Ухвала суду № 38382379, 12.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2013 рокусправа № 0870/7659/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача: - Зіменко І. А. (дов. від 07.11.2013 р.)

відповідача: - Язева Г. С. (дов. від 02.09.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року

у справі № 0870/7659/12

за позовом Закритого акціонерного товариства «Вектор-Інвест»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Закрите акціонерне товариство «Вектор-Інвест» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000462214/5680 від 18.07.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить приписам п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем визначено суму грошового зобов'язання ЗАТ «Вектор-Інвест» з порушенням строку давності, а саме - після спливу1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Крім того, позивач вказує на безпідставність висновків ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, викладених в акті перевірки. Підприємством правомірно сформовано податковий кредит та визначена сума бюджетного відшкодування, оскільки будь-які зловживання з боку його контрагентів не призводять до втрати права Позивача на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.07.2012 №0000462214/5680.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що у контрагента позивача відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст договору: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання матеріалів, а також відсутні документи, що дають змогу визначити фактичний обсяг виконаних робіт, отже у позивача відсутній реальний характер досліджуваних операцій та, відповідно, - відсутнє право на їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засідання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Позивачем подано клопотання про заміну позивача Закритого акціонерного товариства «Вектор-Інвест» - правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест».

Виходячи з поданих позивачем документів на підтвердження викладених в клопотанні доводів, колегія суддів у відповідності до приписів ст.55 КАС України здійснює процесуальне правонаступництво, замінює позивача у справі Закрите акціонерне товариство «Вектор-Інвест» - правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест».

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Вектор-Інвест» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Петра Плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень, квітень, травень 2009 року, за результатами якої складено акт №153/22-14/31122115 від 06.07.2012 (а.с.8).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Наказу ДПА України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року №250/2054, внаслідок порушення вимог п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2009 року на загальну суму 40180 грн., який сформований від контрагента ТОВ «Петра Плюс», заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18.1 податкової Декларації з ПДВ за березень 2009 року на загальну суму 30859 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18.2 податкової Декларації за березень 2009 року) на загальну суму 9321 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 податкової Декларації з ПДВ), за березень 2009 року на суму 30859 грн., квітень 2009 року на суму 30859 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (р.25.2 Декларації з ПДВ) за квітень 2009 року на суму 9321 грн., травень 2009 року на суму 40180 грн.

До такого висновку податковий органі дійшов з огляду на дані «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» по контрагенту позивача - ТОВ «Петра Плюс» та результати проведеної податковим органом перевірки ТОВ «Петра Плюс» (акт перевірки від 21.10.2010 № 8517/23-3/34883676), відповідно до яких встановити місцезнаходження ТОВ «Петра Плюс» встановити неможливо. Документи бухгалтерського та податкового обліку за місцезнаходженням підприємства, відповідно установчих документів, не знаходяться. Не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Петра Плюс» від 19.02.2007, видане Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська, анульовано 28.04.2010. Відповідно до вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2009 засновник ТОВ «Петра Плюс» ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України «фіктивне підприємництво».

Виходячи з наведених обставин, а також враховуючи, що у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідачем зроблений висновок, що фінансові потоки, які проходили по розрахункових рахунках ТОВ «Петра Плюс» не є господарською діяльністю в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже первині документи ТОВ «Петра Плюс», які використовуються для формування податкового кредиту з ПДВ інших суб'єктів господарської діяльності, не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій та не можуть бути підтвердженням права інших суб'єктів господарювання на внесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462214/5680 від 18.07.2012, яким відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 40180,00 грн., у тому числі по періодах квітень 2009 р. - 9321,00 грн. та травень 2009 р. - 30859,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за результати здійснення господарських операцій з ТОВ «Петра Плюс».

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Петра-Плюс» (Підрядник) укладений договір підряду від 15.01.2009, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати за замовленням Замовника, власними силами та силами задіяних підприємств, з використанням своїх матеріалів, а Замовник зобов'язується прийняти наступні роботи: роботи з ремонту м'якої покрівлі будівель торгівельних центрів, розташованих за адресою: м.Запоріжжя, вул.Задніпровська, 9 (площа покрівлі - 1000,00 кв. м.) та м.Бердянськ, вул.Свободи, 27в (площа покрівлі - 500 кв.м.), всього загальною площею 1500,00 кв. м.

Відповідно до п.2.1 договору договірна узгоджується сторонами у розмірі 196 грн. у місяць за 1 квадратний метр, в т. ч. ПДВ 20%. Загальна вартість робіт, виконуваних за цим договором становить 294000,00 грн., в т. ч. ПДВ 49000,00 грн.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актами здачі-прийняття результатів робіт по договору від 12.03.2009 на загальну суму 45080,00 грн., в т.ч. ПДВ 7513,33 грн. та від 27.03.2009 на загальну суму 196000,00 грн., в т. ч. 32666,67 грн. (а. с.45); податковими накладними, виписаними ТОВ «Петра-Плюс» на користь позивача, а саме: №217 від 12.03.2009 на загальну суму 45080,00 грн., в т.ч. ПДВ 7513,33 грн., №262 від 27.03.2009 на загальну суму 196000,00 грн., в т.ч. ПДВ 32666,67 грн.; реєстром оплачених платіжних документів за 07.04.2009 на загальну суму 241 000,00 грн.

Виходячи із змісту складених на підтвердження виконання укладеного позивачем з ТОВ «Петра Плюс» договору документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору ТОВ «Петра Плюс» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

ТОВ «Петра Плюс» в установленому порядку видана ліцензія на проведення будівельної діяльності серія АВ № 313942, строком дії з 23.02.2007 по 23.02.2012 (а.с.48, 49).

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ «Петра Плюс» дотримані. Також господарські зобов'язання з виконання підрядних робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Дії позивача та його контрагента ТОВ «Петра Плюс», вчинені на виконання умов договору підряду, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду. Фактична реалізація мети, з якою укладений вказаний вище договір, настання правових наслідків, обумовлених цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Також укладений позивачем з ТОВ «Петра Плюс» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Таким чином, наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Петра Плюс».

Встановлюючи факт порушення позивачем норм податкового законодавства, відповідач виходив з того, що позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «Петра Плюс» не можуть бути прийняті як доказ реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором, зокрема, з тих підстав, що вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2009 засновник ТОВ «Петра Плюс» ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України «фіктивне підприємництво».

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому обов'язковими такий вирок для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно фізичної особи - засновника ТОВ «Петра Плюс», не можуть бути покладені в основу судового рішення у даній адміністративній справі, тим більше, що цей вирок не встановлює обставин і не містить висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Петра Плюс» за договором підряду від 15.01.2009.

Відповідачем не подано доказів, які б свідчили, що Самарський районний суд, постановляючи вирок, вирішував питання, чи мало місце діяння, яке є предметом дослідження у даній адміністративній справі, чи має місце склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений та інші питання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що факти, встановлені вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська, не можуть бути обставинами, що беззаперечно вказують на неправомірне формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Отже Законом №168/97-ВР чітко передбачено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту за умови, що вона складена особою, зареєстрованою як платник податку.

Як встановлено вище відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Петра Плюс» в якості платників податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість на час здійснення ним господарських операцій з виконання підрядних робіт для позивача не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Петра Плюс» у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару (робіт, послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Петра Плюс» сформований позивачем на підставі належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, податковими накладними, а відтак висновки відповідача про завищення позивачем бюджетного відшкодування та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо порушення відповідачем вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в частині визначення суми грошового зобов'язання позивачу з порушенням строку давності, з огляду на наступне.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зважаючи на той факт, що податкова декларація подається за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, а останнім днем граничного строку подання декларації з ПДВ за травень 2009 року є 20 червня 2009 року, відтак строк визначення відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість спливає 20 червня 2012 року. Отже, визначене відповідачем грошове зобов'язання відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснено відповідачем після спливу 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи в дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у справі № 0870/7659/12 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у справі № 0870/7659/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко