Ухвала суду № 38357962, 23.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року м. Київ К/800/34453/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Федорова М.О.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року

у справі № 2а-16081/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Інфант»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Компанія «Інфант» звернулось у листопаді 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0000690700.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2013 року скасована та прийнята нова постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення за липень 2012 року позивача, за результатами якої складено акт від 06.09.2012 року № 212/15-314/33304497, який містить висновки податкового органу, що згідно до п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивач позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 752 739,00 гривень, оскільки з дати виникнення права позивача на відшкодування вказаної суми податкового кредиту минуло 1095 днів.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0000690700, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 752 739,00 гривень.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки позивачем протягом 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість і тому останній, згідно п. 102.5 ст. 102 ПК України позбавляється права на бюджетне відшкодування залишку від'ємного значення у розмірі 752 739,00 гривень.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до вимог п. 102.5 ст. 102 ПК України, на яку посилався суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, строк у 1095 днів встановлюється для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, що у даній справі спір виник з приводу правильності формування позивачем від'ємного значення податку на додану вартість та правомірності зменшення його розміру відповідачем. Тому, перш за все, необхідно розрізняти два поняття - переплата (помилково та/або надміру сплачені кошти) з податку та від'ємне значення об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Тобто переплата з податку на додану вартість існуватиме тільки у тому разі, якщо платник податку сплатив до бюджету податкове зобов'язання вище за розмір узгодженого.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Що стосується бюджетного відшкодування податку на додану вартість, то згідно вимог п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення сум бюджетного відшкодування подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації

Як передбачено п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Якщо ж платник податку, всупереч нормам ПК України, своєчасно не заявив про бюджетне відшкодування, а продовжував декларувати від'ємне значення податку, то в такому разі, на думку суду апеляційної інстанції, скористатися правом на відшкодування можливо лише в межах 1095 днів. Реалізувати таке право можливо шляхом подання уточнюючого розрахунку за період, в якому воно виникло, якщо цей період потрапляє в межі 1095 днів.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, якщо різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду має від'ємне значення, відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто при виникненні від'ємного значення платник податку повинен: або врахувати його в рахунок зменшення існуючого податкового боргу; або, у разі відсутності податкового боргу, віднести до складу податкового кредиту наступного періоду.

Водночас, відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді платник податку (за наявності від'ємного значення у попередньому періоді) декларує від'ємне значення, то він повинен: задекларувати бюджетне відшкодування (при виконанні передбачених ПК України умов); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування зарахувати до складу податкового кредиту наступного періоду.

Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за № 197/18935, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

З аналізу наведених норм, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що п. 102.5 ст. 102 ПК України встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто «переплати», а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення «переплата», тобто такі суми податку на додану вартість не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, якщо від'ємне значення відображається правомірно (у зв'язку з відсутністю у платника податку права на бюджетне відшкодування), то строків давності для його відображення не передбачено. Оскільки, як визначено листом Державної податкової служби України від 12.01.2012 року № 808/7/15-3417-16 платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Компанія «Інфант» має залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, що виник як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: за листопад 2008 року в розмірі 46 527,00 гривень; грудень 2008 року в розмірі 80 000,00 гривень; лютий 2009 року в розмірі 48 224,00 гривні; березень 2009 року в розмірі 162 475,00 гривень; квітень 2009 року в розмірі 91 327,00 гривень; травень 2009 року в розмірі 162 852,00 гривні; червень 2009 року в розмірі 3525,00 гривень; липень 2009 року в розмірі 157 809,00 гривень, який після бюджетного відшкодування включило до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до повного погашення, що відображено у рядку 24 в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 752 739,00 гривень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не вчинялися дії та заходи щодо повернення надміру сплачених сум до бюджету та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, натомість було правомірно включено до складу податкового кредиту звітного періоду від'ємне значення попередніх податкових періодів.

Крім того колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача, в обґрунтування правомірності свого рішення, на лист Державної податкової служби України від 06.04.2012 року № 1055/7/15-3417-03, оскільки, як вірно зазначено апеляційним судом, в ньому роз'яснюється порядок формування податкового кредиту у разі, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, тобто щодо безоплатно отриманих товарів/послуг. Так, як у даному випадку товари/послуги отримані позивачем були оплачені вчасно.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає беззаперечною позицію суду апеляційної інстанції, що висновки суду першої інстанції про правомірність рішення відповідача щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 752 739,00 гривень є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про задоволення вимог ТОВ «Компанія «Інфант».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року у справі № 2а-16081/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) М.О. Федоров З оригіналом згідно З оригіналом згідно