Ухвала суду № 38387162, 03.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/800/56120/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Винокурова К.С.

Олендера І.Я.

Ситникова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області до Державного підприємства "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта 1/3 Новогродівська" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області (далі - Управління) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта 1/3 Новогродівська" з вказаним позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь Управління суму боргу у розмірі 177 676, 62 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Управління, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу адміністративного суду касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач є юридичною особою, а його відокремлений підрозділ як платник єдиного внеску зареєстрований в Управлінні.

На думку позивача, у відповідача склалась заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку вищезазначених пенсій за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., які позивач поніс в сумі 177676,62 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач згідно з п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003 р., ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду України витрати по виплаті і доставці пільгової пенсії, призначеної відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи у справі нове рішення, суд апеляційної інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачем не доведено обґрунтованість заявленої суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р. в сумі 177676,62 грн.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можливо, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що надані позивачем розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком №2 не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі. Такий висновок базувався на тому, що вони сформовані з порушенням вищезазначеної інструкції, оскільки до їх складу протиправно були включені також суми, які були виплачені пенсіонерам за рахунок інших джерел, а саме державна адресна допомога.

Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо протиправності включення сум державної адресної допомоги до складу фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, проте не погоджується з висновком, що таке включення робить неможливим визначення основної суми відшкодування взагалі.

В матеріалах справи міститься розшифровка структури пенсії (основної частини, доплат, надбавок, підвищень) ВП "Шахта 1/3 Новогродівська"ДП «Селидівугілля» за списком №2 січень-березень 2013 року. Зазначена розшифровка містить визначення сум, які є складовими пенсії відповідних пенсіонерів. Окремим рядком по певним пенсіонерам визначена сума державної адресної допомоги, що дає можливість вирахувати її з загальної суми пенсії.

Що ж стосується визначення в цілому загальної суми витрат на виплату та доставку пенсій, яка підлягає відшкодуванню, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявні декілька розрахунків, які стосуються відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій різного кола пенсіонерів. Так підчас розгляду справи судом першої інстанції до позовної заяви Позивачем були додані розрахунки за період з січня 2013 року по грудень 2013 року, в той час, коли позовні вимоги стосувались тільки періоду з січня 2013 року по березень 2013 року. Крім того Позивачем не були надані необхідні документи, які б підтверджували суми відшкодувань, визначені в доданих до позовної заяви розрахунках.

Проте в матеріалах справи також наявні інші розрахунки саме за період січень- березень 2013 року, які були долучені Позивачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції і які стосуються інших пенсіонерів, ніж були зазначені в розрахунках, доданих до позовної заяви. В доповнення саме до цих розрахунків Позивачем були також надані копії протоколів призначення пенсій та розшифровка структури пенсій саме тих пенсіонерів, які фігурували в розрахунках.

Таким чином, з урахуванням матеріалів, які були подані суду апеляційної інстанції, позиція щодо відсутності можливості взагалі встановити обґрунтованість позовних вимог в розмірі 177 676, 62 грн., оскільки наявні в матеріалах справи копії розрахунків в повному обсязі не підтверджують вказану суму, є передчасною. Слід враховувати, що в переважній більшості розрахунків для визначення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій використовується тільки сам розмір пенсії та її процентна частка, яку і має відшкодувати Позивач. Таким чином наявні матеріали справи, зокрема подані на стадії апеляційного розгляду копії протоколів призначення пенсій в сукупності з розшифровкою структури пенсії, дають можливість визначити обґрунтованість сум, які зазначені в відповідних розрахунках. В разі окремого зазначення в розрахунку сум витрат на доставку пенсій, то, безумовно, такі суми відповідно підлягають доведенню та обґрунтуванню. В разі недоведеності Позивачем відповідності сум пенсій зазначених в розрахунках фактичним сумам пенсій, які виплачувались пенсіонерам відповідно до протоколів їх призначення з урахуванням надбавок та підвищень, то відповідно стягненню підлягають ті частини сум, які відповідають даним протоколів.

Таким чином, враховуючи неповне з'ясування фактичних обставин справи, які мали значення для правильного вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 4 ст. 227 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року скасувати.

Адміністративну справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: К.С. Винокуров

І.Я. Олендер

О.Ф. Ситников