Постанова № 3833215, 12.12.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12.12.2007 р.                                                                                                     № 7/149

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

Підприємства громадської організації "Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих "Орхідея"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,

Представники:

від позивачаІванчик Р.Б. - представник за дорученням

від відповідачаКостюк В.А. –представник за довіреністю Підприємство громадської організації «Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих «Орхідея»(далі - Позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання не чинними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва від 26.04.2007 № 0000392308/0 та № 0010362308/0, від 29.06.2006 № 0000392308/1 та № 0010362308/1. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач безпідставно всупереч вимог Закону України «Про податок на додану вартість»нарахував Позивачу суму податкового зобов’язання та зменшив суму бюджетного відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2006 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд на 25.12.2006.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив наступне. Під час проведеної перевірки встановлено, що Позивач користувався пільгою, передбаченою п.п. 6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки отримував дохід з надання в суборенду нежилих приміщень торговельного комплексу «Метроград». Проте, як вважає Відповідач, Позивач неправомірно занизив податкові зобов’язання з податку на додану вартість на 78993 грн. за листопад та 77357 грн. за грудень 2005 року, оскільки Позивач не здійснював безпосереднього виготовлення товарів, як то передбачено п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв’язку з цим, Відповідач вважає, що його дії цілком відповідають вимогам податкового законодавства України та просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Під час розгляду спору Позивач надав суду уточнення Позовних вимог, в яких просив суд визнати не чинними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва від 26.04.2007 № 0000392308/0 та № 0010362308/0, від 29.06.2006 № 0000392308/1 та № 0010362308/1, від 10.10.2006 № 0000392308/2 та № 0010362308/2, від 12.10.2006 № 0000392308/3 та № 0010362308/3.

Постановою Господарського суду м. Києва від 26.01.2007 по справі № 46/543-А у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 по справі № 46/543-А апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 26.01.2007 по справі № 46/543-А без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2007 по справі № 46/543-А касаційну скаргу Позивача задоволено частково, Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 та Постанову Господарського суду м. Києва від 26.01.2007 по справі № 46/543-А скасовано, а справу передано на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2007 справу № 46/543-А було прийнято до розгляду, присвоєно їй № 7/149 та призначено попереднє судове засідання на 13.11.2007

13.11.2007 Позивач надав суду обґрунтування позовних вимог, в яких повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

13.11.2007 Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог законодавства, а тому просив суд відмовити Позивачу у задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, пояснень його представника, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

          Відповідачем з 10.04 2006 по 19.04.2007 була проведена невиїзна документальна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та правомірність заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Позивачем за листопад 2005 року, грудень 2005 року.

          За наслідками проведеної перевірки було складено Акт № 355-23-8-32044976 від 19.04.2006, в якому зроблено висновок про те, що Позивачем декларації з податку на додану вартість подані за грудень 2005 року подані своєчасно, заявлені до бюджетного відшкодування суми не відшкодовані. При перевірці заявлених Позивачем до бюджетного відшкодування сум з податку на додану вартість за грудень 2005 року порушено п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.11 п.5.1 заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість № 166 від 30.05.1997 (в редакції наказу від 15.06.2005 № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.2005 № 702/10982, в результаті чого встановлено завищення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість в розмірі 70550 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість за листопад в розмірі 8443 грн.

          На підставі зазначеного Акта Відповідачем були направлені Позивачу податкові повідомлення-рішення від 26.04.2007 № 0000392308/0, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «Податок на додану вартість 14010100»в сумі 12665 грн. (за основним платежем –8443,0 грн. та за штрафними санкціями –4222,0 грн.) та № 0010362308/0, в якому зазначено про завищення бюджетного відшкодування на суму 70550,0 грн. та оскільки Позивачу не було відшкодовано заявлену суму, тому Позивачу було визначено податкове зобов’язання.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено з наданих Позивачем пояснень, останній оскаржував податкові повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва та до Державної податкової адміністрації України в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг Позивача податкові повідомлення-рішення були залишені без змін та були прийняті податкові повідомлення-рішення з новими граничними термінами сплати сум податкових зобов’язань від 29.06.2006 № 0000392308/1 та № 0010362308/1, від 10.10.2006 № 0000392308/2 та № 0010362308/2, від 12.10.2006 № 0000392308/3 та № 0010362308/3.

          Не погоджуючись з висновками контролюючого органу та винесеними податковими повідомленнями-рішенням, Позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

          Відповідно до ч.1 ст.14№ Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (далі - Комісія).

          Як вбачається з матеріалів справи Позивачу Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів було надано дозвіл № 203/1 на право користування пільгами з оподаткування на підставі рішень від 16.01.2005 № 3 та від 10.02.2006 № 1 Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів за рішеннями Кабінету Міністрів України від 27.05.2005 № 20122/3/1-05 та від 18.07.2005 № 35790/1/1-05, роз’ясненням міністерства фінансів України від 05.08.2005 № 31-17320-08-18/16491 згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 з правом користування п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв’язку з цим Позивачем було подано до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва заяву про проведення реєстрації Позивача як підприємства, що має право на користування пільгами –нульовою ставкою податку на додану вартість відповідно до п.п.6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Відповідно до Статуту Позивача, останній створений за рішенням Виконавчого комітету Київської міської федерації з фізичної культури і спорту глухих (протокол № 10-1 від 30.07.2001). Засновником Позивача є Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих.

          Одним із видів діяльності Позивача є оренда об’єктів нерухомості (п.4 Статуту).          

          Відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування, зокрема, п.п.6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому згідно із законодавством.

Як випливає із зазначеної норми, платник податку на додану вартість має право користуватися зазначеною пільгою за наявності таких умов: здійснення експорту товарів та супутніх такому експорту послуг; безпосереднє виготовлення підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Судом встановлено, що Позивач на підставі договорів здавав в суборенду нежитлові приміщення в торгівельному комплексі «Метроград», які отримані ним в тимчасове володіння від ТОВ «Місто слави», яке є власником цих нежилих приміщень, на підставі Договору оренди приміщення № 01/12/05 від 01.12.2005 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Зазначене підтверджує те, що надання в суборенду будь-якого майна не є безпосереднім виготовленням товарів в розумінні п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Більш того, Позивач не є власником нежитлових приміщень, які передаються ним в суборенду на підставі цивільно-правових договорів, оскільки в Договорі оренди чітко визначено, що зазначені приміщення Позивачу передані в тимчасове користування.

До такого висновку суд прийшов, виходячи з такого. В ч.2 п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»йдеться про виготовлення товарів, яке полягає у переробці (обробці, інших видах перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів. Тобто в процесі здійснення зазначеної діяльності передбачається створення виробником нової матеріальної цінності у вигляді певного товару (під товаром в даному випадку розуміється продукт праці, який виробляють не для власного використання, а для продажу споживачам –Наказ Мінекономіки «Про затвердження Положення про штрихове кодування товарів»від 20.08.2002 № 255). При цьому, під час виготовлення таких товарів вимагається безпосередність, виготовлення їх на основі інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів та сума витрат на переробку повинна становити не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів. Зазначені товари мають бути власністю суб’єктів господарювання, визначених у п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи зазначене, оскільки Позивач не виконує безпосереднього виробництва товарів, відповідно такі товари не перебувають у його власності, а крім того не здійснює експорту товарів та супутніх такому експорту послуг (зазначена умова міститься в п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки саме при здійсненні експорту товарів, передбачених в п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 цього закону підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів мають право застосовувати ставку податку на додану вартість «0»відсотків, а відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного закону такі суб’єкти господарювання звільняються від сплати податку на додану вартість) підстави для застосування Позивачем під час здійснення ним операцій з надання в суборенду нежилих приміщень торговельного комплексу «Метроград», який знаходиться на території України, ставки податку на додану вартість «0»відсотків, передбаченої п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Разом з тим суд звертає увагу на неправомірність дій в даній ситуації, що були вчинені з боку Відповідача, що обґрунтовується наступним.

Як встановлено ст.14№ Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»користуватися податковими пільгами підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Відповідно до ч.4 п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що при порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, Позивачем порушено вимоги п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому є підстави для настання наслідків у вигляді скасування реєстрації Позивача як особи, що має право на податкову пільгу і у зв’язку з цим перерахування податкових зобов’язань платника податку з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій. В той же час, як випливає з матеріалів справи, Відповідач нарахував Позивачу суми податкових зобов’язань та суми фінансових (штрафних) санкцій не дотримавшись порядку, встановленого ч.4 п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 цього закону, та без скасування реєстрації Позивача як особи, що має право на податкову пільгу, застосував до нього адміністративно-господарські санкції. Більш того, під час розгляду справи не встановлено, що на момент розгляду справи реєстрація позивача як особи, що має право на податкову пільгу, скасована, а відповідач у супереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України відповідні докази не надав.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Статтею 10 цього ж закону передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Як випливає із вищезазначеного, при здійсненні своїх повноважень органи державної податкової служби повинні керуватися вимогами Конституції та чинного законодавства України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідачем порушено вимоги ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ч.4 п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно зі ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва винесені щодо Підприємства громадської організації «Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих «Орхідея»від 26.04.2007 № 0000392308/0 та № 0010362308/0, від 29.06.2006 № 0000392308/1 та № 0010362308/1, від 10.10.2006 № 0000392308/2 та № 0010362308/2, від 12.10.2006 № 0000392308/3 та № 0010362308/3.

3. Судові витрати присудити на користь Підприємства громадської організації «Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих «Орхідея»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення повного тексту постанови –14 січня 2008 року

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.