Ухвала суду № 38345261, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/503/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинський райагротехсервіс" до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинський райагротехсервіс" звернувся до суду з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2010 року № 0000152300 та № 0000701700.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Яготинська міжрайонна державна податкова інспекція в Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Яготинський райагротехсервіс» зареєстроване Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області 18 жовтня 2012 року та є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Яготинський райагротехсервіс».

ТДВ «Яготинський райагротехсервіс» є сільськогосподарським підприємством та перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

Протягом серпня-вересня місяців 2012 року посадовими особами Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 13 вересня 2012 року № 287/2200/13724194.

Проведеною перевіркою встановлено порушення, у тому числі, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України в частині несплати на спеціальний рахунок в банку самостійно визначеного податкового зобов'язання у розмірі 365 482,27 грн., пункту 4.3 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб, які при здійсненні господарської діяльності з позивачем не надали останньому копій свідоцтв про державну реєстрацію їх як суб'єктів підприємницької діяльності.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 року №00000152300 та № 0000701700, згідно з якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 444 917,77 грн., та податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65,10 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

В силу п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11, сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до п. 3 вищевказаного Порядку, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Статтею 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З наведеного вбачається, що у разі виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності і останні не надають підприємству зазначені вище документи, то таке підприємство - податковий агент повинно виконати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з виплачуваних підприємцям доходів.

Як вбачається з Акта перевірки, посадові особи Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області дійшли висновку про несплату позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на спеціальний рахунок у банку, у тому числі: за березень 2011 року - 30 855,17 грн., за травень 2011 року - 3 377,00 грн., за листопад 2011 року - 192 582,10 грн., за лютий 2012 року - 41 007,00 грн., за квітень 2012 року - 8 175,00 грн., за травень 2012 року - 89 486,00 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що наявні на спеціальному рахунку позивача переплати (накопичені кошти) не могли бути зараховані податковим органом в рахунок погашення самостійно визначених платником зобов'язань з ПДВ, а відтак у позивача утворився борг зі сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано той факт, що у Товариства по спеціальному рахунку рахувались переплати (надмірно сплачені кошти), які і повинні були бути зараховані податковим органом в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ, що виникали.

Так, наявність переплат на спеціальному рахунку позивача підтверджується Актом звірки від 01 жовтня 2012 року.

Крім того, дослідженням декларацій позивача з ПДВ та платіжних доручень зі сплати зобов'язання з ПДВ по вказаним деклараціям за період, що перевірявся, розбіжностей не встановлено.

Також, як вбачається з облікової картки платника податку за Товариством не рахується недоїмки зі сплати самостійно визначених податкових зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість висновків відповідача щодо порушення позивачем пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України в частині не сплати на спеціальний рахунок в банку самостійно визначеного податкового зобов'язання.

Крім того, як вбачається з листа Державної податкової служби України від 02 листопада 2012 року №4711/0/61-12/15-3115, у випадку надмірного перерахування коштів на спеціальний рахунок, зазначені кошти поверненню платнику податку не підлягають та враховуються ним у рахунок майбутніх перерахувань на спеціальний рахунок.

З наведеного слідує, що платник податку, який обрав спеціальний режим оподаткування у відповідності до статті 209 Податкового кодексу України, має право вносити на спеціальний рахунок надлишкові суми по ПДВ (суми переплати) та зараховувати зазначені кошти в рахунок майбутніх платежів, що свідчить про помилковість висновків відповідача норм при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 року №00000152300 прийняте відповідачем протиправно.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 16.04.2014 року..

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.