Постанова № 38395674, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2952/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області - Судакевич Анни Олександрівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «НТБ» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року Приватне акціонерне товариство «НТБ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає висновки відповідача про порушення ним норм податкового законодавства України помилковими та необгрунтованими, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як таке, що прийнято на підставі невірно встановлених фактів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 20.12.2012 року № 0001442204, за яким приватному акціонерному товариству «НТБ» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 5314670,00 грн. (за основним платежем - 4251736,00 грн. та за штрафними санкціями - 1062934,00 грн.).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області - Судакевич Анна Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією у Київській області проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.12.2012 року № 1801/22-4/30700388, за змістом якого у ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 та пунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні податку на прибуток у розмірі 4251736,00 грн. за ІІІ квартал 2012 року та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 2186354,00 грн. за ІІІ квартал 2012 року.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем, у порушення норм законодавства, не віднесено до валового доходу суму позики, отриманої за угодою з нерезидентом. На думку перевіряючих, такі кошти повинні відображатися у податковому обліку як поворотна фінансова допомога, оскільки нерезидент не є фінансовою установою і не уповноважений надавати кошти під проценти. З огляду на вказане, перевіряючими встановлено заниження позивачем валового доходу у розмірі 21177637,00 грн. за ІІІ квартал 2012 року.

Також, перевіряючі дійшли висновку, що позивачем завищено валові витрати у розмірі 1255078,00 грн., оскільки витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду в якому визнано доходи від реалізації таких товарів. Ураховуючи, що позивачем такого доходу не визнано, то й підстав для формування валових витрат позивач не мав.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 року № 0001442204, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 5314670,00 грн. (за основним платежем - 4251736,00 грн. та за штрафними санкціями - 1062934,00 грн.).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової адміністрації у Київській області та до Міністерства доходів і зборів України з відповідними скаргами.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін, про що прийнято відповідні рішення про результати розгляду скарг.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Щодо порушення позивачем підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, судом першої інстанції було встановлено, що 17.07.2000 року між позивачем та японською компанією YEIB Co.Ltd укладено договір цільової позики в іноземній валюті № 50/Д.

За умовами вказаного договору кредитор (компанія YEIB Co.Ltd) зобов'язується надати позичальнику (ТОВ «НТБ») цільову позику в іноземній валюті, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений договором строк і сплатити відповідні проценти, розмір відсотків за користування позикою складає 4% на рік від суми наданої позики. Загальний розмір позики становить 3000000,00 дол. США, позика надається строком на 10 років. Договір є дійсним до моменту його остаточного виконання, проте, у будь-якому випадку до 17.01.2011.

У подальшому, між сторонами було підписано додаткові угоди до вказаного договору, а саме від 02.02.2003 року та від 21.05.2007 року, якими змінено суму позики на 3200000,00 дол. США та внесено доповнення до реквізитів кредитора.

Вищевказана угода, зі змінами, внесеними додатковими угодами, відповідно до Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, затвердженого Національним банком України від 22.12.1999 року № 602, чинного на момент укладання угоди, зареєстрована у встановленому законодавством порядку, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом від 14.08.2000 року № 1170 та додатком від 10.04.2013 року до вказаного свідоцтва.

Зі змісту акта перевірки перевіряючими зазначено, що станом на 30.09.2012 року, відповідно до рахунку 502 «довгострокові кредити у іноземній валюті», кредиторська заборгованість позивача за вищевказаним контрактом складає 21177637,00 грн. Єдиною підставою для встановлення перевіряючими порушень позивачем вимог підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, слугували висновки щодо відсутності у позивача правових підстав відносити до валового доходу суму позики, отриманої за угодою з нерезидентом, оскільки останній не є фінансовою установою і не уповноважений надавати фінансові послуги під проценти.

Відтак, спірні правовідносини, у цій частині, виникли внаслідок різного тлумачення сторонами правового обґрунтування щодо порядку відображення у податковому обліку суми коштів, отриманої позивачем від нерезидента, як валютної позики.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір не оподатковуваного мінімуму доходів громадян (170 грн.). У випадках коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається виключно в письмовій формі незалежно від суми (ст. 1047 Цивільного кодексу). Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з частиною першою ст. 1049 Цивільного кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошову позику у такій самій сумі у строк та в порядку, встановлених умовами договору.

Позика вважається поверненою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ст. 1049 Цивільного кодексу).

Крім того відповідно до повідомлення про договір - відсоткова ставка за простроченими платежами: відсутня; штрафні санкції відсутні; інші збори, що передбачені договором (комісії за зобов'язання, анулювання, дострокове погашення, тощо): відсутні; повернення основного боргу (відсотків) за кредитом, позикою нерезиденту за умовами договору гарантовано: відсутні.

Також колегією суддів встановлено, що японська компанія YEIB Co. Ltd на момент укладання договору була засновником ПАТ «НТБ», частка у статутному фонді 60%.

Також у періоді, що перевірявся, відповідно до наданих до перевірки регістрів бухгалтерського та податкового обліку, ПАТ «НТБ» проводились операції з нарахування відсотків по даному договору, але не виплачувались.

Отже, дана позика підпадає під визначення фінансової допомоги.

Крім того, за цивільно-правовою природою фінансова допомога є позикою та згідно з частиною першою ст. 4 Закону про фінансові послуги є фінансовою послугою. Відповідно до частини першої ст. 5 вищезазначеного Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Згідно зі ст. 1 Закону про фінансові послуги фінансовим кредитом є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під проценти. Таким чином, надавати кошти в позику під процент мають право лише фінансові установи.

В свою чергу у разі отримання поворотної фінансової допомоги від засновника платника податку діє окремий порядок, передбачений пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу, а саме: не відображаються в оподаткуванні суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що підприємством в порушення пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України занижено дохід у розмірі 21177637 грн. за III квартал 2012 року.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів; п. 138.4 ст. 138 встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Враховуючи той факт, що підприємством не визнано доходи від списаної готової продукції, колегія суддів вважає правильним висновок податкового органу про наявність підстав для зменшення суми витрат пропорційно сумі списання готової продукції по відношенню собівартості реалізації на суму 1255078 грн.

Підпунктом 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення фінансового кредиту, відповідно до якого це - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

При цьому, згідно підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нерезидентами є: іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва ін цих держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України.

Відповідно підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до підпункту 136.1.20 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України до складу доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відноситься основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами розділу III Кодексу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Так, підпунктом 153.4.1 пункту 153.4 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів. У тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також повернення основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу.

Статтею 2 Закою України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства Україні незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повніші бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог і чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, на думку колегії суддів, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області - Судакевич Анни Олександрівни - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «НТБ» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.