Постанова № 38357989, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/29333/11

№ К/9991/29333/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011

у справі № 2-а-9324/10/2270 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Едпол»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 № 0001492342/0.

У касаційній скарзі Кам'янець-Подільська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 02.11.2010 за № 2206/234/33168743, про порушення норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено суму податкового кредиту у податковому обліку за лютий 2010 року на 275737,00 грн., у зв`язку з включенням до його складу ПДВ за операціями з проведення модернізації основних фондів (обладнання), які не підтверджені первинними документами, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010 року на 86400,00 грн. та завищено залишок від`ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 189337,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 № 0001492342/0 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 129600,00 грн. (у т.ч. 86400,00 грн. - основний платіж та 43200,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (продавець) та ВАТ «Модуль» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна від 01.02.2010 № 2/2010, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 04.02.2010, продавець передав у власність (вільне користування, розпорядження, в тому числі, здійснення модернізації, поліпшення тощо) покупця товар (будівельна техніка) загальною вартістю 903242,00 грн.(у т.ч. ПДВ 150540,00 грн.). За наслідками виконання вказаного договору продавець виписав покупцю видаткову на податкову накладні, сторони підписали акт приймання-передачі товару.

У подальшому між позивачем (покупець) та ВАТ «Модуль» (продавець) був укладений інший договір купівлі-продажу від 26.02.2010 № 1/2010, відповідно до якого ВАТ «Модуль» продав покупцю товар загальною вартістю 3781500,00 грн.(у т.ч. ПДВ 630250,00 грн.). Асортимент товару та його кількість за цим договором ідентичні товару, переданому позивачем на користь «ВАТ «Модуль» за договором від 01.02.2010 № 2/2010. На підтвердження виконання договору від 26.02.2010 № 1/2010 продавець виписав покупцю видаткову та податкову накладні, сторони підписали акт приймання передачі товару, покупець (позивач) сплатив його ціну. Реальність операцій з поставки як за договором від 01.02.2010 № 2/2010, так і за договором від 26.02.2010 № 1/2010 податковим органом не оспорюється.

Доводячи правомірність податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010 № 0001492342/0, ДПІ посилається на завищення позивачем суми податкового кредиту у податковому обліку за лютий 2010 року внаслідок безпідставного включення до його складу суми ПДВ, сплаченої у ціні викупу у ВАТ «Модуль» обладнання, яка значно перевищує ціну продажу ним цього ж майна цьому ж контрагенту у цьому ж податковому періоді (лютий 2010 року), при тому, що під час перевірки надані документи, які підтверджують витрати ВАТ «Модуль» на модернізацію обладнання в лютому 2010 року лише в сумі 792363,00 грн. та при відсутності інших факторів, які могли б вплинути на багаторазове збільшення ціни.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з реального характеру поставки позивачу товару за договором від 26.02.2010 № 1/2010. Суди зробили висновок, що відсутність у ВАТ «Модуль» документів на підтвердження модернізації обладнання, поставленого позивачу, в обсязі, який би відповідав ціні продажу (з врахуванням вартості обладнання станом на 01.02.2010), не позбавляє позивача права на податковий кредит на всю суму ПДВ, нараховану в ціні придбаного обладнання.

З таким висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитись.

За змістом норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 однією з визначальних умов для включення сум ПДВ, сплачених у вартості товарів (послуг), до податкового кредиту є зв`язок придбаних товарів (послуг) із господарською діяльністю платника податку. За змістом правової норми цього підпункту до податкового кредиту не можуть бути включені суми ПДВ, сплачені у вартості товарів (послуг), які не відповідають загально прийнятим правилам та діловій меті будь-якого господарювання.

Враховуючи, що зворотній викуп позивачем одного і того ж товару (обладнання) був здійснений у межах одного календарного місяця, а будь-яких доказів на обґрунтування об'єктивності підстав значного збільшення його ціни, зокрема щодо модернізації, ремонту, поліпшення і таке інше, окрім як витрат на модернізацію в сумі 792363,00 грн., або щодо зміни ринкових або індивідуально визначених особливостей обладнання, ні під час перевірки, ані в судовому процесі позивач не надав, суди попередніх інстанцій, всупереч нормі підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, не звернули увагу на те, що позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ, нараховану на ціну, яка більше ніж на 20% перевищує його звичайну ціну.

Отже, податковим органом було правомірно зменшено у податковому обліку позивача за лютий 2010 року податковий кредит та донараховано суму податкових зобов`язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2010 № 0001492342/0.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення..

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити, скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011; у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош