Рішення № 38358227, 10.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2677/14 10.04.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Військової частини А 0351 простягнення 73 335,75 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Кляус Д.О. - представниквід відповідача Роллер В.М. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А 0351 про стягнення 73 335,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди № 1210-8 від 15.11.2010 в частині здійснення орендних платежів, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період з листопада 2010 по грудень 2012 у розмірі 66 224,26 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 884,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 468,08 грн. та 3% річних у розмірі 758,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/2677/14 та призначено розгляд справи на 19.03.2014.

В судовому засіданні 19.03.2014 оголошувалась перерва до 10.04.2014.

В судове засідання, призначене на 10.04.2014, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подане 07.04.2014 клопотання про застосування до вимог про стягнення пені наслідків спливу строку позовної давності, а також подав клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за 2010 рік.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком») та Військовою частиною А 0351 укладено договір № 1210-8 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину спеціалізованого технологічного приміщення, розташоване в м. Києві на другому поверсі чотириповерхового будинку № 18, корпус 2 по бульвару Тараса Шевченка, в кім. № 301 загальною площею 2 кв.м спеціалізованих технологічних приміщень для розміщення обладнання зв'язку.

Відповідно до п. 2.1 Договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в п. 1.1 цього Договору.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування об'єкт оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі майна від 15.11.2010.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 789 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку 1.

Як встановлено п. 3.2 Договору, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, за 2 кв.м всієї орендованої площі становить 1 604,46 грн., в тому числі ПДВ (20 %) 267,41 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Крім того, умовами Договору (п.п. 3.4, 3.5) передбачено, що орендар оплачує витрати на утримання майна окремо в строк, зазначений у п. 3.1 Договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі. Крім цього, у разі неможливості визначення суми компенсації витрат на утримання майна, експлуатаційні витрати можуть нараховуватись в розмірі 25 % від суми орендної плати. Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, витрати на організацію та обслуговування систем енергоживлення на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п. 3.1 Договору.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом 6.1.3 встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів належним чином виконано не було, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період користування майном з листопада 2011 по грудень 2012 у розмірі 66 224,26 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем факту наявності вказаної заборгованості належними та допустимими доказами не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не подано.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє від обов'язку сплати передбачених Договором платежів з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція щодо того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за Договором у розмірі 66 224,26 грн. за період з листопада 2011 по грудень 2012.

Водночас, суд відзначає, що згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В рамках даної справи позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості зі сплати орендних платежів за період користування майном з листопада 2011 по грудень 2012. При цьому, з огляду на положення п. 3.1 Договору, строк виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів за кожний місяць оренди наставав 20 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 18.02.2014. В той же час, строк виконання зобов'язання відповідача зі сплати орендних платежів за користування майном в період з листопада по грудень 2010 року (рахунок № 2700г-1 від 31.12.2010 на суму 20 664,58 грн.) настав 20.01.2011.

Отже, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за Договором зі сплати платежів, нарахованих за період користування майном до 31.12.2010.

В судовому засіданні 10.04.2014 представником відповідача подано клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за 2010 рік.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів за 2010 рік у розмірі 20 664,58 грн., про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами, то за таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендних платежах у розмірі 20 664,58 грн. (нарахованих за користування майном у 2010 році) необхідно відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача решти суми заборгованості - у розмірі 45 559,68 грн. (нарахованих за період користування майном з 01.01.2011 по 31.12.2012) є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 884,89 грн. пені, 758,52 грн. 3% річних та 1 468,08 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Проте, оскільки обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат (із зазначенням періоду нарахування) позивачем не подано, а на підставі доданого до позовної заяви розрахунку неможливо встановити порядок нарахування позивачем відповідних сум та здійснити перерахунок сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат на предмет їх відповідності положенням законодавства (в тому числі щодо пені - положенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), в задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд відмовляє.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 45 559,68 грн.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 0351 (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 09965650) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, ідентифікаційний код 16479714) заборгованість у розмірі 45 559 (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 1 134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 93 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.04.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова