Ухвала суду № 38387138, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/800/59270/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Удовіца О. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій областіна постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 рокуу справі№ 808/3876/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «ДУМЕТО»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управляння Міндоходів у Запорізькій областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 808/3876/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 16.11.2012 року № 0002522211, № 0002532211, № 0002542211.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1 п. 3.1 п. 3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.2 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України

В заперечення на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВФ «ДУМЕТО» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року відповідачем складено акт № 266/22-1108/22157831 від 02.11.2012 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 16.11.2012 року прийнято: податкові повідомлення-рішення № 0002522211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1 292 245,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 221 428,00 грн.; № 0002532211, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1 046 360,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 231 093,00 грн.; № 0002542211, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 69 984,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 17 496,00 грн.

На думку податкового органу, угоди, укладені ТОВ НВФ «Думето» з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдінг», ТОВ «РБМ-Запоріжжя», ТОВ «Карат», ПП «Гелей» та ПП «Росбалт», ПП «Український центр екології», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Агростильплюс», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством в періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток в розмірі 1343270,00 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 046 360,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 454 114,00 грн. та завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 69 984,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що висновок відповідача, викладений в акті перевірки, про порушення позивачем приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України матеріалами справи не підтверджується.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Положеннями пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки лому, відходів чорних металів, металопрокату, проведення робіт з переробки та транспортування товарів, укладених ТОВ НВФ «ДУМЕТО» з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдінг» № 04-(09) від 02.02.2009 року, № 02-(10) від 04.01.2010 року та № 10/03-1 від 10.03.2010року, ТОВ «РБМ-Запоріжжя» № 09-(10) від 18.02.2010 року, № 21-(10) від 30.05.2010року, ТОВ «Карат» № 15-(10) від 28.04.2010 року, ПП «Гелей» № 01/08-10 від 02.08.2010 року, ПП «Росбалт» № 32-(10) від 02.09.2010 року, та поставки відпрацьованого різцевого інструменту ПП «Український центр екології» на підставі накладної № 15/04 від 15.04.2011 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладні, актами приймання металів чорних (вторинних), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по переробці давальницької сировини, платіжними дорученнями та випискою з розрахункового рахунку позивача.

Рух товару за вказаними господарськими операціями також підтверджується товарно-транспортними накладними, актами надання послуг з вантажоперевезення та журналами реєстрації довіреностей.

Зазначений товар в подальшому був поставлений контрагенту позивача ВАТ «Дніпроспецсталь», що підтверджується ТТН, актами приймання металобрухту, відомостями відвантаження лому та брухту чорних металів, які містяться в матеріалах справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що первинні документи складені по цим операціям відповідно до вимог чинного законодавства.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт здійснення ТОВ НВФ «Думето» господарських операцій з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдінг», ТОВ «РБМ-Запоріжжя», ТОВ «Карат», ПП «Гелей» та ПП «Росбалт», ПП «Український центр екології» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено суми витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Податковий орган в акті перевірки зазначив, що укладені ТОВ НВФ «ДУМЕТО» з ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Агростильплюс» та компанією «Alfa Trading Limited» правочини є нікчемними, адже операції з придбання товару та його подальшої реалізації на експорт за вказаними угодами не були зумовлені характером виробничої та господарської діяльності позивача та не мали на меті отримання прибутку.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються, зокрема, суми податку на додану вартість, отримані(нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в травні 2011 року ТОВ НВФ «ДУМЕТО» було укладено договори поставки олії соняшникової з ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Агростильплюс» на загальну суму 3 380 580,21 грн. (без ПДВ). Товар, отриманий за зазначеними договорами, реалізовано на експорт компанії Alfa Trading Limited, що підтверджується ВМД.

Сума доходу, що враховується при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ НВФ «ДУМЕТО», по господарським операціям з реалізації на експорт товару компанії Alfa Trading Limited, за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, складала 3 766 133,05 грн. (3 760 799,13 грн. - дохід від реалізації товару; 4 996,46 грн. - оприбутковані надлишки олії соняшникової; 337,47 грн. - курсова різниця).

При цьому собівартість реалізованого товару та сума інших витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток складає 3 510 147,70 грн.

Крім того, податковим органом не враховано, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ, у зв'язку з чим ціна продажу товару без урахування ПДВ є вищою, ніж ціна його придбання, що підтверджується первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, і свідчить про фактичне отримання позивачем доходу від загального обсягу господарських операцій.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі № 808/3876/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак