Ухвала суду № 38365635, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6944/13-а (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 року № 0000124010, № 0000144010 та № 0000134010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 20.06.2013 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач, на підставі наказу Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 30.01.2013 № 91, направлення від 30.01.2013 № 74 та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, провів документальну позапланову виїзну перевірку TOB «Метінвест-СМЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», TOB «Бренд Строй», ПП «Пан Буд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт № 134/40-10/32036829 від 12.02.2013 року.

Перевіркою було встановлено, що правочини здійснені TOB «Метінвест-СМЦ» із TOB «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», TOB «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд» не мали реального характеру, а тому згідно ст.ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України є нікчемними. У зв'язку з чим, позивачем в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на загальну суму 3156,00 грн. і в порушення пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 6874,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 1150,00 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками податкового органу подав заперечення на акт перевірки № 134/40-10/32036829, за результатом розгляду яких висновки зазначеного акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту № 134/40-10/32036829 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 07.03.2013 № 0000134010, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3945,00 грн., в т.ч. основний платіж -3156,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 789,00 грн.;

- форми «Р» від 07.03.2013 № 0000124010, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 311,00 грн., в т.ч. основний платіж - 6874,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 3437,00 грн.;

- форми «В1» від 07.03.2013 № 0000144010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1150 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 288 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 № 0000124010, № 0000134010 та № 0000144010 у порядку адміністративного оскарження, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 15.0.4.2013 № 610/6/99-99/10-15 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 №0000124010,№0000134010та №0000144010-без змін.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини із TOB «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», TOB «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд».

15.04.2009 між TOB «Кримбудіндустрія» (Підрядник), в особі директора Терещевої Н.Ш. та Філіалом TOB «CM «Леман-Україна» (у 2010 році реорганізоване шляхом приєднання до TOB «Метінвест-СМЦ») в особі директора філії у м. Сімферополь Захарченко В.Н. (Замовник) укладено Договір підряду № 104 щодо встановлення системи водопостачання (далі - Договір № 104). Загальна вартість робіт за даним договором складає 21 828,00 грн.

На підтвердження виконання Договору № 104 позивач надав копії складеної сторонами відомості про договірну ціну, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, платіжного доручення від 22.05.2009 № 411 на суму 21 828,00 грн. та податкової накладної від 22.05.2009 № 280 на загальну суму 21 828,00 грн., в т.ч. ПДВ 3638,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутні копії проектно-кошторисної документації, у відповідності до якої мала бути встановлена система водопостачання, згідно п. 1.1 Договору № 104.

Крім того, згідно з п. 5.2.1 Договору № 104, Замовник зобов'язаний поставити на об'єкт необхідні матеріали, згідно відомості ресурсів, що додається до договору та здійснити їх приймання, розвантаження, складання та зберігання.

Також, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджували б виконання Замовником пункту 5.2.1 Договору № 104.

01.08.2010 року між TOB «Бренд строй» (Підрядник), в особі директора Грушиної А.Г. та TOB «Метінвест-СМЦ» в особі директора філії у м. Сімферополь Захарченко В.Н. (Замовник) укладено Договір підряду № 430. Загальна вартість робіт складає 20 000,00 грн.

На підтвердження виконання Договору підряду № 430 в матеріалах справи наявні копії акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року, банківської виписки за 27.08.2010 року про перерахування на рахунок TOB «Бренд строй» грошових коштів у розмірі 19643,64 грн. та податкової накладної від 30.08.2010 № 1240 на загальну суму 19643,64, в т.ч. ПДВ 3273,94 грн.

У Договорі підряду № 430 не зазначено які саме роботи мають виконуватись підрядником, в свою чергу у податковій накладній від 30.08.2010 № 1240 послугою визначено - «виконані роботи згідно акту Ф.2». Акт Ф.2 в матеріалах справи відсутній, водночас у наданому акті приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року ТП № КБ-2в у графі «найменування будівництва та його адреса» зазначено - «зведення огорожі».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що із наданих позивачем документів неможливо встановити адресу за якою мали виконуватись роботи підрядником. Крім того, позивач не надав копії проектно-кошторисної документації, у відповідності до якої мали бути здійснені підрядні роботи на виконання Договору підряду № 430.

02.06.2011 року між БВП «Строитель-Плюс» (Підрядник), в особі директора Манукяна В.Р. та TOB «Метінвест-СМЦ» в особі директора філії у м. Сімферополь Захарченко В.Н. (Замовник) був укладений Договір підряду № 654 щодо ремонту бетонного покриття в м. Сімферополь по вул. Монтажній, 10. Загальна вартість робіт за даним договором складає 4604,40 грн.

На підтвердження виконання Договору підряду № 654 позивач надав копії складеної сторонами відомості про договірну ціну, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року, банківської виписки за 10.06.2011 про перерахування на рахунок БВП «Строитель-Плюс» грошових коштів у розмірі 4604,40 грн. та податкової накладної від 09.06.2011 № 98 на загальну суму 4604,40 в т.ч. ПДВ 767,40 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутні копії проектно-кошторисної документації, у відповідності до якої мала бути встановлена система водопостачання, згідно п. 1.1 Договору підряду № 654.

Крім того, згідно з п. 5.2.1 Договору підряду № 654, Замовник зобов'язаний поставити на об'єкт необхідні матеріали, згідно відомості ресурсів, що додається до договору та здійснити їх приймання, розвантаження, складання та зберігання. Документів,

що підтверджували б виконання Замовником пункту 5.2.1 Договору № 654 суду не надано.

На підтвердження здійснення транспортування позивач надав копії рахунку-фактури № 1446 від 09.09.2011 року, товарно-транспортної накладної від 09.09.2011 року, акту здачі-прийняття робіт № 1595 від 10.09.2011 року, копію банківської виписки про перерахування на рахунок БВП «Строитель-Плюс» грошових коштів у розмірі 2300,00 грн. та податкової накладної від 10.09.2011 року № 118 на загальну суму 2300,00 грн., в т.ч. ПДВ 383,33 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної від 09.09.2011 року вантажоодержувачем товару є ВАТ «Металлургстрой» та зазначено, що товар отримала ОСОБА_4 за довіреністю від 08.09.2011 року ЯПН № 218087. В матеріалах справи відсутні копії вказаної довіреності, а також будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ВАТ «Металлургстрой» замовляв у позивача товар, який постачався контрагентом позивача - БВП «Строитель-Плюс».

12.03.2012 року між ПП «Пан Буд» (Підрядник), в особі директора Першикова P.C. та TOB «Метінвест-СМЦ» в особі директора філії у м. Сімферополь Захарченко В.Н. (Замовник) укладено Договір № 222 про виконання електромонтажних робіт по системі «АСКУЕ (ЛУЗОД)».

На підтвердження виконання Договору № 222 в матеріалах справи наявні копії акту здачі-приймання робіт від 23.05.2012 року, банківських виписок, податкових накладних від 16.03.2012 року № 36 та від 23.03.2012 року № 107 на загальну суму 21600,00 грн., в т.ч. ПДВ 3600,00 грн. та акту вводу в експлуатацію № КЕ-00285.

Однак, згідно акту вводу в експлуатацію № КЕ-00285 розробку проекту, монтажні роботи та пуско-налагоджувальні роботи здійснені ПП «Сіті Буд» згідно ліцензії AB № 57927, а не ПП «Пан Буд», якому видана ліцензія AB № 557925.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час) та які не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що угоди між позивачем та його контрагентами - TOB «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», TOB «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд» були лише задокументовані без фактичного надання послуг, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із зазначеними юридичними особами, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 3156,00 грн.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи вище викладе, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 року № 0000124010, № 0000144010 та № 0000134010 є законними та обґрунтованими.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.