Ухвала суду № 38328849, 04.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2014 року

справа № 804/10383/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну

скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих

платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління

Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих

платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління

Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів , в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення – рішення від 24.07.2013 року №000442500, податкове повідомлення – рішення від 24.07.2013 року №000452500, які винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів;

- стягнути з державного бюджету на користь ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року адміністративний позов задоволений повністю.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську, надана апеляційна скарга, вимогою якої є скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія судів вважає, що підстави для скасування судового рішення у цій справі відсутні з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 21.06.2013 року по 01.07.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Універсал Н» у період 2008 року.

За результатами перевірки складено Акт №13/22.3-23359034 від 08.07.2013 року, в якому зазначені порушенняст.ст.215,228 ЦК України, а також п.44.3, п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №000442500 та №000452500 від 24.07.2013 року.

Позиція податкового органу полягає в тому, що у позивача відсутнє право на податковий кредит за операціями з придбання у ПП «Універсал Н» товару (робіт, послуг), оскільки такі операції не мали реального характеру. Висновок про нереальний характер господарських операцій обґрунтований податковим органом порушеннями контрагентом ПП «Універсал Н» вимог закону щодо створення підприємств та ведення фінансово-господарської діяльності (непричетністю осіб, які зареєстровані керівниками цих підприємств, до створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності; відсутністю у ПП «Універсал Н» необхідних умов для ведення господарської діяльності - трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів).

Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит та від'ємне значення податку на додану вартість податковим органом не наведено.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Судами як першої так і апеляційної інстанції при розгляді даної справи не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм Податкового кодексу України, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами у ланцюгу постачання порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та обчислення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою такого податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами постачальника товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

До того ж судом першої інстанції вказано на не підтвердження податковим органом доказами обставин щодо фіктивності контрагентів постачальника позивача та порушення ними податкової дисципліни. Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про не вчинення торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності первинної бухгалтерської документації, судова колегія зазначає наступне. Пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (який дія на час здійснення фінансової діяльності позивача з контрагентом, втратив чинність з 01.01.2011року згідно з ПК України платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлювались обов'язки: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Норми аналогічного змісту містять і норми ПК України, пунктом 44.1 ст.44 якого визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому згідно з пунктом 44.3 цієї статті платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Оскільки суд при встановленні обставин справи керується нормами процесуального права, у тому числі нормою частини 1 статті 71 КАС України, обов'язок якої є доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, покладено на сторони, а ДПІ не надала будь-яких доказів на спростування доводів позивача про наявність документів які були надані перевіряючим за час перевірки, висновок суду першої інстанції стосовно підстави для задоволення позову слід визнати таким, що відповідає наявним у справі доказам.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду – залишено без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року у справі № 804/12425/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров