Ухвала суду № 38390322, 17.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/625/14-ц

Провадження № 22-ц/779/994/2014

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

17 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Фединяка В.Д.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю позивача - ОСОБА_2 та його

представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду від 25 березня 2014 року -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Галицького районного суду від 25 березня 2014 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову. Постановлено накласти арешт на рухоме і нерухоме майно та грошові кошти ОСОБА_4 в розмірі заявлених позовних вимог в сумі 206222 грн.

Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що суд в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував необхідність вжиття, вид та спосіб обрання заходів забезпечення позову. Також, на думку апелянта, судом не враховано того, що він є громадянином Республіки Польща, постійно проживає на її території, а за адресою, яку вказав позивач, знаходиться господарське товариство, співзасновником якого він являється. Крім того, майно, яким він володіє і на яке ухвалою суду накладено арешт, також знаходиться на території Польщі, а тому, зазначає апелянт, виникає питання про законність виконання даної ухвали на території Польщі. Також ОСОБА_4 вказує, що між ним та позивачем немає ніяких зобов'язань, оскільки ним не укладались жодні правочини. Зазначає, що кошти, які ним було взято в борг у ОСОБА_2, повернуті, про що йому надано відповідні розписки. Посилаючись на незаконність ухвали, просив її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в забезпеченні позову.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_4, ОСОБА_7 і представник ТзОВ "Еко-прод" не з'явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм направлені та вручені завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги заперечили.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно ч.1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, суд першої інстанції в порушення порядку, встановленого цивільним процесуальним законодавством, заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 розглянув 25 березня 2014 року, тобто ще до постановлення ухвали від 27 березня 2014 року про відкриття провадження в даній справі.

В п.4 названої вище постанови Пленуму Верховного суду України вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладаючи арешт на рухоме і нерухоме майно та грошові кошти відповідача ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Проте, такий висновок нічим не було обґрунтовано. Крім того, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази місця проживання або зареєстрованого у встановленому законом порядку місця перебування ОСОБА_4.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала не являється законною і обгрунтованою. Тому вона не може бути залишена в силі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 218, 307; 312; 313-315; 319; 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Ухвалу Галицького районного суду від 25 березня 2014 року в даній справі скасувати, а питання забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 щодо накладення арешту на майно ОСОБА_4 передати на новий розгляд в той же суд.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

В.Д. Фединяк