Ухвала суду № 38382371, 28.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2014 рокусправа № 0870/10090/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Барський А. О. (дов. від 10.01.2014 р.)

- Балицька В. В. (дов. від 10.01.2014 р.)

- Клименко Є. В. (директор)

відповідача: - Шахрай О. В. (дов. від 10.09.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року

у справі № 0870/10090/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електровент Завод»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електровент Завод» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000792212 від 17.10.2012 з податку на прибуток підприємств на загальну суму 18791,00 грн. та №0000802212 від 17.10.2012 з податку на додану вартість на загальну суму 20425,50 грн., в тому числі основний платіж - 16340,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 4085,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, зроблені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, є необґрунтованими та безпідставними. Надані позивачем до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують реальність правочину між позивачем та ТОВ «Техноармприбор», а відтак у відповідача відсутні підстави для визнання правочину нікчемним. Операції з придбання товару позивачем у ТОВ «Техноармприбор» здійснені в межах господарської діяльності, діяльність позивача направлена на отримання доходу, що підтверджується відповідними договорами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012 №0000792212, від 17.10.2012 №0000802212.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 169), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході перевірки не підтверджено фактичне здійснення поставки товару з боку ТОВ «Техноармприбор» позивачу за період з 01.07.2011 по 31.12.2011, що свідчить про те, що вказаний правочин укладений без мети настання реальних наслідків, а відтак є нікчемний та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач зазначає, що позивачем отримано накладні від ТОВ «Техноармприбор» та перераховано кошти на адресу цього підприємства без мети настання реальних наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач та його представники проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просять залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначають, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Відповідачем до апеляційного суду подано письмове клопотання про заміну відповідача у даній справі - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

З огляду на подані відповідачем документи на підтвердження вказаного клопотання, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснити процесуальне правонаступництво, замінити відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Електровент Завод» з питань дотримання діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Техноармприбор» за період з 01.07.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №2302/22-12/33652968 від 02.10.2012 (а.с.32).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216. ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених позивачем, при визначенні податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Техноармприбор» на суму ПДВ 16340 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 16340 грн., у тому числі: за серпень 2011 року в сумі 5160 грн., за вересень 2011 року в сумі 8170 грн., за жовтень 2011 року в сумі 3010 грн.;

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.134.1.1 ст.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за період, який підлягає сплаті до бюджету на суму 18791 грн., у тому числі: за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 18791 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 18791 грн.

Як зафіксовано відповідачем в акті перевірки, в результаті порушення позивачем приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди на продаж послуг, укладені з ТОВ «Техноармприбор», мають протиправний характер, а такий правочин по суті суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на матеріали перевірки податкових органів стосовно контрагента позивача ТОВ «Техноармприбор» (акт від 15.06.2012 № 923/22-104/33065944), а також стосовно продавця ТОВ «Техноармприбор» - ПП «Баварія-Ф», за якими не встановлено факту реального здійснення господарський операції, в тому числі, ТОВ «Техноармприбор» з позивачем.

Так, податковий орган зазначає, що в результаті перевірки ПП «Баварія-Ф» встановлено умови, які суперечать меті господарської діяльності підприємства, створюють обставини, за яких підприємство не мало намір одержати економічний ефект в результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

По вказаному підприємству - контрагенту постачальника позивача встановлено відсутність основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товару, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням.

Виходячи з наведених обставин, встановлена нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносин ТОВ «Техноармприбор» з ПП «Баварія-Ф» по ланцюгу до «вигодо набувачів»; встановлена відсутність надання товару ТОВ «Техноармприбор» платникам податків, зокрема, ТОВ «Електровент Завод».

Також в ході перевірки ТОВ «Електровент Завод» не підтверджено фактичне здійснення поставки товару з боку ТОВ «Техноармприбор» на адресу позивача. Позивач в результаті надання документів, які не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку, здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012:

№0000792212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 18791,00 грн.;

№0000802212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 20425,00 грн., в тому числі за основним платежем - 16340,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4085,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стосовно права на віднесення сум податку до податкового кредиту таке право відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ «Техноармприбор».

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Техноармприбор» (Постачальник) укладений договір поставки продукції від 21.02.2011 №1/2102, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити двигуни ДКУ-112 і ДК-112 згідно рахунків-фактур, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата за продукцію здійснюється за звичайними цінами, зазначеними у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними документами: рахунком-фактурою №1/0308 від 03.08.2011 на суму 98040,00 грн.; видатковими накладними №1/1908 від 19.08.2011 на суму 64500,00 грн. та №1/0509 від 05.09.2011 на суму 33540,00 грн.; накладними на вантаж №ХА2133379 від 20.08.2011 та №ХА2141077 від 05.09.2011; податковими накладними: №7 від 04.08.2011 на загальну суму 49020,00 грн., в т. ч. ПДВ - 8170,00 грн., №13 від 19.08.2011 на загальну суму 15480,00 грн., в т. ч. ПДВ - 2580,00 грн., №24 від 31.08.2011 на загальну суму 15480,00 грн., в т. ч. ПДВ - 2580,00 грн., №5 від 05.09.2011 на загальну суму 18060,00 грн., в т. ч. ПДВ 3010,00 грн.; платіжними дорученнями №391 від 04.08.2011 на загальну суму 49020,00 грн., №456 від 31.08.2011 на загальну суму 30960,00 грн., №482 від 13.09.2011 на загальну суму 18060,00 грн.

В подальшому, отриманий за договором з ТОВ «Техноармприбор» товар використаний позивачем у власній у господарській діяльності, що підтверджується договором поставки №0489600 від 15.08.2011 та договором про забезпечення пропозиції конкурсних торгів (завдаток) №04155-00 від 15.07.2011, укладеними з ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», а також документами, складеними на підтвердження їх виконання: рахунком-фактурою, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, актом здачі-прийняття, податковою накладною, випискою з банківського рахунку.

Також факт використання позивачем у господарській діяльності придбаної у ТОВ «Техноармприбор» продукції підтверджується договором поставки продукції №31/2011 від 29.07.2011, укладеним з ПАТ «Машторгінвест», а також складеними на його виконання рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, виписками з банківського рахунку.

Матеріалами справи також підтверджено наявність у позивача складського приміщення, необхідного для ведення господарської діяльності, що підтверджується договором оренди №05/04 від 01.04.2011, укладеним між Позивачем (Орендар) та ТОВ «Практик, ЛТД Ко» (Орендодавець), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення, розташоване за адресою: 69032, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 32 загальною площею 89,6 кв. м. для зберігання товарної продукції. Договір діє до 01.04.2012 (п.9.1 договору).

Встановлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Техноармприбор», відображення позивачем операцій з отримання обумовлених договором товарів у відповідних податкових (звітних) періодах відповідачем не спростовуються.

Перелічені вище документи, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Техноармприбор» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору контрагент позивача - ТОВ ТОВ «Техноармприбор» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техноармприбор».

Посилання відповідача на той факт, що укладений з ТОВ «Техноармприбор» договір має ознаки нікчемності, не створює юридичних наслідків та здійснений без мети настання реальних наслідків не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ТОВ «Техноармприбор» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Техноармприбор» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Техноармприбор», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач, зробивши в акті перевірки висновок про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, зокрема, рішеннями суду.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки стосовно ТОВ «Техноармприбор», а також ПП «Баварія-Ф» (постачальника ТОВ «Техноармприбор»), не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки стосовно вказаних підприємств, за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з ТОВ «Техноармприбор» правочинів.

Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин.

В той же час, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 у справі №2а-8095/12/2070, встановлено факт реального придбання ТОВ «Техноармприбор» товарів за договором, укладеним з ТОВ «Баварія Ф», його оплати та використання у господарській діяльності, що, як наслідок, свідчить про безпідставність твердження відповідача про нереальність господарської операції ТОВ «Техноармприбор» з ТОВ «Баварія Ф», і, відповідно, господарської операції позивача з ТОВ «Техноармприбор» по ланцюгу.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем як отримувачем товарів виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих товарів до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Також колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у справі № 0870/10090/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко