Ухвала суду № 38382558, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 рокусправа № 2а/0470/7914/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1

відповідача: - Малиш І.Ф. дов від 08.04.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року

у справі № 2а/0470/7914/12

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області

про визнання не чинною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області, в якому просив скасувати та визнати нечинною постанову №131476 від 30.05.2012 про застосування фінансової санкції в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів в сумі 1 700грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою застосовані фінансові санкції до позивача в сумі 1700 грн. за порушення норм законодавства щодо здійснення послуг з перевезення пасажирів за відсутності відповідних документів відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Проте, позивач вимоги чинного законодавства про автомобільний транспорт не порушував, підстав для складення акту та винесення оскаржуваної постанови у відповідача не було. Позивачем транспортний засіб марки Мерседес-Бенц Спринтер д/н НОМЕР_1 на час здійснення рейдової перевірки використовувався для власних потреб, а під час руху в транспортному засобі знаходились його родичі, які не обслуговувались як пасажири комерційного рейсу, про що свідчать їх пояснення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанову суду мотивовано правомірністю застосування фінансових санкцій, оскільки позивачем не доведено факту перевезення пасажирів в приватних цілях, не підтверджено факт не надання послуг перевезення пасажирів за договором.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що постанова про застосування фінансової санкції не ґрунтується на чинному законодавстві, винесена заднім числом та суперечить вимогам Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки не відповідає фактичним обставинам.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, уповноваженими особами ТУ Головдержавтотрансінспекції у Полтавській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом водієм ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 30.03.2012 (а. с.42). Місце перевірки: автодорога «Полтава-Кременчуг» в с.Розсошенці.

Згідно акту транспортний засіб - Мерседес Бенц Спрінтер, держномер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, належить останньому.

У даному акті зафіксовано надання позивачем послуг з нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом с.Радянськ-Полатава-с.Радянськ Кобеляцького району з порушенням, суть якого полягає у тому, що в порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 14.08.96 р. № 959, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 р. № 340, водієм надавались послуги з нерегулярних пасажирських перевезень без оформлення договору з замовником транспортних послуг, а саме: відсутнє найменування замовника та адреса; індивідуальної контрольної книжки водія; документа, що засвідчує оплату транспортних послуг. Відсутній страховий поліс обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Як зазначено в акті перевірки, водій з актом перевірки ознайомлений, від пояснень та підпису акту перевірки відмовився.

Одночасно в акті міститься внесена позивачем інформація, що з датою та часом проведення комісії позивач ознайомлений (а.с.42).

30.05.2012 начальником ТУ Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ОСОБА_1 прийнято постанову № 131476 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а. с.50).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м.м.Києві та Севастополі.

Згідно п.25 вищевказаного Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Частиною статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені санкції, які застосовуються до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 39 Закону № 2344-III, зокрема, визначені документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Крім того, згідно ч.2 ст.18 Закону № 2344-III контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до вказаної статті та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Міністерством транспорту та зв'язку України прийнято Наказ від 07.06.2010 № 340, яким затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Так, за вимогами п.6.1 Положення № 340 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п.6.3 Положення № 340 до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Також Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим Постановою КМУ від 14.08.96 № 959, з визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті: пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані (п.1 вказаного Положення).

При цьому, за положенням даної норми обов'язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів: автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах.

Згідно п.2 Положення застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки.

Так, за змістом цього Положення свідченням здійснення страхування є страховий поліс.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Наявність у водія ОСОБА_1 на момент проведення перевірки при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень означених вище обов'язкових документів позивачем суду не доведена.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували доводи позивача про те, що оскаржувана постанова винесена відповідачем заднім числом.

Посилання позивача на те, що відповідачем під час проведення перевірки та судом першої інстанції під час вирішення даної справи не взято до уваги, що на виконання ч.7 ст.39 Закону № 2344-III для перевірки був наданий технічний паспорт на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, список пасажирів (родичів у кількості 3-х чоловік, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6), завірений підписом позивача та пояснення останнього, що транспортний засіб використовувався на той момент для власних потреб і послуги з перевезення пасажирів не надавались і тому договір на надання послуг вимагався безпідставно, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Доказів використання транспортного засобу для власних потреб позивачем суду не надано, зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що ОСОБА_1 від пояснень відмовився. Проте, за наявності зауважень до акту перевірки, позивач мав би відобразити ці зауваження, виклавши пояснення щодо використання ТЗ для власних потреб з зазначенням наявності вищевказаного списку осіб, що перевозились (родичів) та зафіксувавши небажання інспекторів брати цей список до уваги, чого ОСОБА_1 зроблено не було.

Письмові пояснення осіб, які є родичами позивача, що 30.03.2012 позивач здійснював їх перевезення для власних потреб, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані пояснення подані суду першої інстанції. Наявність вказаних осіб - родичів позивача та їх причетність до спірного перевезення під час проведення перевірки позивача матеріалами проведеної відповідачем перевірки не підтверджується. З цих же підстав колегія суддів не приймає в якості належного доказу і складений позивачем перелік осіб, які перевозяться 30.03.2012, для особистих цілей, який, до того ж, не містить дату його складення.

Одночасно, в ході перевірки позивача були виявлені: дорожній лист № 264664 від 30.03.2012 з відміткою про проходження лікаря та механіка, тобто проходження перед рейсового огляду, що є обов'язковим для надання послуг автомобільним транспортом; договір про надання послуг від 30.03.2012 із списком пасажирів та їх підписами; товарний чек про оплату послуг за вказаним договором на суму 700,00 грн.

Відповідні докази на підтвердження наданих позивачем пояснень, що пасажири відмовились від договору про надання послуг з автомобільного перевезення і фактично пасажирського перевезення по запланованому маршруту не відбулось, у зв'язку з чим позивачем використаний автомобіль за власним розсудом для перевезення родичів, позивачем, як того вимагає ст. 71 КАС України, не подані.

Отже, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, висновки відповідача про порушення позивачем наведених вище правових норм не спростовуються, внаслідок чого колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/7914/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко