Ухвала суду № 38357993, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/45255/11

№ К/9991/45255/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011

у справі № 2а-16642/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дісті»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 04.11.2010 № 0000181540/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.10.2010 за № 2955/15-412/36035310, про порушення норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено суму податкового кредиту у податковому обліку за квітень 2010 року на загальну суму 6632,27 грн., у зв`язку з включенням до його складу ПДВ у вказаній сумі за наслідками нікчемного правочину з ТОВ «Дерекс 21», внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 6632,27 грн. за квітень 2010 року.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000181540/0 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 9948,41 грн. (у т.ч. 6632,27 грн. - основний платіж та 3316,14 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Як встановлено у судовому процесі, між позивачем (покупець) та ТОВ «Дерекс-21» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 16.04.2010 № 100416-2 щодо поставки позивачу товару (комп'ютерні комплектуючі), за наслідками яких продавець виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та відповідно сплатив вартість вказаного товару.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали посилання податкового органу на інформацію системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів такими, що не мають правового значення та не впливають на правомірність формування позивачем сум податкового кредиту.

Будь-яких доводів на спростування факту господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дерекс-21» з поставки товарів, податок на додану вартість у ціні за які включений до податкового кредиту, ДПІ не наводить.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку обставинам, на які посилається ДПІ та обґрунтовано зробили висновок про індивідуальний характер відповідальності платника податків за виконання податкового обов'язку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош