Постанова № 3833227, 11.04.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)

м. Київ

11.04.2008 р.                                                                                                     № 7/75

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді АрсірійР.О. при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

ПП "Дінакор"

до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі міста Києва

провизнання дій органу державної влади незаконними та зобов"язання вчинити певні дії ,

Представники:

від позивача Афян А.А., за довіреністю

від відповідача Загоруйко Р.Г., за довіреністю Позивач звернувся з позовом про визнання незаконними дій ДПІ у Солом’янському районі м. Києва по зарахуванню коштів, сплачених ПП “Дінакор” до державного бюджету України, протягом 2005-2007 р.р. у погашення податкового боргу; скасування повідомлення № 126580051977137 від 20.10.2005, №126580060569293 від 21.12.2005, № 126580066208740 від 23.03.2005, № 126580070476134 від 22.05.2006, № 126580087817720 від 23.11.2006, №126580090896560 від 22.12.2006, № 126580090896363 від 22.12.2006, № 126580081320081 від 21.09.2006, № 126580085143513 від 27.10.2006, № 126580091996149 від 19.01.2007, №126580092983231 від 22.05.2007, № 126580093985421 від 19.07.2007, № 126580093985448 від 19.07.2007, № 126580093985308 від 19.07.2007, № 126580095889210 від 05.11.2007; та зобов’язання відповідача зарахувати 110096,00 грн. у погашення відповідних податків і зборів.

19.02.2008 р. позивач подав заяву про зміну предмету позову та просив визнати дії ДПІ у Солом’янському районі м. Києва по зарахуванню коштів, сплачених ПП “Дінакор” до державного бюджету України протягом 2005-2007 р.р. у погашення податкового боргу та накладенню податкової застави на все рухоме і нерухоме майно Приватного підприємства “Дінакор” незаконними; скасувати повідомлення № 126580051977137 від 20.10.2005, №126580060569293 від 21.12.2005, № 126580066208740 від 23.03.2005, № 126580070476134 від 22.05.2006, № 126580087817720 від 23.11.2006, № 126580090896560 від 22.12.2006, № 126580090896363 від 22.12.2006, № 126580081320081 від 21.09.2006, № 126580085143513 від 27.10.2006, № 126580091996149 від 19.01.2007, № 126580092983231 від 22.05.2007, № 126580093985421 від 19.07.2007, № 126580093985448 від 19.07.2007, № 126580093985308 від 19.07.2007, № 126580095889210 від 05.11.2007; скасувати податкову заставу, накладену на все рухоме та нерухоме майно Приватного підприємства “Дінакор”; зобов’язати ДПІ у Солом’янському районі м. Києва зарахувати 110096,00 грн., сплачених ПП “Дінакор” до державного бюджету України протягом 2005-2007 р.р у погашення відповідних податків і зборів; зобов’язати ДПІ у Солом’янському районі м. Києва повідомити Державне підприємство “Інформаційний центр” про зміст прийнятого рішення та припинення публічного обтяження рухомого та нерухомого майна Приватного підприємства “Дінакор”.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на наступні обставини.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Дінакор»за період з 01.04.1999 по 01.02.2003 р.р., за результатами якої складено акт № 86/23-0211/23735595 від 27.06.2003.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.11.2003 № 0001912302/0 та №0001902302/0.

Приватне підприємство «Дінакор»не погодилось із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржило їх у порядку, передбаченому ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.02.2004 № 0001912302/3, яким встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.7.1 п. 8.7, п.п. 8.8.1 п.п. 8.8 ст. 8, п.п.22.3 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 710460,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 25.11.2003 № 0001902302/2, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно п.п. 17.1.3 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 103350,95 грн.

ПП «Дінакор»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 0001912302/0 від 25.11.2003р., ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.03.2004 порушено провадження у справі № 28/182.

29.04.2004р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову по справі № 28/182, відповідно до якої просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 0001912302/3 від 27.02.2004р.

Також ПП «Дінакор»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 0001902302/2 від 25.11.2003р., ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2004 порушено провадження у справі № 28/150.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2004 р. провадження у справі №28/150 зупинено до розгляду Господарським судом м. Києва по суті справи № 28/182.

Постановою Господарського суду м. Києва 21.05.2007 року по справі № 28/182 позов ПП «Дінакор»задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 27.02.2004 № 0001912301/3 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 347030,00 грн. основного платежу та 346411,00 грн. фінансових санкцій.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва подала апеляційну скаргу. Тобто постанова Господарського суду м. Києва від 21.05.2007 року по справі № 28/182 не набрала законної сили. До розгляду в апеляційній інстанції справа не призначена.

Таким чином, до розгляду судом справи про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень контролюючого органу по суті та прийняття відповідного рішення, визначене контролюючим органом податкове зобов’язання є неузгодженим, тому здійснення відповідачем –Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м.Києва зарахування поточних сплат з податку на додану вартість та податку на прибуток в рахунок погашення неузгодженого податкового боргу є неправомірним. Крім того, за відсутності податкового боргу підстав для накладення 05.04.2004р. податкової застави на рухоме та нерухоме майно позивача у відповідача не було.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевіркою встановлений факт порушення Приватним підприємством “Дінакор” вимог податкового законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт та винесено податкові повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. У зв’язку з тим, що визначеними спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначені податкові зобов’язання позивач в добровільному порядку та у встановлені строки не сплатив, виник податковий борг. Цей борг погашався в порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, і кошти, що надійшли від позивача на сплату його поточних зобов’язань, спрямовувались на погашення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:

В період з 03.12.2002 по 03.01.2003 ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватного підприємства «Дінакор»(код ЄДРПОУ 23735595) за період з 01.04.1999 по 01.02.2003.

За результатами перевірки складено акт № 86/23-0211/23735595 від 27.06.2003 (далі –акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.11.2003 № 0001912302/0 та № 0001902302/0.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ та п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (в редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 №82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.03.2001 за № 238/5429) позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001912302/3 від 27.02.2004, яким встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.7.1 п. 8.7, п.п. 8.8.1 п.п. 8.8 ст. 8, п.п.22.3 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 710460,00 грн.;

- № 0001902302/2 від 25.11.2003, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно п.п. 17.1.3 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 103350,95 грн.

ПП «Дінакор»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 0001912302/0 від 25.11.2003р., ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.03.2004 порушено провадження у справі № 28/182.

29.04.2004р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову по справі № 28/182, відповідно до якої просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 0001912302/3 від 27.02.2004р.

Також ПП «Дінакор»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 0001902302/2 від 25.11.2003р., ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2004 порушено провадження у справі № 28/150.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2004 р. провадження у справі №28/150 зупинено до розгляду Господарським судом м. Києва по суті справи № 28/182.

Постановою Господарського суду м. Києва 21.05.2007 року по справі № 28/182 позов ПП «Дінакор»задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 27.02.2004 № 0001912301/3 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 347030,00 грн. основного платежу та 346411,00 грн. фінансових санкцій.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва подала апеляційну скаргу. Тобто постанова Господарського суду м. Києва від 21.05.2007 року по справі № 28/182 не набрала законної сили.

Відповідно до ч.3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги.

Станом на день розгляду спору справа № 28/182 до розгляду в апеляційній інстанції не призначена.

Згідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпункт 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 зазначеного Закону визначає порядок та процедуру здійснення апеляційного оскарження рішення податкового органу.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедура адміністративного оскарження закінчується:

- останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

- днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Разом з тим відповідачем не було взято до уваги застереження, встановлене в п.п. 5.2.4 п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону, а саме: при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно п.п. 5.2.5 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Суд відхиляє посилання на те, що п.п. 5.2.4, 5.2.5 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків, оскільки відповідно до п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 вказаного Закону у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, визначені оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями № 0001902302/2 від 25.11.2003, № 0001912302/3 від 27.02.2004, є неузгодженими.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 зазначеного Закону пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (п.п. 16.1.1 п.16.1 ст. 16 даного Закону).

У відповідності до абз. 2 п.п. 16.3.3 п.16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва згідно абз. 2 п.п. 16.3.3 п.16.3 ст. 16 зазначеного Закону направлено позивачу відповідні повідомлення № 126580051977137 від 20.10.2005, №126580060569293 від 21.12.2005, № 126580066208740 від 23.03.2005, №126580070476134 від 22.05.2006, № 126580087817720 від 23.11.2006, № 126580090896560 від 22.12.2006, № 126580090896363 від 22.12.2006, № 126580081320081 від 21.09.2006, №126580085143513 від 27.10.2006, № 126580091996149 від 19.01.2007, № 126580092983231 від 22.05.2007, № 126580093985421 від 19.07.2007, № 126580093985448 від 19.07.2007, №126580093985308 від 19.07.2007, № 126580095889210 від 05.11.2007.

Але суд враховує те, що обов’язковою умовою для нарахування пені на підставі п.п. 16.1.1 п.16.1 ст. 16 вищевказаного Закону є факт наявності у платника податків податкового зобов’язання та несплата такого зобов’язання у встановлені законодавством терміни.

Однак, розмір узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, зазначений в акті перевірки № 86/23-0211/23735595, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем не доведений.

Відтак, застосування відносно позивача пені, нарахованої на суму погашеного податкового боргу, суд вважає безпідставним.

Тому позов в частині скасування повідомлень № 126580051977137 від 20.10.2005, №126580060569293 від 21.12.2005, № 126580066208740 від 23.03.2005, № 126580070476134 від 22.05.2006, № 126580087817720 від 23.11.2006, № 126580090896560 від 22.12.2006, №126580090896363 від 22.12.2006, № 126580081320081 від 21.09.2006, № 126580085143513 від 27.10.2006, № 126580091996149 від 19.01.2007, № 126580092983231 від 22.05.2007, №126580093985421 від 19.07.2007, № 126580093985448 від 19.07.2007, № 126580093985308 від 19.07.2007, № 126580095889210 від 05.11.2007 визнається судом обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до абз. 4 п.п. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 вказаного Закону право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Як свідчать матеріали справи, у зв’язку з несплатою позивачем визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов’язань ДПІ у Солом’янському районі м. Києва 05.04.2004 року зареєстровано податкову заставу за № 2542-2878 на все рухоме та нерухоме майно Приватного підприємства «Дінакор», що підтверджується, витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 16572907.

З матеріалів справи вбачається, що на момент реєстрації податкової застави в провадженні Господарського суду м. Києва перебували справи № 28/150 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001902302/2 від 25.11.2003 та № 28/182 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001912302/3 від 27.02.2004, визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов’язання до вирішення справи по суті є неузгодженими, а відтак дії відповідача по реалізації податкової застави на все рухоме та нерухоме майно позивача є незаконними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова застава застосовується в разі непогашення платником податків узгодженого податкового зобов’язання. Додаткового рішення відповідача для цього не потрібно та воно й не виносилось.

Оскільки позивач оскаржує визначене податковим органом податкове зобов’язання, останнє є неузгодженим, а відтак підстави для виникнення податкової застави відсутні. У зв’язку з цим вимога про скасування податкової застави є безпідставною з огляду на те, що в силу закону підстав для виникнення останньої не було; тобто вона фактично не існує.

У відповідності до п. 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276 з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотній боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотній бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов’язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені та суми, заявлені до відшкодування, й інше) (п. 3.6 Інструкції).

Як вбачається з наданих до справи витягів з особового рахунку позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток нарахована відповідачем –ДПІ у Солом’янському районі м. Києва сума пені по податку на додану вартість, податку на прибуток згідно податкових повідомлень-рішень № 0001902302/2 від 25.11.2003, № 0001912302/3 від 27.02.2004 погашена шляхом зарахування сплаченого позивачем податку на додану вартість, податку на прибуток за наступні податкові періоди.

Враховуючи, що вказані податкові повідомлення-рішення є неузгодженими, податкового боргу у зв’язку з несплатою визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями зобов’язань у позивача не існує, суд погоджується з твердженням позивача, що дії відповідача –ДПІ у Солом’янському районі м. Києва щодо списання в рахунок погашення цих зобов’язань сплаченого позивачем податку на додану вартість, податку на прибуток за наступні податкові періоди є незаконними.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Дінакор»задовольнити частково.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва по зарахуванню коштів, сплачених ПП «Дінакор»до державного бюджету України протягом 2005 –2007р.р. у погашення податкового боргу та накладенню податкової застави на все рухоме і нерухоме майно Приватного підприємства «Дінакор»незаконними.

Скасувати повідомлення № 126580051977137 від 20.10.2005, №126580060569293 від 21.12.2005, № 126580066208740 від 23.03.2005, № 126580070476134 від 22.05.2006, № 126580087817720 від 23.11.2006, № 126580090896560 від 22.12.2006, № 126580090896363 від 22.12.2006, № 126580081320081 від 21.09.2006, № 126580085143513 від 27.10.2006, № 126580091996149 від 19.01.2007, № 126580092983231 від 22.05.2007, № 126580093985421 від 19.07.2007, № 126580093985448 від 19.07.2007, № 126580093985308 від 19.07.2007, № 126580095889210 від 05.11.2007.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі м. Києва повідомити Державне підприємство «Інформаційний центр»про зміст прийнятого рішення та припинення публічного обтяження рухомого та нерухомого майна Приватного підприємства «Дінакор».

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі м. Києва зарахувати 110096,00 грн. (сто десять тисяч дев’яносто шість гривень 00 коп.), сплачених Приватним підприємством «Дінакор»до державного бюджету України протягом 2005-2007 року у погашення відповідних податків і зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити судові витрати на користь Товариства Приватного підприємства “Дінакор” (п/р26004900080101 в Філії «Відрадне»АКБ «Київ», МФО 380463, код ЄДРПОУ 23735595) по сплаті судових витрат у розмірі 13,60 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –14 квітня 2008 року.

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.