Постанова № 38359297, 08.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року о 15 год. 16 хвСправа № 808/1529/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шари І.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, м. Запоріжжя до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області про оскарження рішення та дій суб'єкта владних повноважень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області (далі - Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ Запорізької області, відповідач), в якому позивач, з наступними уточненнями, просить:

- визнати дії відповідача щодо виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 11.01.2014 за №37945458 неправомірними;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №41476967 від 14.01.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.01.2014 відповідачем у межах виконання виконавчого провадження №37945458 було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 285592,97 грн. Одночасно з завершенням виконавчого провадження №37945458, а саме 13.01.2014 року відповідачем вчинено дії, які суперечать діючому законодавству, а саме: виділено у окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 11.01.2014 за №37945458, про що 14.01.2014 винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження за №41476967. Позивач вказує, що зважаючи, що виконавче провадження №37945458 було не закінчено на підставі ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а повернуто стягувачу за його заявою на підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», то застосовувати положення норми ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень відповідач не мав законних підстав. На думку позивача це означає, що чинним законодавством не передбачено виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у разі повернення виконавчого документу стягувачу з підстав ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача щодо виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.01.2014 за №37945458 є незаконними (неправомірними). На підставі викладеного позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позивач в судове засідання не прибув, 08.04.2014 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому також зазначив, що позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, 08.04.2014 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Крім того, 04.04.2014 від представника відповідача до суду надійшов лист (вх.№13092 від 04.04.2014), в якому він зазначив, що не заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 33, 35, 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що 18.05.2013 щодо ОСОБА_1 Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №37945458 з виконання виконавчого листа №0818/2078/2012, виданого 30.01.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя (а.с.8).

11.04.2014 Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області винесено Постанову №37945458 про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.11), відповідно до якої постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 285592,97 грн.

13.01.2014 Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області винесено Постанову №37945458 про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.13).

14.01.2014 щодо ОСОБА_1 Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №41476967 (а.с.14) з виконання Постанови Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ №37945458 від 11.01.2014 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 285592,97 грн.

ОСОБА_1 не погоджуючись з такими діями відповідача оскаржив їх та вказану постанову до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №606-XIV).

Крім того, окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція №512/5).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.7 ст. 28 Закону України №606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

За правилами пп.3.7.4 п.3.7 Розділу 3 Інструкції №512/5 у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

За приписами ч.1 ст. 49 Закону України №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Пунктом 1 ч.1 ст. 47 Закону України №606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Частиною 3 ст. 47 Закону України №606-XIV встановлено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що стягувач у виконавчому провадженні №37945458 звернувся до Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Запорізької області із заявою б/н від 11.01.2014, в якій на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» просив повернути виконавчий лист №0818/2078/2012, виданий 30.01.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.

У зв'язку з викладеним 13.01.2014 Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ Запорізької області на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено Постанову №37945458 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Таким чином, оскільки виконавче провадження №37945458 було не закінчено на підставі ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», а повернуто стягувачу за його заявою на підставі п. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» суд вважає, що застосовувати положення норми ч. 7 ст, 28 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень відповідач не мав законних підстав.

Отже, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства України суд дійшов висновку, що чинним законодавством не передбачено виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у разі повернення виконавчого документу стягувачу з підстав ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії головного Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ щодо виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.01.2014 за №37945458 є необґрунтованими та протиправними, отже перший пункт позовних вимог підлягає задоволенню.

Стосовно другого пункту позовних вимог, а саме про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №41476967 від 14.01.2014 суд вважає, що він також підлягає задоволенню, оскільки є похідним від першого пункту позовних вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач позовні вимоги визнав, зазначивши, що не заперечує проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відтак визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому - суд приймає його.

Враховуючи все вищевикладене судом встановлено, що Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області при виділенні в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 11.01.2014 за №37945458 - діяв всупереч вимог законодавства, тому такі дії є необґрунтованими та протиправними, отже постанова про відкриття виконавчого провадження №41476967 від 14.01.2014 зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2-12, 71, 86, 94, 112, 158-163, 167, 181 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області щодо виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 11.01.2014 за №37945458 неправомірними.

Скасувати постанову Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області №41476967 від 14.01.2014 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп. (сімдесят три гривні 08 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара