Ухвала суду № 38382381, 01.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2013 рокусправа № 0870/3700/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - Білюшов В. М. (дов. від 18.04.2012 р.)

відповідача: - Язева Г. С. (дов. від 02.09.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року

у справі № 0870/3700/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югспецснаб»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югспецснаб» звернулось до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 11.04.2012р. № 0000352300-148.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підтвердження правильності формування податкового кредиту у позивача наявні всі первинні документи: накладні, податкові накладні, договори, розрахункові документи, специфікації, а відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою для висновку про завищення суми податкового кредиту. Позивач вказує, що умовами укладеного договору поставки не передбачалося перевезення товару, придбаного у ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», оскільки придбаний товар в подальшому реалізований позивачем на умовах самовивозу ПП «Югспецснаб», тобто у позивача не було в наявності та не могло бути товарно-транспортних накладних. Також позивач зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку зменшення податкового кредиту по податковим накладним, виданим продавцем товарів (робіт, послуг), якщо у подальшому податковим органом будуть встановлені факти неподання цим продавцем звітності до податкового органу або звітування не у повному обсязі податкових зобов'язань або порушення ними вимог діючого законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2012 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.04.2012 №0000352300-148.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 132), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час перевірки ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», який є контрагентом позивача, встановлено відсутність звітування останнього до ДПІ у м.Сімферополі з грудня 2011 року, що свідчить про неправомірність формування позивачем у вказаному періоді податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок не задекларованих та несплачених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж». Також відповідач вказує, що позивачем не надано документів на підтвердження отримання товару з метою подальшої реалізації (первинної транспортної документації), що свідчить про відсутність необхідних первинних документів, які б підтверджували реальність проведеної господарської операції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Югспецснаб» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за січень 2012 року, відповідно до наданої податкової декларації у лютому 2012 року, за результатами якої складений акт №22/23/25491826 від 27.03.2012 (а.с.8).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2012 року у сумі 41758,72 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на використану інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби, а також поданих позивачем документів (декларацій з ПДВ з додатками, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, договорів, первинних бухгалтерських документів, документів бухгалтерського обліку). Як зазначено в акті перевірки, операції з придбання у філії Роздольницької СМПМ-73 ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» за період з 01.03.2011 по 30.09.2011 не підтверджені всіма необхідними документами, а саме: відсутні документи на перевезення (доставку) товару.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352300-148 від 11.04.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за період січень 2012 року у розмірі 41758,71 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 10439,68 грн.

З огляду на фактичні обставини справи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за результати здійснення господарських операцій з ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж».

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, правомірність визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правомірного визначення платником податків суми податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011 між позивачем (Покупець) та ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» (Продавець) укладений договір №01/12, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування, асортимент, ціна якої вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору. Згідно з п.2.1 договору ціна товару визначається у гривні та вказується у додатках до цього договору. Вказана в додатках ціна товару визначається на умовах EXW (склад Постачальника) у відповідності до «Інкотермс-2000» (2.2. договору).

Фактичне виконання договору підтверджується наступними документами: специфікацією №1 від 01.12.2011 на загальну суму 56195,04 грн., рахунком №25 від 02.12.2011, накладною №25 від 02.12.2011, актом від 02.12.2011 про залік однорідних зустрічних вимог на суму 56195,04 грн., податковою накладною №2 від 02.12.2011 на загальну суму 56195,04 грн., в т.ч. ПДВ 9365,84 грн.; специфікацією №2 від 14.12.2011 на загальну суму 194357,25 грн., рахунком №60 від 14.12.2011, накладною №60 від 14.12.2011, актом від 15.12.2011 про залік однорідних зустрічних вимог на суму 194357,25 грн., податковою накладною №3 від 14.12.2011 на загальну суму 194357,25 грн., в т.ч. ПДВ 32392,88 грн., актом приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 14.12.2011 на суму 194357,25 грн.

Виходячи із змісту наведених вище документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

В подальшому придбаний товар реалізований позивачем ПП «Югспецснаб», що підтверджується договором №ПП-1 від 01.12.2010, специфікацією №33 від 02.12.2011, рахунком на оплату №234 від 02.12.2011, видатковою накладною №232 від 02.12.2011, податковою накладною №5 від 02.12.2011, специфікацією №33 від 02.12.2011, рахунком на оплату №222 від 14.12.2011, видатковою накладною №220 від 14.12.2011, податковою накладною №11 від 14.12.2011.

На момент укладення позивачем та реалізації вказаного вище договору з ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» №01/12 від 01.12.2011 ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податків на додану вартість ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» №00762426 від 12.09.1997.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Дії позивача та його контрагента ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», вчинені на виконання умов договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду. Фактична реалізація мети, з якою укладений вказаний вище договір, настання правових наслідків, обумовлених цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Також укладений позивачем з ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Таким чином, наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж».

Щодо посилання відповідача, на відсутність документів, які підтверджують перевезення товару, колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, відповідачем не враховано умови поставки товару за договором №01/12 від 01.12.2011 та взаємовідносини позивача з його покупцем - ПП «Югспецснаб» за договором №ЧП-1 від 31.12.2010.

Як вірно встановлено судом першої інстанції придбаний позивачем товар ним не перевозився зі складу Роздольницької СМПМ-73 ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», а вивозився ПП «Югспецснаб» у відповідності з укладеним договором.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 ПК України).

Таким чином, законодавцем чітко встановлені підстави, за наявності яких, платник податків має право на віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Отже, зважаючи на наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», і, як наслідок, правомірність формування позивачем податкового кредиту та заявленого бюджетного відшкодування.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2012 у справі № 0870/3700/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко