Постанова № 38382568, 02.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2012 року

справа № 2а-1784/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року

у справі № 2-а-1784/10/1170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфін 2005»

до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельфін» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000622300/0 від 17.05.10, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19688 грн.; визнати протиправними дії ДПІ у м. Кіровограді по визнанню правочинів «нікчемними»; заборонити ДПІ у м. Кіровограді до вирішення справи по суті розповсюджувати будь-яким чином інформацію викладену у п. 2.9 акту перевірки, звертатись до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Дельфін 2005» в дохід держави коштів, отриманих за «нікчемними» правочинами, а також здійснювати коригування сум податкового кредиту та податкових зобов’язань на підставі цих правочинів; визнати недостовірними відомості, викладені у п. 2.9 акта перевірки від 29.04.10; зобов’язати відповідача спростувати недостовірні відомості шляхом відкликання п. 2.9 та п.1, 2, 3 висновків акту перевірки від 29.04.10.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повній відповідності до норм законодавства віднесено витрати на інформаційно-консультаційні послуги до складу валових витрат, оскільки вказані послуги були використані позивачем у господарській діяльності. Позивач вказує, що отримання ним інформаційно-консультаційних послуг не суперечить діючим нормам права, оскільки не існує будь-якого нормативно-правового акту, який би забороняв чи обмежував таку діяльність. Також, позивач вказує, що відповідач зробив висновки про нікчемність укладених з контрагентом ПП «Злагода-М» договорів, проте вказані висновки ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000622300/0 від 17.05.2010, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19688 грн.; визнано протиправними дії відповідача по визнанню правочинів «нікчемними». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с. 17), в якій, посилаючись на необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що віднесення до складу валових витрат суми на інформаційно-консультаційні послуги по взаємовідносинах з ПП «Злагода-М» не підтверджено документами, які б конкретизували проведені роботи, послуги, не вказано конкретно коли і ким були надані послуги, відсутні будь-які документи, що підтверджують пов’язаність даних витрат з веденням господарської діяльності позивача. Відповідач вказує, що у позивача відсутні докази економічної доцільності та необхідності інформаційно-консультативних послуг саме для ведення господарської діяльної, відсутні докази наявності економічного результату для позивача від таких послуг, а відтак їх отримання та використання у господарській діяльності позивачем не доведено.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт №39/23-0/13759643 від 29.04.2010 (т.1 а.с.10).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено валові витрати протягом 2007 року на суму 52500,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 13125 грн., у тому числі за 1-й квартал 2007 року у сумі 6000 грн., 2-й квартал 2007 року в сумі 375 грн., 3-й квартал 2007 року в сумі 4000 грн., 4-й квартал 2007 року в сумі 2750 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що підприємством протягом 2007 року до складу валових витрат включались суми вартості послуг, отриманих від постачальника ПП «Злагода-М» за інформаційно-консультаційні послуги. Підприємством не надано до перевірки документів, які б конкретизували проведені роботи, послуги, не вказано конкретно, коли і ким були надані послуги, відсутні будь-які документи, що підтверджують пов’язаність даних витрат з веденням господарської діяльності позивача. Відсутні докази росту товарообороту, економічної вигоди від надання вище перелічених послуг.

Також в акті перевірки зафіксовано відсутність документів, що підтверджують факт перевезення отриманого товару, від продавця до покупця, у зв’язку з чим перевіркою не встановлено перевезення автомобільним транспортом товару від постачальників до покупців. Крім того, перевіркою не встановлено документів, що посвідчують походження товарів, що реалізуються.

Також з’ясовано, що операції з придбання та реалізації мали не товарний характер, товар не перевозився. Операції з купівлі-продажу не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети); не підтверджуються при врахуванні реального часу, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Як зазначено в акті перевірки, наслідком діяльності позивача є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб’єктів підприємницької діяльності.

Виходячи з наведених обставин, податковим органом зазначено, що договори, укладені позивачем та його контрагентами (постачальниками та покупцями), на підставі яких позивач здійснював фінансово-господарську діяльність протягом періоду, що перевірявся, не спричиняють реального настання правових наслідків, відповідно до ст.ст.215, 228 ЦК України є нікчемними.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622300/0 від 17.05.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в загальному розмірі 19688,00 грн., в тому числі за основним платежем 13125 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6563,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2007 між позивачем (Замовник) та ПП «Злагода-М» (Виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов’язання за дорученням Замовника надати йому інформаційно-консультаційні послуги на тему «Ринок зерна та продуктів його переробки».

Згідно з п. 3 договору договірна вартість послуг за цим договором складає 28800,00 грн., в т. ч. ПДВ 4800,00 грн. Оплата послуг здійснюється Замовником у формі оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в термін до 01.03.2011 з моменту підписання договору. Факт приймання-передачі послуг фіксується у відповідному акті, який готує виконавець і підписують сторони протягом 5 робочих днів після надання послуг.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних робіт (надання послуг) від 29.03.2007 на загальну суму 28800,00 грн., в т. ч. ПДВ 4800,00 грн., податковою накладною №187 від 29.03.2007 на загальну суму 28800,00 грн., в т. ч. ПДВ 4800,00 грн., звітом «Ринок зерна та продуктів переробки» за березень 2007 року.

05.04.2007 між позивачем (Замовник) та ПП «Злагода-М» (Виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується надати йому у відповідності до умов цього договору спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію), а Замовник зобов’язується прийняти послугу та оплатити її. Відповідно до п.4.1 договору Замовник виплачує Виконавцю винагороду в розмірі 9600,00 грн., в т. ч. ПДВ 1920,00 грн. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання в місці знаходження Виконавця.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних робіт (надання послуг) від 27.04.2007 на загальну суму 9600,00 грн., в т. ч. ПДВ 1920,00 грн., податковою накладною №342 від 27.04.2007 р. на загальну суму 9600,00 грн., в т. ч. ПДВ 1920,00 грн., звітом «Ринок зерна та продуктів переробки» за квітень 2007 року.

03.09.2007 р. між Позивачем (Замовник) та ПП «Злагода-М» (Виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого Виконавець бере на себе зобов’язання за дорученням Замовника надати йому інформаційно-консультаційні послуги на тему «Ринок зерна та продуктів його переробки». Згідно зі статтею 3 договору договірна вартість послуг за цим договором складає 19200,00 грн., в т. ч. ПДВ 3200,00 грн. Оплата послуг здійснюється Замовником у формі оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в термін до 03.09.2011 р. з моменту підписання договору. Факт приймання-передачі послуг фіксується у відповідному акті, який готує Виконавець і підписують сторони протягом 5 робочих днів після надання послуг.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних робіт (надання послуг) від 27.09.2007 р. на загальну суму 19200,00 грн., в т. ч. ПДВ 3200,00 грн., податковою накладною №568 від 27.09.2007 р. на загальну суму 19200,00 грн., в т. ч. ПДВ 3200,00 грн., звітом «Ринок зерна та продуктів переробки» за вересень 2007р.

02.11.2007 між позивачем (Замовник) та ПП «Злагода-М» (Виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого Виконавець бере на себе зобов’язання за дорученням Замовника надати йому інформаційно-консультаційні послуги на тему «Ринок зерна та продуктів його переробки». Згідно зі статтею 3 договору договірна вартість послуг за цим договором складає 13200,00 грн., в т. ч. ПДВ 2200,00 грн. Оплата послуг здійснюється Замовником у формі оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в термін до 02.11.2011 з моменту підписання договору. Факт приймання-передачі послуг фіксується у відповідному акті, який готує Виконавець і підписують сторони протягом 5 робочих днів після надання послуг.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних робіт (надання послуг) від 26.11.2007 на загальну суму 13200,00 грн., в т. ч. ПДВ 2200,00 грн., податковою накладною №693 від 26.11.2007 на загальну суму 13200,00 грн., в т. ч. ПДВ 2200,00 грн., звітом «Ринок зерна та продуктів переробки» за листопад 2007 року.

Виходячи із змісту наведених вище документів, якими позивач підтверджує факт виконання перелічених вище договорів, вбачається, що вказані документи містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Зокрема, акти приймання виконаних робіт містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. При цьому, зазначені документи, що засвідчують факт надання послуг, не визнано недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

В результаті дослідження вказаних актів приймання виконаних робіт та звітів «Ринок зерна та продуктів переробки» в їх сукупності, а також враховуючи визначені основні види діяльності позивача та суті укладених ним з ПП «Злагода-М» договорів, колегією суддів встановлено, що поданих позивачем документів достатньо для підтвердження факту отримання ним інформаційно-консультаційних послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Виходячи з правил ведення господарської діяльності, платник податків має право самостійно визначати обсяг послуг, який йому необхідний для забезпечення власної господарської діяльності. Характер наданих ПП «Злагода-М» інформаційно-консультаційних послуг згідно звітів про дослідження, моніторинг ринку зернових та продуктів їх переробки свідчить про безпосередній зв'язок предмету дослідження ПП «Злагода-М» із господарською діяльністю позивача.

Правові норми глави 63 Цивільного кодексу України, якою врегульований такий вид зобов’язань як послуги, не встановлюють ніяких правил і вимог до форми та змісту документів, що складаються на виконання договору про надання послуг.

Таким чином, приймаючи до уваги, що факт надання ПП «Злагода-М» інформаційно-консультаційних послуг підтверджений позивачем поданими суду первинними документами, відповідач дійшов помилкового висновку про безпідставність віднесення до валових витрат вартості вказаних послуг.

Стосовно задоволених рішенням суду першої інстанції позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача по визнанню правочинів «нікчемними», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Фактично в цій частині позивач оскаржує дії відповідача щодо висновків, викладених в акті перевірки №39/23-0/13759643 від 29.04.2010.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У свою чергу акт перевірки податкового органу не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак акт перевірки та висновки, які в ньому містяться, самі по собі не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації 10.08.2005 №327, акт – це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, а висновки акту перевірки відповідно до положень п.2.4 вищеозначеного наказу це узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів.

.

Отже фактично в акті перевірки викладаються судження податкового органу щодо наявності з боку платника податків порушень податкового та іншого законодавства.

Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень у разі виникнення спору щодо прийнятих на підставі такого акту рішень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, дій податкового органу, що здійснюються за таким актом перевірки, та впливають на права та законні інтереси платника податків.

Власне ж висновки, викладені в акті перевірки, не призводять до виникнення певних обов’язків у платника податків, оскільки здійснення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

За таких обставин колегія судів вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та, відповідно, для визнання протиправними дій податкового органу щодо викладення в акті перевірки відповідних висновків податкового органу.

Таким чином, викладення відповідачем певних висновків в акті перевірки за наслідками проведеної ним перевірки не може вважатися неправомірною дією.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 у справі № 2-а-1784/10/1170 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції по визнанню правочинів «нікчемними».

Прийняти нову постанову в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 у справі № 2-а-1784/10/1170 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська