Рішення № 38384736, 17.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/1961/13-ц 17.04.2014 17.04.2014 17.04.2014

Провадження № 22ц/784/1054/14 Суддя першої інстанції Сябренко І.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Орельській Н.М.,

за участю: представника відповідача - Ляшенка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» (надалі - ТОВ «Сила росту»), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» та відділу Держземагенства в Казанківському районі Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И Л А:

8 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Сила росту» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення збитків.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 10 грудня 2010 року між нею та відповідачем було досягнуто домовленості про передачу належної їй на праві власності земельної ділянки площею 6,40 га в оренду строком на 7 років з укладенням письмового договору. Проте, згодом вона вирішила не продовжувати договірні відносини з цим товариством з підстав систематичного порушення останнім обов'язку по виплаті орендної плати.

14 грудня 2011 року між нею та ТОВ «Агроальянс» була досягнута домовленість про передачу належної їй земельної ділянки в оренду строком на 5 років. Ця домовленість реалізована письмовим договором, який зареєстровано відділом Держкомзему у Казанківському районі 15 березня 2012 року за № 482360004000593.

При цьому, знаючи про наміри ТОВ «Сила росту» зареєструвати вказаний договір оренди, вона звернулась до вказаного відділу із заявою, в якій просила не проводити державну реєстрацію вказаного договору і такої реєстрації проведено не було.

На думку ОСОБА_3 , вказаний договір оренди не відповідає вимогам закону, оскільки не пройшов державної реєстрації, а також в ньому відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати зазначений договір недійсним.

Доповнюючи позовні вимоги ОСОБА_3 посилаючись на ст. 22 ЦК України та ст. 152 Земельного Кодексу України просила стягнути з відповідача на її користь спричинені незаконними діями збитки (упущену вигоду) за користуванням земельної ділянкою без її згоди у розмірі орендної плати, яку б вона отримувала у ТОВ «Агроальянс» за 2012 рік, в сумі 3811.80 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на безпідставність позову, оскільки з вини відділу Держкомзему у Казанківському районі договір оренди, укладений з позивачкою, не був зареєстрований, про що між ними існує спір в судах адміністративної юрисдикції.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 лютого 2014 року вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» Казанківського району Миколаївської області на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування збитків 2695 грн. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сила росту» погоджуючись з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо недійсності спірного договору, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, тобто й в частині стягнення збитків, посилаючись на порушення судом норм матеріального права щодо визначення в правовому розумінні збитків та підстав їх стягнення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

- витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно до положень ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України одним із способів захисту прав громадян на земельні ділянки є відшкодування заподіяних збитків

Відповідно до ст. 156 Земельного Кодексу України визначені підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасово зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

г) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д)неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України ( ч. 2 ст. 157 Земельного Кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 042111 від 14 лютого 2006 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6,40 га., розташованої в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області (а.с. 11).

10 грудня 2010 року між позивачкою та відповідачем було досягнуто домовленості про передачу належної їй земельної ділянки площею 6,40 га. в оренду строком на 7 років з укладенням письмового договору (а.с. 87).

Вказаний договір не був зареєстрований у відділі Держземагенства Казанківського району Миколаївської області.

Проте, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року зобов'язано відділ Держземагенства в Казанківському районі Миколаївської області провести державну реєстрацію зазначеного договору оренди.

14 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агроальянс» було укладено письмовий договір оренди землі строком на 5 років, який зареєстровано відділом Держкомзему у Казанківському районі 15 березня 2012 року за № 482360004000593 (а.с. 12).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди між сторонами не набув чинності (не є укладеним), однак ТОВ «Силу росту» продовжує використовувати земельну ділянку позивачки, а тому відповідач має відшкодувати збитки, розмір яких дорівнює розміру орендної плати, визначеної сторонами на рівні 2695 грн. при підписанні 10 грудня 2010 року договору оренди землі.

У разі коли договір є неукладеним, то можливим способом захисту цивільних прав та інтересів особи можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою книги п'ятої ЦК України ( п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року).

Проте ОСОБА_3 таких позовних вимог не заявляла, розрахунок розміру збитків ( упущеної вигоди) відповідно до наведених правових норм та докази на їх підтвердження суду не надавала, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача збитки (упущену вигоду) у розмірі орендної плати за договором оренди земельної ділянки, який не визнано недійсним та не припинено.

З огляду на викладене, колегія судів вважає, що рішення місцевого суду в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, а саме про стягнення з ТОВ «Сила росту» на користь позивачки збитків (упущеної вигоди) у розмірі 3811 грн. 80 коп.

На підставі ст. 88 ЦПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню рішення суду щодо стягнення з відповідача витрат на сплату судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп.

В іншій частині рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 лютого 2014 року в частині стягнення збитків та судового збору скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» про стягнення збитків у розмірі 3811 грн. 80 коп. та судового збору відмовити.

В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді