Ухвала суду № 38357990, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/14663/11

№ К/9991/14663/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011

у справі № 2-а-12319/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 20.09.2010 № 000031155/1.

У касаційній скарзі Харківська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.08.2010 за № 3200/155/24284611, про порушення норм підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено суму податкового кредиту у податковому обліку за червень 2010 року на загальну суму 168903,85 грн. у зв`язку з включенням до його складу ПДВ за податковими накладними ПП «Летол» у вказаній сумі з огляду на не надання цим контрагентом позивача до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 168904,00 грн. за червень 2010 року.

За наслідками висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 № 000031155/1 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 202684,80 грн. (у т.ч. 168904,00 грн. - основний платіж та 33780,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Як встановлено у судовому процесі, за наслідками виконання господарських операцій з поставки позивачу ПП «Летол» бітуму згідно з договором купівлі-продажу від 30.04.2009 № 7, укладеного між позивачем і ПП «Летол», позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за червень 2010 року.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, а саме: копій податкових та видаткових накладних, актів приймання-передачі, товаро-транспортних накладних на перевезення бітуму, виписок за особовим рахунком позивача у банку (а.с. 25-31, 132-140, 145-173), оцінка яким дана з дотриманням норм ст.86 КАС України, суди попередніх інстанції, встановивши факт реального характеру поставки позивачу бітуму ПП «Летол», дійшли юридично обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року у сумі 168904,00 грн.

Суди зробили правильний висновок, що вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош