Рішення № 38358228, 16.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3673/14 16.04.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про стягнення 20055,28 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 20055,28 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоди, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Від Позивача 24.03.2014 через відділ діловодства суду надійшла заява з документами за виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а саме: акт виконаних робіт щодо фактичного проведення відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля та довідка за підписами керівника та головного бухгалтера про залишкову суму боргу відповідача на дату винесення цієї ухвали в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, у поданій заяві Позивач просить суд розглянути справу за відсутності його повноважного представника та за наявними матеріалами.

Відповідач заявлені вимоги не визнає, зокрема, оскільки Позивачем визначено розмір шкоди без оцінки її у встановленому законом порядку, не було отримано згоди вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на користь СТО, та не доведено, що ТОВ «Автоком кузовний ремонт» має право здійснювати діяльність як СТО. Крім того Відповідач не визнає заявлені вимоги, оскільки його страхувальник не повідомляв його у встановлений законом строк про настання ДТП, а Позивач не викликав Відповідача для огляду пошкодженого у ДТП Застрахованого автомобіля.

Представники Відповідача в судові засідання не з'являлися, хоча судом було вчинено всі належні дії для повідомлення їх про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду були надіслані на адресу місцезнаходження Відповідача, яка містяться в матеріалах справи та згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, та ухвали були отримані Відповідачем 17.03.2014 та 07.04.2014, про що містяться відмітки на повідомленнях про вручення поштового відправлення, а відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судове засідання покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2013 по вул. Залізничній в смт. Калинівка Васильківського району, була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобілем «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, при зміні напрямку руху розпочав маневр розвороту, не переконавшись, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив пункти 2.3-б, 10.1 та 10.4 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_2 на праві власності, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 29.05.2013 (далі - Договір добровільного страхування); вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ «Укрсоцбанк».

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок № КР-0000365 від 29.07.2013 ТОВ «Автоком кузовний ремонт» (ремонтного СТО Застрахованого автомобіля) на суму 22365,28 грн. (в т.ч. ПДВ), Позивачем було складено Страховий акт № ДККА-29481 від 07.08.2013, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 21055,28 грн. на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №13811 від 07.08.2013.

Про фактичне відновлення Застрахованого автомобіля на СТО ТОВ «Автоком кузовний ремонт» свідчить залучений до матеріалів справи акт виконаних робіт від 30.08.2013 № КР-0000365 на суму 21055,28 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_1, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.08.2013 у справі № 362/4441/13-п.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як особи, яка експлуатує автомобіль «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/0166682 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АЕ/0166682 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_1, на час спірної ДТП.

Позивач звертався до Відповідача з вимогою № 11/7077 від 11.10.2013 про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП, та дану вимогу Відповідачем було отримано 15.10.2013, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

У подальшому між сторонами мало місце листування щодо надання Відповідачу додаткових документів по обставинам ДТП та завданим Застрахованому автомобілю пошкодженням (копії листів залучено до позову та відзиву на позов), та згідно останнього листа № 59 від 08.01.2014 Відповідач визнає обґрунтованим розмір шкоди 20055,28 грн. (21055,28 грн. мінус 1000 грн. франшизи) та гарантує її подальшу виплату. Проте в матеріалах справи відсутні докази задоволення Відповідачем вимоги Позивача в добровільному порядку та сплати 20055,28 грн.

Щодо викладених у відзиві заперечень Відповідача стосовно розміру шкоди, заявленої Позивачем до стягнення з Відповідача в межах даного господарського спору, а також інших заперечень проти обґрунтувань позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, відповідно до вимог вищенаведених статей, у випадку настання ДТП, страховиком винної особи підлягає відшкодуванню, зокрема, у встановленому законом порядку оцінена шкода, що пов'язана з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням його зносу.

На необхідність врахування зношеності пошкодженого майна, при стягненні на користь потерпілого його вартості, також наголошує Верховних Суд України у правовій позиції, викладеній в п. 9 постанови Пленуму від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Однак ані норми вищенаведених, ані інших законів законодавства не зобов'язують Позивача замовляти та оплачувати суб'єкту оціночної діяльності проведення дослідження та складання відповідного висновку про оцінку шкоди, що пов'язана з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням його зносу, внаслідок пошкодження у ДТП.

Так, проведення оцінки майна по визначенню збитків або розміру відшкодування на підставі частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» є обов'язковим у встановлених законом випадках. Проте імперативної норми, яка би зобов'язувала страховика в обов'язковому порядку звертатися до суб'єктів оціночної діяльності, визначених вищезгаданим Законом, чинне законодавство не містить.

Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.

При цьому, обов'язок доведення певних фактів та обставин, у відповідності до ст. 33 ГПК України, покладається саме на ту особу, яка на них посилається.

Тобто, Позивач повинен довести суду обгрунтованість розміру шкоди та застосованого ним коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, а Відповідач натомість повинен спростувати належними засобами доказування встановлений Позивачем за його оцінкою в страховому акті розмір шкоди та порядок його розрахунку, та довести, який саме розмір шкоди є обґрунтованим на думку Відповідача, або взагалі довести, що шкода не завдавалась та дорівнює нулю.

У відповідності до рахунку № КР-0000365 від 29.07.2013 ТОВ «Автоком кузовний ремонт» (ремонтного СТО), для відновлення Застрахованого автомобіля необхідно використати деталей, матеріалів та виконати робіт на загальну суму 22365,28 грн. (в т.ч. ПДВ), але враховуючи умови Договору страхування Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в меншому розмірі, ніж у рахунку, зокрема в розмірі 21055,28 грн.

Фактичне відновлення Застрахованого автомобіля, враховуючи надану СТО ТОВ «Автоком кузовний ремонт» знижку, відповідно до акта виконаних робіт від 30.08.2013 №КР-0000365, коштувало 21055,28 грн.

При цьому, наведені в акті виконаних робіт від 30.08.2013 №КР-0000365 матеріли, деталі та роботи на загальну суму 21055,28 грн. знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також не спростовано належними засобами доказування, що вартість робіт по відновленню автомобіля в розмірі 21055,28 грн. є необґрунтованою або завищеною.

При цьому, Відповідачем не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного і обґрунтуваного Позивачем розміру шкоди, а також не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

Висновку сертифікованого оцінювача або аварійного комісара щодо встановлення обґрунтованого на думку Відповідача розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля у ДТП, враховуючи коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля, суду також надано не було.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, та Відповідачем не доведено суду протилежного.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.

Разом з тим, Відповідачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.

Отже, документом, який підтверджує розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, та який відповідно, за умови нульового коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, дорівнює розміру шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля внаслідок ДТП, є акт виконаних робіт від 30.08.2013 №КР-0000365 на суму 21055,28 грн.

Крім того, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ/0166682 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), виходячи з вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням нульового коефіцієнту фізичного зносу (21055,28 грн.), за мінусом франшизи (1000 грн.), при цьому в межах суми, що перейшла до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (20055,28 грн.), та отже в сумі 20055,28 грн.

При цьому, суд зазначає, що відсутня вина або порушення Позивачем прав та охоронюваних законом інтересів Відповідача, через те, що страхувальник останнього не повідомляв Відповідача про настання ДТП у встановлений законом строк. Суд зазначає, що такий обов'язок відповідно до п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено саме на страхувальника Відповідача, та Позивач не відповідає за виконання або не виконання покладених на страхувальника Відповідача обов'язків, та взаємовідносини між ними, які можуть бути наслідком такого невиконання.

Також Відповідачем не доведено, що Позивач або страхувальник Позивача всупереч вимогам та/або проханням Відповідача не сприяли в розслідуванні причин та обставин ДТП, та зокрема відмовили на запити Відповідача про надання необхідних документів або Застрахованого автомобіля для огляду.

Крім того, Відповідачем не доведено суду всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, який закон зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та не доведено, що в даному випадку вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що мало своїм наслідком відновлення останнього (акт виконаних робіт від 30.08.2013 №КР-0000365). Тоді як відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за вказаним договором, і Відповідачем не доведено протилежного.

Клопотання на спростування тверджень Позивача щодо того, що ТОВ «Автоком кузовний ремонт» є станцією технічного обслуговування автомобілів (СТО), Відповідачем в порядку ст. 38 ГПК України не заявлялось та відповідних доказів суду не надавалось, а тому його заперечення і в цій частині судом відхиляються. Натомість Позивачем було надано вищеописані в рішенні рахунок про вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля та акт виконання робіт, які свідчать про здійснення ТОВ «Автоком кузовний ремонт» діяльності як станцією технічного обслуговування автомобілів (СТО).

Відповідачем у відзиві також не обгрунтвоано, на якій підставі, враховуючи його лист № 59 від 08.01.2014 про визнання шкоди в розмірі 20055,28 грн. (21055,28 грн. мінус 1000 грн. франшизи) та гарантування її виплати, у подальшому Відповідач відмовився від визнання вимог Позивача та наданих йому гарантій їх виконання.

З матеріалів справи слідує, що Позивач з метою отримання коштів від Відповідача звернувся до останнього з вимогою № 11/7077 від 11.10.2013 про виплату страхового відшкодування за полісом № АЕ/0166682. Дана заява та документи, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь Позивача, були отримані Відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи, а також подальші листи Відповідача, залучені до матеріалів справи, та зокрема, що не заперечувалось ним у листі № 59 від 08.01.2014 про визнання обґрунтованим розміру шкоди 20055,28 грн. та гарантію її оплати.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, Відповідач після отримання вищезазначеної заяви та обов'язкового відповідно до закону переліку документів, у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А відтак, з огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, тобто в розмірі 20055,28 грн.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літера А; ідентифікаційний код 30859524) 20055 (двадцять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 28 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.2014

Суддя Сташків Р.Б.