Постанова № 3833234, 20.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20.02.2009 р.                                                                                 № 9/329

10:42

За позовомДочірнього підприємства «Абпланалп Україна»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000552302/3 від 28.03.2008 р. та № 0000542302/3 від 28.03.2008 р. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

          Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000552302/3 від 28.03.2008 р. та № 0000542302/3 від 28.03.2008 р.

          18.12.2008 р. представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, якою підтримав заявлені позовні вимоги та додатково просить відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відповідачем не проведена перевірка контрагентів позивача при невизнанні податкових накладних, позивачем не здійснено подвійне віднесення витрат на відрядження працівника до валових витрат. При цьому, правомірно віднесено до валових витрат оплату з проведення технічного обслуговування та по роботі по заміні ножів на револьверному діропробивному пресі.

          Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем порушено норми останніх.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до акту перевірки від 03.09.2007р. № 490/1-23-02-24724151 (далі –Акт перевірки) податковою службою встановлено порушення позивачем пп.7.2.1, 7.2.3 п.72., пп. 7.4.2. п.7.4. статті 7 "Про податок на додану вартість" (№ 168/97-ВР від 03.04.1997; далі –Закон про ПДВ). Порушення полягає в тому, що підприємством включено безпідставно до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 1715,00 гривень по податкових накладних, які оформлені неналежним чином, а саме: відсутність оригіналу податкової накладної, податкового номеру платника податку –покупця, місця розташування юридичної особи –платника ПДВ, номер свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість за січень 2006 року № 6858 та за лютий 2006 року № 972.

За результатом перевірки та апеляційного оскарження в адміністративному порядку Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0000552302/3 від 28.03.2008 р., яким визначено Дочірньому підприємству «Абпланалп Україна»податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 21441,00 грн., з яких: 14294,00 грн. –основний платіж, 7147,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи зазначене, а також беручи до уваги норми Закону про ПДВ суд вважає необхідним зазначити, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку податкової служби про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону про ПДВ, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Таким чином, податковою службою згідно змісту Акту перевірки не підтверджено чи спростовано ідентифікацію контрагентів позивача, не перевірено інформацію про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій та сплати податку на додану вартість та його сум. Податковою службою в Акті перевірки не встановлено та не доведено належними доказами в судовому засіданні факту не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Таким чином рішення відповідача в цій частині позовних вимог не відповідає принципам встановленим ч.3. статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості, добросовісності, а за таких підстав підлягає визнанню нечинним.

У відповідності до Акту перевірки податковою службою встановлено порушення платником податку пп. 5.3.9. п. 5.3., пп. 5.4.8 п. 5.4. статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»((в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" 334/94-Вр від 28.12.1994; далі –Закон про прибуток). Порушення полягає у подвійному віднесені до складу валових витрат придбання авіаквитків у туристичної фірми “САМ”, оплаті проживання працівника в ВАТ “Готель Україна”. Зазначені висновки податкової служби здійснені на підставі проводок оформлених у бухгалтерському обліку: Д-т 93 К-т 37.1 та Д-т 37.1. та К-т37.2. відповідно.

Акт перевірки не містить будь-яких покликань на інші документи, які прямо б підтверджували зазначене порушення.

Разом з тим, позивачем надано оборотно-сальдові відомості по відповідних рахунках та картки цих рахунків, які містять розгорнутий виклад і відображення облікових операцій в бухгалтерському обліку. За змістом зазначених документів вбачається, що відповідні витрати до складу валових віднесено лише один раз. Зазначені розгорнуті відомості спростовують покликання відповідача щодо подвійного віднесення відповідних витрат до валових. Як випливає зі змісту Акту перевірки податковою службою під час перевірки оборотно-сальдові відомості та картки рахунків, за якими проводилися відповідні бухгалтерські проводки, не витребовувались у платника податків і, відповідно, не досліджувались. Крім того, не зазначені у Акті перевірки факти відмови позивача від надання відповідних первинних бухгалтерських документів за вимогою перевіряючих державної податкової служби.

За таких обставин, покликання податкової служби на наявність зазначеного порушення закону є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Актом перевірки встановлено порушення платником податків пп. 5.3.1. п. 5.3. статті 5 Закону про прибуток. Позивачем включено до складу валових витрат у 4 кварталі 2005 року оплати послуг наданих представником фірми “Finn-Power OY” Каухава з проведення технічного обслуговування та робіт по заміні ножів на револьверному діропробивному пресі Finn-Power TRS5 в місті Рівне, на ВАТ “Рівненський завод високовольтної апаратури” згідно акта виконаних робіт від 04 жовтня 2005 року.

Враховуючи матеріали справи та пояснення сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення з урахуванням наступного.

Як випливає з умов договору № 457028 віл 20 липня 2005 року (далі - Договір) ВАТ “Рівненський завод високовольтної апаратури” доручає, а позивач приймає на себе зобов’язання виконати комплекс робіт по заміні ножів на револьверному діропробивному пресі Finn-Power TRS5 в місті Рівне. У відповідності до пп.5.3. Договору виконання робіт здійснюється двома інженерами виконавця. При цьому виконавець має право для виконання робіт укладати договори субпідряду.

Актом виконаних робіт від 13 вересня 2005 року сторони договору засвідчили факт виконання робіт передбачених договором. Згідно зі змістом акту роботи виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. При цьому виконавцем від імені ДП “Абпланалп Україна” був лише інженер Свіщенко.В.В.

Позивачем також було укладено контракт № 457030 від 22 липня 2005 року з фірмою “Finn-Power OY” (далі –Контракт), за яким ДП “Абпланалп Україна” доручає, а “Finn-Power OY” приймає на себе зобов’язання з проведення технічного обслуговування та робіт по заміні ножів на діропробивному пресі Finn-Power TRS5. Додатком до зазначеного контракту було визначено місцезнаходження пресу, а саме у ВАТ “Рівненський завод високовольтної апаратури”. Виконання робіт по зазначеному контракту оформлено актом виконаних робіт від 04 жовтня 2005 року.

Пп.5.3.9. п.5.3. статті 5 Закону про прибуток встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

Аналізуючи у сукупності зазначене вище видно, що позивачем самостійно власними силами виконано роботи по заміні ножів на діропробивному пресі Finn-Power TRS5 за договором № 457028, про що свідчить відповідний акт виконаних робіт від 13 вересня 2005 року.

Позивачем не спростовано належними доказами покликання відповідача про те, що роботи на діропробивному пресі Finn-Power TRS5 в місті Рівне не були здійснені представником фірми “Finn-Power OY” на підставі Контракту, а були проведені безпосередньо представником ДП “Абпланалп Україна”. Жодних документів, які підтверджують факт виконання робіт представником фірми “Finn-Power OY” за Контрактом на ВАТ “Рівненський завод високовольтної апаратури” в рамках Договору позивачем суду не надано. Акт виконаних робіт від 04 жовтня 2005 року за Контрактом не є належним доказом щодо зазначених вище обставин, адже не засвідчує факту виконання робіт на заводі високовольтної апаратури в рамках Договору № 457028 від 20 липня 2005р.

За таких умов, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог про відшкодування витрат на правову допомогу суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 90 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Положеннями статті 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 2 Прикінцевих і перехідних положень КАС України встановлено, що положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27 квітня 2006 р. N 590, передбачено, що граничний розмір компенсації в адміністративних справахза витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, має не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

В судовому судом засіданні з’ясовано, що правова допомога надавалася в сукупності в розмірі 10 повних годин. У зв’язку з цим суд дійшов висновку про те, що правова допомога в сукупності склала один робочий восьмигодинний день та дві години. З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, розрахунок відшкодування витрат на правову допомогу, виходячи із розрахунку 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день, становить 20,91 грн.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечиним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000542302/3 від 28 березня 2008 року в частині нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій в розмірі 1218 (тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

Визнати нечиним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000552302/3 в частині нарахованого податку на додану вартість і штрафних санкцій в розмірі 2572 (дві тисячі п’ятсот сімдесят дві) гривні 50 коп.

Відшкодувати витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам за рахунок Державного бюджету України в розмірі 1,70 (одна гривня сімдесят коп.)

Відшкодувати витрати на правову допомогу за рахунок Державного бюджету України в розмірі 20 (двадцять) гривень 91 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –27.02.2009 р.