Ухвала суду № 38382562, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/14543/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Смовж К.О. дов від 17.03.2014

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року

у справі № 2а/0470/14543/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Альянс-Д»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Д» звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№0001931542 від 27.11.2012, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7809,00 грн., у тому числі за основним платежем - 6248,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (фінансовими) санкціями - 1561,00 грн.;

№0002011541 від 27.11.2012, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 18043,00 грн., у тому числі за основним платежем - 14435,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3608,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ НВП «Альянс-Д» та ФОП ОСОБА_2, не підтверджені відповідними судовими рішеннями, є надуманими та необґрунтованими, в той час як правомірність та реальність правочинів позивача підтверджена належними первинними документами. Відповідачем не враховано, що жодним нормативно-правовим актом на позивача не покладений обов'язок складання товарно-транспортних накладних та ведення журналу реєстрації товарно-транспортних накладних. Позивач зазначає, що не є учасником транспортного процесу і, відповідно, на нього не розповсюджується дія Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано доведеністю факту здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2, які мали на меті створення реальних наслідків для сторін по договору, реальність укладених правочинів підтверджена відповідною первинною документацією, що свідчить про неправомірність та необґрунтованість висновків податкового органу.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані матеріалами документальної планової виїзної перевірки. Відповідач вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не було надано до перевірки посвідчення якості товару та сертифікати якості вищезазначеного товару, документи що підтверджують навантаження, розвантаження та транспортування товару (товарно-транспортні накладні, подорожні листи та інші), а також дані актів перевірок ФОП ОСОБА_2 від 29.08.2012 та 05.10.2012 свідчать про те, що операції між ТОВ НВП «Альян-Д» та постачальником ОСОБА_2 у квітні, липні 2012 року є безтоварними та створені на паперових носіях з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди для третіх осіб, в зв'язку з чим вказані господарські операції не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, надав письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови, просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Дніпропетровською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП «Альянс-Д», документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ОСОБА_2 та їх реальності та повноти відображення за квітень, липень 2012 року, за результатами якої складений акт перевірки № 623/150/30425613 від 16.11.2012 - а. с.19-38.

Перевіркою встановлено порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.662, 655, 656 ЦК України у частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах; ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст.44 Господарського Кодексу України; п.198.1., 198.3., 198.6. ст.198 розділу 5 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ НВП «Альянс-Д» завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 6 249, 12 грн., у т.ч. за квітень 2012 р. на суму 4 374, 72 грн. та за липень 2012 р. на суму 1 874, 40 грн. по контрагенту-постачальнику ФОП ОСОБА_2;

- п.п.135.5.11., п.п.135.5.14., п.135.5. ст.135, п.137.4. ст.137 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ НВП «Альянс-Д» занижено податок на прибуток на ІІ кв. 2012 р. на суму 10 106 грн. та ІІІ кв. 2012 р. на суму 4 331 грн.

Як зазначено в акті перевірки, у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість за квітень, липень 2012 року в розумінні п.185.1 ст.185 ПК України, відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємством постачальником ОСОБА_2 в розумінні ст..139 ПК України, внаслідок чого на порушення пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України завищено суму валових витрат у II кв. 2012 року на суму 21 873,60 грн., у III кв. 2012 року на суму 9374,40 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач безоплатно отримав від невстановленої особи у квітні 2012 року товари на суму 26 248,32 грн. (разом з ПДВ) та у липні 2012 року - на суму 11 249,28 грн. (разом з ПДВ).

Такі висновки податкового органу обґрунтовано тим, що договірні відносини, які мали місце у квітні, липні 2012 року між ТОВ НВП «Альянс-Д» та ФОП ОСОБА_2, не спрямованими на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, оскільки такі правочини (договори) є нікчемним згідно ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.228, ЦК України, з огляду на інформацію, що міститься в акті про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 662/172/НОМЕР_1 від 29.08.2012 стосовно ОСОБА_2 (а. с.77-85) та акту про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 852/172/НОМЕР_1 від 05.10.2012 (а. с.86-90), складених фахівцями Основ'янської ДПІ м.Харкова.

Так з акту перевірки № 662/172/НОМЕР_1 від 29.08.2012 вбачається, що фахівці Основ'янської МДПІ м.Харкова не мали змоги підтвердити реальність здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 у квітні-травні 2012 р. з огляду на ненадання останнім до перевірки первинних документів. З акту перевірки № 852/172/НОМЕР_1 від 05.10.2012 також вбачається неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2, зокрема, з підприємствами-постачальниками: ТОВ «Праксет-Харків», ПВП «Сейм», ПП «НВФ «Восток-Пром-Снаб», ТОВ «А 4» за липень 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001931542 від 27.11.2012, яким ТОВ НВП «Альянс-Д» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмір) 7809 грн., у тому числі за основним платежем - 6248 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (фінансовими) санкціями - 1561 грн.;

- № 0002011541 від 27.11.2012, яким ТОВ НВП «Альянс-Д» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 18043 грн., у тому числі за основним платежем - 14435 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3608 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стосовно права на віднесення сум податку до податкового кредиту таке право відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини як покупець товару (перемикачі кнопкові КН-ПВ «3») у ФОП ОСОБА_2 (постачальник).

Факт поставки товару підтверджується рахунком від 25.04.2012 № 250410 на суму 26248,32 грн. (у тому числі ПДВ 4 374, 72 грн.), видатковою накладною № 150501 від 15.05.2012, податковою накладною № 107 від 25.04.2012, платіжним дорученням № 137 від 25.04.2012, витягом з журналу реєстрації довіреностей; рахунком від 27.07.2012 № 2707 на суму 11 249,28 грн. (у тому числі ПДВ 1 874, 88 грн.), видатковою накладною № 060805 від 06.08.2012, податковою накладною № 128 від 27.07.2012, платіжним дорученням № 378 від 27.07.2012, витягом з журналу реєстрації довіреностей (а. с.64-73).

Встановлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_2, відображення позивачем операцій з отримання вказаного вище товару у відповідних податкових (звітних) періодах відповідачем не спростовуються.

Також відповідачем не заперечувалось використання позивачем придбаних у ФОП ОСОБА_2 перемикачів у власній господарській діяльності.

Перелічені вище документи, складені на підтвердження отримання позивачем товару від ФОП ОСОБА_2, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ФОП ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем для перевірки не надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості товару та сертифікати якості, що стало підставою для висновку про безтоварність господарської операції.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість такого висновку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що письмовий запит відповідача від 02.11.2012 про надання документів не свідчить про необхідність надання по податкового органу журналу реєстрації довіреностей, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості та посвідчень якості товару, отже у відповідача відсутні підстави стверджувати, що позивачем була проігнорована вимога щодо надання вказаних документів до перевірки.

Як свідчать матеріали справи, у якості додатків до заперечень на акт перевірки позивачем надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, з якого вбачається видання довіреностей №55 від 14.05.2012 та №157 від 01.08.2012 на отримання у постачальника ФОП ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, з листів ФОП ОСОБА_2 (постачальник товару) від 14.04.2012 та ПВП «Сейм» (виробник товару) від 20.11.2012 вбачається, що вказана продукція виробництва ПВП «Сейм» - кнопкові перемикачі, - не підлягає сертифікації.

Щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення товару, колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних в даному випадку не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, вбачається, що подані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій з отримання товару з метою використання у власній господарській діяльності.

На момент укладення та реалізації вказаних вище правочинів контрагент позивача ФОП ОСОБА_2 зареєстрований в установленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Посилання відповідача на той факт, що укладені правочини мають ознаки нікчемності, не створюють юридичних наслідків та здійснені без мети настання реальних наслідків не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента ФОП ОСОБА_2, вчинені на виконання вказаних вище правочинів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з ФОП ОСОБА_2 договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони правочину перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони правочину за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні цього правочину. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони правочину про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання правочину, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з ФОП ОСОБА_2 правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача - ФОП ОСОБА_2, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач, зробивши в акті перевірки висновок про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, зокрема, рішеннями суду.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки стосовно ФОП ОСОБА_2, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься у вказаних вище актах перевірки ФОП ОСОБА_2, за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з вказаним підприємством правочинів.

Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, проте такі висновки не встановлюють .

Крім того, з огляду на приписи ст.528 ЦК України не встановлена наявність у ФОП ОСОБА_2 умов для фінансово-господарської діяльності, не свідчить про неможливість виконання вказаних вище правочинів та відсутність ознак реальності операцій з поставки товару.

І практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагенти позивача по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, тому твердження скаржника на те, що ТОВ НВП «Альянс-Д» являється вигодонабувачем ФОП ОСОБА_2, є недоведеним.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, позовні вимоги є обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/14543/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко