Ухвала суду № 38383807, 11.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2014 рокусправа № 804/10838/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Носова В. І. (дов. від 07.08.2013 р.)

відповідача: - Нікулиця Л. Т. (дов. від 31.01.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року

у справі № 804/10838/13а

за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання дій протиправними, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило:

визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпровагонрембуд».

визнати нечинним наказ №14 від 04.07.2013 відповідача про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпровагонрембуд».

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000071420 від 26.07.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 553 124,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем порядку проведення перевірки, оскільки підстави, вказані у наказі на проведення перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, до того ж, позивачу не надано направлення на проведення перевірки, з яким позивач був ознайомлений під підпис. Позивач зазначає, що договірні відносини з ПП «Промсервіс» підтверджено належним чином складеними первинними документами, які свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту та реальність настання правових наслідків по взаємовідносинах з останнім, а відтак у відповідача відсутні підстави для висновку про завищення податкового кредиту у розмірі 553124 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 №0000071420. В задоволені іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 210), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині скасування податкового повідомлення-рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволені вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивна тим, що видаткові накладні, надані для підтвердження здійснення поставки товару, не можуть бути прийнятими як первинні документи, оскільки вони підписані без зазначення уповноваженої особи продавця, ініціалів та прізвища одержувача, а деякі видаткові накладні не містять номера та дати. Також, відповідач вказує, що відповідно до «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в ІС «Податковий блок» встановлено розбіжності між даними позивача та ПП «Промсервіс» за квітень 2012 року на суму 553124,27 грн. До того ж, актом від 29.04.2013 № 860/221/31321314, складеним ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, не підтверджено реальність господарських операцій ПП "Промсервіс" з контрагентами, що свідчить про недотримання позивачем вимог податкового законодавства та призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правомірності формування податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року по взаємовідносинах з ПП "Промсервіс", за результатами якої складено акт №51/212-00554415 від 18.07.2013 (а.с.47).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за квітень 2012 року, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за травень 2012 року, на суму 553124 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, якими позивач підтверджує факт постави ПП «Промсервіс» товару позивачу по Договору № 23/10 від 27.12.11, не можуть бути прийняті як первинні документи, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів.

Крім того, відповідачем використані дані «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в ІС "Податковий блок", за якими на кінець перевірки між контрагентом ПП "Промсервіс" та ПАТ "Дніпровагорембуд" рахуються розбіжності за квітень 2012 року на суму ПДВ 553124,27 грн. (завищення податкового кредиту); а також акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 29.04.2013 № 860/221/31321314 про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання щодо підтвердження господарський відносин з контрагентами за період квітень 2012 року, за яким в ході перевірки не підтверджено реальність господарських операцій ПП "Промсервіс" з контрагентами. Крім того, відповідач посилається на висновки, зроблені податковим органом в результаті проведеної перевірки постачальника ПП "Промсервіс" - ТОВ «Ривс» (акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 № 7211/224/34914473), а саме: встановлену відсутність у ТОВ «Ривс» об'єктів оподаткування.

Виходячи з наведених обставин, встановлена нереальність здійснення господарських операцій ТОВ ПП "Промсервіс", зазначено, що через вказане підприємство проходять тільки грошові потоки, чим ставиться під сумнів факт здійснення придбання та реалізації товарів, тобто неможливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності у квітні 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000071420 від 26.07.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за травень 2012 року на загальну суму 553124 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, правомірність визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду залежить від правомірного визначення платником податків суми податкового кредиту.

Спірним є питання правомірності висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 553124,00 грн. за квітень 2012 року.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП «Промсервіс» (Продавець) укладений договір від 27.12.2011 №23/10, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію у строки, асортименті, кількості та за цінами, погодженими сторонами в додатках до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти в порядку та строки, встановлені цим договором та відповідними додатками до нього.

Відповідно до п.2.1 договору загальна вартість договору визначається додатками до цього договору та складає 50 000 000,00 грн. Згідно з п.2.2. договору розрахунки за товар здійснюються у формі 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару по даному договору здійснюється на протязі одного календарного місяця з моменту підписання Сторонами відповідних додатків до даного договору, якщо інше не узгоджено в додатках до даного договору. Обсяг доставок товару по даному договору визначається додатками до нього, які є невід'ємною його частиною (п.3.2 договору).

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується наступними первинним документами: видатковими накладними: №10/1 від 04.05.2012 на суму 404 041,20грн., №12 від 14.05.2012 на суму 404 041,20грн., №13 від 15.05.2012 на суму 404 041,20 грн., №14 від 18.05.2012 на суму 404 041,20 грн., №15 від 18.05.2012 на суму 404 041,20 грн., №16 від 22.05.2012 на суму 258 586,37грн., №17 від 22.05.2012 на суму 443 040,00грн., №18 від 24.05.2012 на суму 443 040,00грн., №19 від 24.05.2012 на суму 88 608,00грн., №21 від 29.05.12 на суму 443 040,00грн.; платіжними дорученнями: №61299 від 27.04.2012 на загальну суму 1 470 892,80 грн., №61346 від 28.04.2012 на загальну суму 1 470 892,80 грн., №61345 від 28.04.2012 на загальну суму 254 960,00 грн., №61350 від 28.04.2012 на загальну суму 122 000,00 грн.; податковими накладними: №2 від 27.04.2012 на загальну суму 1 470 892,80 грн., в т. ч. ПДВ 245 148,80 грн.; №3 від 28.04.2012 на загальну суму 1 847 852,80 грн., в т. ч. ПДВ 307975,47 грн.; товарно-транспортними накладними від 04.05.2012, 14.05.2012, 15.05.2012, 17.05.2012, 22.05.2012, 24.05.2012, 29.05.2012.

Отриманий товар позивачем оприбуткований у повному обсязі на рах.2020, що встановлено відповідачем в ході перевірки, використаний у власній господарській діяльності.

Стосовно неналежного оформлення видаткових та товарно-транспортних накладних, про що зазначає відповідач, судом встановлено, що від позивача при отриманні товару діяла особа, яку підприємство уповноважило відповідними довіреностями, а саме: №0898 від 04.05.2012, №1009 від 14.05.2012, №1027 від 15.05.2012, №1052 від 17.05.2012, №1117 від 22.05.2012, №1142 від 24.05.2012, №1125 від 23.05.2012 (а.с.100-106) на ОСОБА_3, старшого економіста з матеріально-технічного постачання. Зазначені вище видаткові накладні підписані особою, підпис якої відповідає підпису, проставленому у названих довіреностях, містять посилання на відповідні довіреності.

Матеріалами справи також підтверджено, що транспортування отриманого позивачем товару здійснювалося ТОВ "Дніпро-сервіс плюс" на замовлення ПП "Промсервіс".

Відповідно до п.3.3 Договору від 27.12.2011 №23/10 поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника, тобто ПП "Промсервіс" (а.с.77). Отже судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що позивач не є особою, відповідальною за поставку та транспортування товару, а є лише вантажоотримувачем, якому перевізником видається вже заповнений екземпляр товарно-транспортної накладної. Наведені відповідачем недоліки наявних у позивача товарно-транспортних накладних можуть свідчити про порушення перевізником та його водієм порядку заповнення таких накладних, не є безумовною підставою для твердження щодо відсутності факту поставки такого товару платнику податків - отримувачу товарів.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, передбачено, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Таким чином, перелічені вище документи, якими позивач підтверджує факт поставки на його адресу обумовленого договором від 27.12.2011 №23/10 товару, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ПП "Промсервіс" у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

Отже наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Промсервіс".

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору контрагент позивача - ПП "Промсервіс" мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ПП "Промсервіс" договір не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ПП "Промсервіс" договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ПП "Промсервіс", які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки стосовно ПП "Промсервіс", а також ТОВ «Ривс» (постачальника ПП "Промсервіс"), не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки стосовно вказаних підприємств, за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність (фіктивність) укладених позивачем з ПП "Промсервіс" правочинів.

Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем як отримувачем товарів виконані всі законодавчо передбачені умови для сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідному (податковому) періоді - квітні 2012 року.

Також колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року у справі № 804/10838/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко