Ухвала суду № 38360851, 20.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2014 рокусправа № 1109/12555/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської міської ради Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 березня 2013 року у справі № 1109/12555/12 (2а/404/84/13) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, третя особа - Приватне підприємство "АПСНИ" про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення Кіровоградської міської ради (далі-відповідач) від 11.12.2012 року № 2120, яким було задоволено протест прокурора від 16 листопада 2012 року №2-9377 та скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 06.11.2008 року № 1411.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що оскаржуване рішення Міськради прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки рішення органів місцевого самоврядування, які встановлюють право власності, право користування, можуть бути скасовані тільки в судовому порядку.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 березня 2013 року позовні вимоги задоволено, оскаржене рішення відповідача скасоване.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 березня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.11.2008р. Кіровоградська міська рада рішенням № 1411 затвердила позивачу містобудівне обґрунтування внесення змін до містобудівної документації (Генерального плану міста Кіровограда), зміни функціонального та цільового призначення земельної ділянки для розміщення об'єкта «Торговельно-побутовий комплекс по АДРЕСА_1»; затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та передати позивачу в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1918,56 кв. м (вулиць, набережних, площ) по АДРЕСА_1 під розміщення торговельно-побутового комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі; затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та передала позивачу в оренду на 10 років земельну ділянку площею 4097,51 кв. м (вулиць, набережних, площ) по АДРЕСА_1 під розміщення торговельно-побутового комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

На виконання рішення Кіровоградської міської ради № 1411 від 06.11.2008 року між сторонами укладено договір оренди землі № 30 від 26.03.2010 року, терміном дії на 10 років, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.07.2011 року за № 351010004000181.

21.06.2010 року між позивачкою та Приватним підприємством "АПСНИ" укладено договір суборенди земельної ділянки, про що в державному реєстрі земель вчинено запис за № 041039000078.

16.11.2012 року прокурор м. Кіровограда вніс протест на рішення Кіровоградської міської ради від 16.11.2008 року № 1411 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1», в якому, посилаючись на те, що рішення в порушення законів України винесено без врахування інтересів територіальної громади міста, вимагав від відповідача скасувати таке рішення.

Кіровоградська міська рада своїм рішенням № 2120 від 11 грудня 2012р, відповідно до статей 140, 146 Конституції України, статей 26,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши протест прокурора м. Кіровограда, вирішила: задовольнити протест прокурора м. Кіровограда від 16.11.2012 року № 2-9377 вих-12 та скасувати рішення Кіровоградської міської ради від 06.11.2008 року № 1411 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1».

Визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради № 2120 від 11 грудня 2012 року і стало предметом адміністративного спору.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту даної статті, суб'єкт владних повноважень повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законом; зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

У п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 «У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)» визначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення Кіровоградської міської ради №1411 від 06.11.2008року, яке потім було скасоване відповідачем, позивачем було укладено договори оренди та суборенди землі під розміщення торгівельно-побутового комплексу.

Тобто, відповідно до приписів цього рішення вже виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкт цих правовідносин - позивач у справі заперечує проти їх зміни чи припинення. За таких наявних обставин, орган місцевого самоврядування не мав права з ініціативи прокурора скасовувати своє попереднє рішення, оскільки це можливо було здійснити лише у судовому порядку.

Суд прийшов до висновку, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано і без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо, без використання повноважень з належною метою.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскарженого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської міської ради Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 березня 2013 року у справі № 1109/12555/12 (2а/404/84/13) - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак