грн., а також постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Своїм правом прийняти участь у розгляді апеляційної скарги представник відповідача не скористався, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - "Орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" (надалі - "Орендар") був укладений договір оренди № 01/09/2010, згідно з яким Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне користування, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі (надалі - "приміщення, що орендується"), та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Адреса будинку, в якому знаходиться приміщення, що орендується: АДРЕСА_1 (складається з 4 кабінетів, приймальні, міні-кухні) (п. 1.2, п. 1.4 договору). В оренду також здається майно, зазначене в п. 1.7 договору.

Строк оренди приміщення, що орендується, складає 1 (один) рік з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом передання-приймання. Якщо жодна сторона в строк за 15 робочих днів до закінчення строку цього договору не заявить про намір не продовжувати його дію, цей договір вважається автоматично продовженим на строк в один рік на тих самих умовах (п. 4.1, п. 4.2 договору). Розмір місячної орендної плати складає 3000 доларів США та здійснюється в національній валюті України по офіційному курсу НБУ на момент проведення розрахунків (п. 5.1 договору). Орендна плата сплачується Орендарем в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця не пізніше 5-го числа розрахункового місяця (п. 5.2 договору). Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони укладені (складені) у тій самій формі, що і цей договір (п. 11.6 договору).

16.11.2010р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди від 01.09.2010р. № 01/09/2010, згідно з п. 1 якої змінено платіжні реквізити Орендаря, зазначені в розділі "Місцезнаходження і реквізити сторін" договору оренди. Всі інші умови договору, не змінені цією угодою, залишаються чинними у попередній редакції, і сторони підтверджують їх обов'язковість щодо себе (п. 2 додаткової угоди).

01.09.2011р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди від 01.09.2010р. № 01/09/2010, згідно з якою внесено зміни до п. 4.1 договору, який викладено у наступній редакції: "Термін дії договору оренди з 01.09.2011р. до 31.08.2012р. включно" (п. 1 додаткової угоди № 1). Всі пункти первісного договору залишаються без змін (п. 2 додаткової угоди № 1).

Відповідно до п. 4.2 договору в серпні 2012р. договір був продовжений на строк у один рік на тих самих умовах, так як жодна з сторін не повідомила про його припинення.

В обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за травень, червень, липень 2013р. за користування приміщенням в м. Київ, вул. Софіївська, 16/16, в сумі 59947,50 грн. та про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та водопостачання у сумі 2161,56 грн. позивач послався на те, що договір між сторонами розірваний з 16.08.2013р. згідно листа відповідача від 01.08.2013р. №01.08-1, але останній не сплатив орендну плату за цей період.

Суд першої інстанції на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 759, 762, 764 Цивільного кодексу України задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача орендну плату в сумі 59947,50 грн. за травень, червень, липень 2013р., в решті позову відмовив.

Судова колегія погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник послався по-перше, на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт користування відповідачем орендованим майном на протязі травня, червня, липня 2013р., за яке відповідач начебто не платив грошові кошти, так як будь - які акти приймання-передачі або повернення орендованого майна відсутні, по-друге, лист про розірвання договору від 01.08.2013р. № 1.08-1, на який посилається позивач, не є доказом, так як судом не досліджений, по-третє, позивачем не доведено обов'язок ТОВ «Алвона» сплатити грошові кошти за договором оренди.

Проте доводи апелянта стосовно того, що він не користувався орендованим майном в травні, червені, липні 2013р. спростовуються матеріалами справи, а саме: ТОВ «СКІФ ІСП» листом від 03.03.2014р. підтвердило, що надавало відповідачу послугу доступу до мережі Інтернет за адресою АДРЕСА_1 до 21.08.2013р.(а.с. 88); ТОВ «Венбест-охорона» зазначило в листі № 229 від 03.03.2014р., що розірвало договір між ТОВ «Венбест-охорона» та ТОВ «Алвона» на здійснення охорони за допомогою пульту централізованого спостереження приміщення в АДРЕСА_1 (договір № 2544-05 від 01.06.2005р.) з 16.08.2013р. (а.с. 89).

Таким чином фактичне користування відповідачем орендованим майном в травні, червені, липні 2013р. судом встановлено, сплата за це користування передбачена Договором оренди від 01.09.2010р., укладеним між ТОВ «Алвона» та ФОП ОСОБА_2, тому відсутність актів приймання - передачі або повернення орендованого майна не звільняє відповідача від необхідної сплати за оренду, яка встановлена зазначеним Договором.

Щодо клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, то суд правильно визнав його необґрунтованим.

Стосовно стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію та водопостачання у сумі 2161,56 грн., то суду не було надано в підтвердження цієї заборгованості доказів, тому судова колегія вважає правильним висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвона" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 05.03.2014р. у справі № 916/2849/13- без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 25.04.2014р.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран