Ухвала суду № 38384801, 14.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/265/14-ц 14.04.2014 14.04.2014 14.04.2014

Провадження №22-ц/784/1062/14

Категорія 55

Головуючий у першій інстанції Лузан Л.В.

Доповідач апеляційної інстанції СеребряковаТ.В.

Ухвала

Іменем України

14 квітня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року, ухваленого по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Єдність» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року Комунальне підприємство «Єдність» (далі - КП «Єдність») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів в сумі 7 479 (сім тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 78 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідно до договорів купівлі - продажу, посвідчених 23 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області, квартири №НОМЕР_2 і №НОМЕР_1 що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, належать на праві приватної власності ОСОБА_3

За вказаною адресою КП «Єдність» надає комунальні послуги по обслуговуванню будинку та прибудинкової території.

Проте, відповідач оплату за обумовлені комунальні послуги не здійснювала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка за період з 01 грудня 2006 року по 01 вересня 2013 року в загальному розмірі становить 7 479 (сім тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 78 коп.

Посилаючись на викладене та Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закон України «Про житлово - комунальні послуги» й Правила користування жилими будинками і прибудинковими територіями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року за №45 позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року позовні вимоги КП «Єдність» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Єдність» заборгованість по оплаті за комунальні послуги по обслуговуванню будинку та прибудинкової території у розмірі: 1 631 грн. 85 коп. - особовий рахунок №НОМЕР_3 (квартира №НОМЕР_2), 2 341 грн. 35 коп. - особовий рахунок №НОМЕР_4 (квартира № НОМЕР_1), а всього - 3 973 грн. 20 коп., яка виникла за період з 01 грудня 2006 року по 01 вересня 2013 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить рішення міськрайонного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На його думку, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено порядок дослідження доказів.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися договірні правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до яких сторони взяли на себе певні зобов'язання, але відповідач ОСОБА_3 неналежно виконувала свої зобов'язаня щодо повної сплати за надані КП «Єдність» послуги за тарифами, які затверджувалися органом місцевої ради.

З таким висновком міськрайонного суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

В силу ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875- IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України) питання надання житлово-комунальних послуг регулюються договором та законодавством.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 вказаного Закону України на споживача покладено обов'язок укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, який підготовлений виконавцем (суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору) на основі типового договору, а виконавець згідно п.3 ч.2 ст.21 даного Закону, зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У разі відсутності укладених договорів з комунальними підприємствами, обсяг прав та обов'язків сторін, які, відповідно до ст.11 ЦК України виникають також з дії та вчинків осіб, визначається чинним законодавством, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.

Відповідно до ст.13 Закону України залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтями 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обовязки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обовязком оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обовязком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно положень ч.ч.1,3 ст.18 Закону України у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Частиною 4 ст.18 Закону України передбачений обов'язок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартир №НОМЕР_2 та НОМЕР_1, що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 8- 9,10-11).

Вказаний будинок перебуває на балансі КП «Єдність».

В порушення вимог п.1 ч.3 ст.20 Закону України позивач не укладала з відповідачем у письмовій формі договір на надання житлово - комунальних послуг.

Разом з тим, КП «Єдність» надає комунальні послуги для утримання житлових будинків та послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд, у тому числі і у будинку відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази (а.с.35-50).

Нарахування позивачем споживачу ОСОБА_3 за цей вид послуг, здійснювалося відповідно до тарифів, які встановлювалися рішеннями виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області.

Споживач ОСОБА_3 не здійснювала оплату вказаних послуг з грудня 2006 року по вересень 2013 року, внаслідок чого виникла заборгованість, яка в загальному розмірі становить 7 479 грн. 78 коп.

Встановивши такі обставини справи та правильно застосувавши законодавство України про житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами фактично склались правовідносини, які регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», але відповідач не виконала свої зобов'язання щодо оплати комунальних послуг, а тому обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність стягнення зі споживача ОСОБА_3 на користь КП «Єдність» заборгованості за надані комунальні послуги в межах строку позовної давності.

Доводи відповідача стосовно неналежної якості наданих позивачем послуг та надання послуг не в повному обсязі ніж це визначено рішеннями виконавчого комітету міської ради не підтверджені доказами відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (акти, складені у встановленому порядку, щодо ненадання послуг відсутні), а тому є безпідставними.

За такого, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що воно відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: