Ухвала суду № 38387156, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/800/42486/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Гречко І. В., Демидас Д. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуЧеркаського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 рокуу справі№ 823/1808/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Азот»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року у справі № 823/1808/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 14.03.2013 року № 0001722301, № 0001732301, № 0001742301.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Азот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Сота-Стар» за період з 01.01.2009 року по 30.10.2012 року складено акт від 27.02.2013 року № 97/22-12/00203826, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 376 184,00 грн., в т.ч. за лютий 2012 року - 236 115,00 грн., за березень 2012 року - 97 770,00 грн., за квітень 2012 року - 28 056,00 грн.; завищено нарахування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 131 794,00 грн., в т.ч. за 2011 рік на 83 135,00 грн., а саме: за липень - 34 987,00 грн., серпень - 19 312,00 грн., вересень - 28 836,00 грн., за 2012 рік на 48 659,00 грн., а саме: липень - 25 294,00 грн., серпень - 23 365,00 грн.; завищено визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 20.2 декларації) за серпень 2012 року на суму 53 210,00 грн.

На підставі акта перевірки 14.03.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення

- № 0001722301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 564 276,00 грн., в тому числі за основним платежем - 376 184,00 грн., за штрафними санкціями - 188 092,00 грн.;

- № 0001732301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 83 135,00 грн. та визначено штрафні санкції в розмірі 41 568,00 грн.

- № 0001742301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 101 869,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції, виходили з того, що висновок відповідача, викладений в акті перевірки, про порушення позивачем приписів п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України матеріалами справи не підтверджується.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки № 408-430 від 24.04.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Біармсенс», та № 684-430 від 24.06.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Сота-Стар», підтверджується матеріалами справи.

Первинні документи складені по цим операціям відповідно до вимог чинного законодавства.

На момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних ПАТ «Азот», ТОВ «Біармсенс» та ТОВ «Сота-Стар» були зареєстровані платником податку на додану вартість, перебували на обліку в органах державної податкової служби та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

Руху активів позивача в процесі його господарської діяльності підтверджується картками складського обліку матеріалів, вимогами на витребування матеріальних цінностей зі складу для використання у господарській діяльності, актами списання матеріальних цінностей.

Оскільки відносини з перевезення вантажу згідно договору поставки з ТОВ «Біармсенс» здійснювались позивачем на умовах Інкотермс-2000-EXW, достатніми для доказування фактичного здійснення господарських операцій копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу позивача, що здійснює вивіз товарів зі складу постачальника власними засобами.

Відносини з перевезення вантажу згідно договору поставки з ТОВ «Сота-Стар» здійснювались позивачем на умовах Інкотермс-2000-СІР, що означає наявність зобов'язань продавця з понесення ризиків до певної точки доставки, якою згідно умов даного договору є склад покупця.

На підтвердження вказаних операцій в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні від 11.10.2011 року, 15.02.2012 року та 15.03.2012 року.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 823/1808/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, передбачені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак