Ухвала суду № 38387161, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/800/42028/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтокомплект ЛТД» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 рокуу справі№ 2а-15207/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укравтокомплект ЛТД»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2013 року у справі № 2а-15207/12/2670 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 29.10.2012 року № 0005362280.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2013 року у справі № 2а-15207/12/2670 скасовано. Ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 7, 10, 11, 71, 159, 190, 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки ТОВ «Укравтокомплект ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Альфакем Україна» складено акт від 10.10.2012 року № 351/1-22-80-23521635, яким зафіксовано порушення п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України яке призвело до заниження ПДВ на 109 195,00 грн. за грудень 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 29.10.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від № 0005362280, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 136 494,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки перевірки про нікчемність правочинів, порушення позивачем вимог податкового законодавства і завищення податкового кредиту з ПДВ є необ'єктивними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки реальність виконання умов договору № 16/12-АУ-У, а відтак і наявність підстав для віднесення сум за даним договором до податкового кредиту позивачем не доведені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» укладено договір купівлі-продажу № 16/12-АУ-У від 16.12.2011 року, згідно умов якого продавець (ТОВ «Альфакем Україна») поставляє в зумовлені строки покупцеві (ТОВ «Укравтокомплект ЛТД») гумову суміш, покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його згідно з умовами договору. Предметом договору є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток № 1), підписаній продавцем та покупцем, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1, 1.2. договору).

Пунктом 2 договору визначені умови поставки, відповідно до яких разом з товаром продавець повинен передати покупцю документи, які належать до передачі разом з товаром. До таких документів належать бухгалтерські документи та документи, що засвідчують якість товару (паспорт якості, виданий підприємством виробником товару). Право власності набувається в момент відвантаження відповідної партії товару, зазначеної в супровідних документах. (п. п. 2.1, 2.3 договору).

Згідно із п. п. 3.1 - 3.3 договору, загальна кількість товару визначаються специфікацією № 1. Специфікації, а також додатки до них, після погодження сторонами, є невід'ємними додатками до договору. Поставка товару по кількості, якості, асортименту і ціні повинна відповідати заявкам покупця та супровідним документам продавця. Покупець зобов'язаний надати письмову заявку на відвантаження товару, в якій вказує кількість, назву продукції, реквізити одержувача, тип упаковки (п. 4.2. договору).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору купівлі-продажу № 16/12-АУ-У від 16.12.2011 року не підтверджується матеріалами справи.

Не зважаючи на те, що предметом договору є гумова суміш, первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, вказують на отримання ТОВ «Укравтокомплект ЛТД» автозапчастин, комплектуючих деталей.

Передбачених договором специфікацій, рахунків-фактур, документів, що засвідчують якість товару, копії письмових заявок позивача на відвантаження товару, документи на підтвердження факту оплати товару покупцем платником не надано.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не відповідають вимогам п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а саме: в них відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення зі сторони покупця, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони позивача.

Враховуючи встановлення апеляційним судів відсутності фактичного виконання умов договору № 16/12-АУ-У, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по вказаному договору.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтокомплект ЛТД» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі № 2а-15207/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак