Ухвала суду № 38360895, 18.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2014 року

справа № 1170/2а-1160/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012р. у справі №1170/2а-1160/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Альянс-Маркет» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Альянс-Маркет» (надалі - ПП «Альянс-Маркет», позивач) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Кіровоградська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2012р. №0000562310 та №0000552310.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2012р. у справі № 1170/2а-1160/12 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, скасовано оскаржені позивачем рішення відповідача.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

У скарзі відповідач зазначає, що під час перевірки діяльності позивача, було встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами, не спрямовувались на реальне настання наслідків, які обумовлювалися ними. Крім того, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат ІІІ-ІV кварталів 2010 року кошти, що сплачені фізичним особам-підприємцям за надання послуг з різання металу. На думку податкового органу, такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача. Зазначив, що суд прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні. Просив у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача на розгляд справи у суді апеляційної інстанції не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №18/22-50/31562637 від 13.03.12р..

Під час перевірки виявлено наступні порушення:

-п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 124376;

- п.п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся в сумі 71163 грн..

Так, в акті перевірки від 13.03.2012р. відповідач, з посиланням на перевірки контрагентів позивача по ланцюгу постачання, зробив висновок про те, що господарські операції ТОВ «Мостплюсс» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (послуг) та не спричиняють реального настання правових наслідків. У ТОВ «Мостплюсс» відсутні об'єкти оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, серед яких є і позивач, відсутні матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Встановлені порушення ч. 1,5 ст. 203, ст.ст. 215, 228 ЦК України у частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Зазначено, що первині бухгалтерські документи, складені між позивачем та ТОВ «Мостплюсс» через їх невідповідність сутності, не несуть доказовості відносно здійснення господарської операції та не є документами, які можуть бути підставою відображення позивачем в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, за висновками податкового органу, операції з отримання послуг з порізки металоконструкцій від фізичних осіб приватних підприємців не спрямовані на отримання позивачем доходу, тому їх неможливо вважати пов’язаними з господарською діяльністю, до того ж сам факт отримання таких послуг не доведено підтверджуючими бухгалтерськими документами.

Щодо податку на додану вартість. Окрім нікчемних правочинів, укладених з ТОВ «Мостплюсс», позивач мав відносини з ПП «Грандінвест Холдинг». Так, з останнім було укладено договір на поставку товарів. При перевірці податкового кредиту шляхом співставлення реєстру отриманих податкових накладних з ПДВ було встановлено відсутність оригіналу податкової накладної від ПП «Грандінвест Холдинг» на 352 000,00грн., яка б надавала право на включення 58666,67грн. до складу податкового кредиту з ПДВ.

На підставі акту перевірки відповідачем 27.03.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000562310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 155 470 грн., з яких за основним платежем - 124376грн., та 31094 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000552310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 71 164 грн., з яких за основним платежем – 71 163 грн., та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скасування зазначених податкових повідомлень-рішень і є предметом адміністративного позову позивача.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні рішення відповідача, виходив з наступного.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про фіктивність господарських операцій з ТОВ ««Мостплюсс», відсутність оригінала податкової накладної ПП «Грандінвест Холдинг», яка б надавала право позивачу на включення 58666,67грн. до складу податкового кредиту з ПДВ, та недоведеність доцільності залучення фізичних осіб приватних підприємців до операцій з порізки металоконструкцій, оскільки такі послуги не спрямовані на отримання позивачем доходу.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, встановив, що позивач надав достатню кількість доказів на підтвердження фактів виконання ним та ТОВ ««Мостплюсс» зобов'язань за договорами, зокрема, це первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські платіжні доручення).

Згідно з ч.1 статті 215 ЦК України, підставою для визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.1,5 ст. 203 ЦК України).

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Викладені в Акті перевірки висновки щодо того, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ ««Мостплюсс», не пов’язані з веденням господарської діяльності, так як діяльність останнього полягала в проведенні безтоварних операцій та не була покликана створювати реальні юридичні наслідки, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на їх підтвердження.

Укладені позивачем та контрагентом договори в судовому порядку не оспорювались; таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договорів недійсними немає.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як встановив суд першої інстанції, відповідач не заперечував факту існування господарських відносин позивача з ПП «Грандінвест Холдинг», лише вказував на відсутність оригінала податкової накладної, на підставі якої позивач мав би право на включення 58666,67грн. до складу податкового кредиту з ПДВ.

В той же час, позивач надав суду для огляду оригінал цієї накладної, на підставі чого суд дійшов висновку, що останній включив до податкового кредиту кошти, підтверджені належним чином оформленою податковою накладною.

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, які сплачені приватним підприємцям за надання послуг з різання металу слід зазначити наступне.

Господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Позивач займається реалізацією металопродукції. Залучення приватних підприємців до різання металу обумовлювалось виробничою необхідністю та відсутністю належних засобів для виконання певних дій. Порізаний метал надалі реалізувався покупцям. Витрати на різання металу здійснювались як компенсація вартості послуг, які придбавались позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для визначення суми видатків підприємства як валових витрат, необхідно встановити: наявність належної податкової правосуб'єктності сторін; факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, послуга, видаткові накладні, та інші первинні документи); встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, надані ним в підтвердження формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доказів на спростування реальності наданих послуг та здійснених операцій, підтверджених документально, відповідачем суду надано не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012р. у справі № 1170/2а-1160/12 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 09.04.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак