Ухвала суду № 38395678, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15956/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,

В С Т А Н О В И Л А:

Управління Пенсійного фонду України в м. Солом'янському районі м. Києва звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 662 100,80 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Каскад" є юридичною особою, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно вимоги про сплату боргу № Ю-131 від 01 липня 2013 року, заборгованість публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" по сплаті недоїмки, штрафів та пені складає 829858, 19 грн., з яких недоїмка - 668734,17 грн., штраф - 6066,81 грн., пеня - 100463,67 грн.

В зв'язку з тим, що відповідачем в добровільному порядку в повному обсязі не було сплачено суму боргу по єдиному соціальному внеску, фінансовим санкціям та пені та станом на час розгляду справи у суді першої інстанції заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 662 100,80 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законодавством строки суму боргу до Пенсійного фонду України у розмірі 662 100,80 грн. не сплатив, а наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок справляння та використання єдиного внеску, передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ.

Згідно ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч. 12 ст. 9).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Згідно ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З матеріалів справи вбачається, так як сума єдиного внеску у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідачем самостійно не була сплачена, позивач направив йому вимогу про сплату боргу № Ю-131 від 01 липня 2013 року.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що вказана вимога була оскаржена ним в адміністративному порядку, і Пенсійним фондом України на момент звернення позивача до суду не було винесено рішення про результати розгляду повторної скарги, в зв'язку з чим суд першої інстанції не мав права прийняти позовну заяву управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва, з огляду на наступне.

Так, як було зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Згідно з п. 1.2. п.1 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-7 не підлягає узгодженню платником єдиного внеску відповідно до цього Порядку вимога, сформована на підставі зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначеного платником єдиного внеску у звіті про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску, а також рішень про нарахування пені та накладення штрафів, які оскаржувались та були розглянуті відповідно до вимог цього Порядку.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, із наявного в матеріалах справи розрахунку спірної суми заборгованості, яка увійшла та визначена у вимозі про сплату боргу № Ю-131 від 01 липня 2013 року, вбачається, що вона сформована із самостійно визначених відповідачем у звітах за лютий-червень 2013 року сум нарахованого єдиного внеску та сум нарахованих на підставі рішень про накладення штрафів та пені, доказів оскарження яких позивачем не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати заявлені до стягнення зобов'язання неузгодженими та, відповідно, підстави для висновку про передчасність звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" на користь Управління Пенсійного фонду в Солом`янському районі міста Києва заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 662 100,80 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.